Справа №  1323/2-166/11                                                     Головуючий у 1 інстанції: Хобор Р.Є.  

Провадження №  22-ц/783/458/13                             Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький  Д.І.

Категорія: 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

                                       головуючого - судді Монастирецького Д.І.,     

                                       суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,       

                                       секретаря Трофімової І.О.,

                                       з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду від 05 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -

                                                                   в с т а н о в и л а:

В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , просить стягнути з неї 70 987,00 грн. боргу, судові витрати та моральну шкоду.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15 квітня 1998 року, згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, він купив у ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартиру АДРЕСА_1 . Квартира складається із двох житлових кімнат площею 27,70 кв.м., загальна площа - 54,70 кв.м. (квартира належала ОСОБА_2 та її малолітньому сину ОСОБА_3 в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності, що видане Стрийським АТЗТ "Агробуд" 21.01.1998 року). У пункті № 3 договору купівлі - продажу від 15.04.1998 року зазначено, що продаж вчинено за 12 800,00 грн. Фактично ОСОБА_2 отримала від нього 4 200,00 доларів США, що станом на зазначену в розписці дату, згідно офіційного курсу долара США до гривні України, становить 34   650,00 грн., проте, щоб уникнути оподаткування, не вказала цієї суми в договорі. Під час проживання у спірній квартирі він провів її ремонт, на що витратив 31 337,00 грн., що стверджується зведеним кошторисом. Також вважає, що ОСОБА_2 , яка була ініціатором продажу квартири, порушила норми ст. 215 ЦК України, так як завідомо знаючи, що у квартирі проживає її малолітня сестра ОСОБА_4 , приховала цей факт, чим ввела його в оману, неправомірними діями спричинила судову тяганину, а також завдала йому моральної шкоди, яку він оцінює в 10   000,00 грн.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 798,00 (тридцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень за проведення ремонту квартири по АДРЕСА_2 та 1 538,50 (одну тисячу п`ятсот тридцять вісім) гривень 50 копійок судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, недоведені обставини, які мають значення для справи, прийняте з порушенням норм матеріального права. Суд не дослідив та не перевірив доказів і обставин проведеного ремонту у квартирі, яка належить на праві сумісної власності їй та її сестрі, яка не була залучена відповідачем у справі. Вважає, що суд ухвалив заочне рішення, не зазначивши про це в рішенні, що позбавило її права подати до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Просить рішення скасувати, і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , перевіривши                 матеріали                     справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.     

В судовому засіданні встановлені наступні юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 1998 року ОСОБА_2 , що діяла від свого імені та в інтересах свого неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на правах законного представника відповідно до рішення виконавчого комітету Дулібської сільської Ради Стрийського району Львівської області від 02.12.1998 року за № 129, - продала, а ОСОБА_1 придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за 12800,00 грн. (а.с. 11,12).

Рішенням Стрийського районного суду Львівської області від 17 грудня 1999 року та додатковим рішенням Стрийського районного суду Львівської області від 10 березня 2000 року (а. с. 86, 33), договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_2 від 15 квітня 1998 року визнано недійсним. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 800,00 гривень, одержаних за вказаним договором та зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 квартиру по АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту державного виконавця від 17 серпня 2011 року, вказане додаткове рішення суду в частині повернення квартири виконано, квартиру повернуто представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (а.с. 99).

Також, в судовому засіданні встановлено, що додаткове рішення Стрийського районного суду Львівської області від 10 березня 2000 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 800,00 грн. не виконано, однак позивач ствердив, що вказану суму відповідачка перерахувала на рахунок ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції.

При цьому, суд не прийняв до уваги покликання позивача на те, що оплата за договором проводилась в доларах США, у зв`язку з чим відповідачка зобов`язана повернути йому кошти з врахуванням курсу долара США до гривні на час подання позовної заяви, тобто станом на 13.10.2009 року, оскільки, наслідки визнання недійсним договору купівлі - продажу встановлені додатковим рішенням Стрийського районного суду Львівської області від 10 березня 2000 року, в якому зазначено, що стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають 12800,00 грн., і той факт, що позивач 05.09.2011 року не звертався за виконанням рішення суду, не є підставою для перерахунку вартості квартири.

Таким чином, міськрайонний суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 34 650,00 грн. - вартості квартири, з врахуванням курсу долара США до гривні станом на 13.10.2009 року, немає.

Також судом першої інстанції встановлено, що з часу придбання і до 17 серпня 2011 року позивач проживав у квартирі АДРЕСА_1 .

Як вбачається з висновку експерта № 2750 від 30.06.2011 року, кошторису, вартість ремонту за даними матеріалів справи та даними огляду, проведеного в присутності позивача ОСОБА_1 (відповідач присутній не був, хоча належним чином був повідомлений), у квартирі по АДРЕСА_2 , на час проведення експертизи - становить 35 798,00 грн. (а.с. 63-72).

Відповідачка, незважаючи на те, що 17 серпня 2011 року, їй було передано ключі від квартири, жодних доказів на спростування виконання ОСОБА_1 ремонтних робіт в спірній квартирі, суду не надала.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За наведених обставин міськрайонний суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат за проведення ремонту даної квартири слід задовольнити.

Також суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки моральної шкоди і позивач рішення в цій частині не оскаржує.

Колегія суддів погоджується з такими висновками міськрайонного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті й справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що суд ухвалив заочне рішення, не зазначивши про це в рішенні, що позбавило її права подати до суду заяву про перегляд заочного рішення, також не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 реалізувала свої процесуальні права та виконувала процесуальні обов`язки через свого представника ОСОБА_5 , який 14 червня 2010 року приймав участь в розгляді даної справи у судовому засіданні, отримував копії ухвал, матеріалів справи, подавав заяви, і зокрема, про розгляд справи 5 вересня 2011 року (а.с. 46, 82, 83, 84, 85, 91, 92, 93, 94, 96, 97, 98), а тому у суду першої інстанції були відсутні умови, передбачені ст. 224 ЦПК України, для ухвалення такого.

Крім цього, посилання ОСОБА_2 у скарзі на те, що суд першої інстанції в порушення вимог закону безпідставно не залучив до участі у справі співвласника квартири – її сестру ОСОБА_4 та незаконно поклав на неї - ОСОБА_2 обов`язок по виконанню рішення, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.

Чинним законодавством передбачено, що якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 32, 33 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 встановив ступінь вини у заподіянні йому матеріальної та моральної шкоди відповідачкою ОСОБА_2 , тобто ним обрано спосіб захисту шляхом відшкодування завданої йому шкоди саме з винної особи.

Згідно вимог ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, змінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Позивач ОСОБА_1 такого клопотання згідно матеріалів справи не заявляв, отже, судом першої інстанції обґрунтовано розглянуто позов та ухвалено рішення на підставі заявлених вимог до одного співвласника квартири АДРЕСА_1 – ОСОБА_2 , яка продавала позивачу цю квартиру, і внаслідок дій якої йому завдано шкоди, - що не є підставою для скасування судового рішення.

Разом з тим, судом встановлено, і цього не заперечує позивач, що ремонт зазначеної вище квартири проводили вільнонаймані ним робітники, яким він оплачував роботу готівкою, при цьому доказів сплати ним податку на додану вартість (ПДВ) не має. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування позивачу відповідачкою витрат за проведення ремонту квартири на суму ПДВ, яка зазначена у зведеному кошторисному розрахунку (а.с. 69) і становить 5   966,00 грн. (35   798,00 грн. – 5   966,00 = 29   832,00 грн.).

Тому рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2011 року у цій частині, на підставі ч. 1 п. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні. В решті рішення слід залишити без змін.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 3 ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦГЖ України, колегія суддів, -

                                                                   в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35   798,00 (тридцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень за проведення ремонту квартири по АДРЕСА_2 змінити, зменшивши цю суму з 35   798,00 гривень до 29   832,00 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот тридцяти двох) гривень.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                                                                     Монастирецький Д.І.                                                 

Судді:                                                                                                  Бакус В.Я.

                                                                                                            Гірник Т.А.