Справа №  1329/2-94/11                              Головуючий у 1 інстанції: Маліновська-Микич О. В.  

Провадження №  22-ц/1390/2135/12           Доповідач в 2-й інстанції:   Мікуш  Ю.  Р.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року    Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                           Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

                                           Суддів Павлишин О.Ф.,Федоришин Ю.Г.

                                           Секретар Проворна Н.І.

З участю сторін , адвоката Шмагара П.М. на стороні позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 „Про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням”,-колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2011 року задоволено позов ОСОБА_2 .Визнано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 такими ,що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, будинком АДРЕСА_1 .

Рішення суду оскаржив відповідач по справі ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає ,що вважає оскаржуване рішення суду незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Житловий будинок в АДРЕСА_2 не зданий в експлуатацію та на нього не відкрито в сільській Раді погосподарський номер, що підтверджується довідкою Вороцівської сільської Ради № 1209 від 30 грудня 2011 року.

Вважає , що суд не надав оцінки повідомленню голови Вороцівської сільської Ради від 15 грудня 2010 року № 250 ( а.с. 39)  та не звернув уваги , що зазначене повідомлення стосується лише ОСОБА_4 .

Судом не взято до уваги , що в них відсутнє інше житло , яке б було придатне до проживання.

Не погоджується з актами адмінкомісії Вороцівської сільської Ради , які викликають сумніви щодо їх законності та не можуть бути доказами по справі.

Вважає , що суд неповно з”ясував обставини , що мають значення для справи  , належно не дослідив фактичні обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам та прийшов до неправильного висновку.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення , яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, погодження з апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , заперечення з приводу апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 та виступ його адвоката Шмагари П.М., вивчивши матеріали цивільної справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 березня 1998 року , виданого Вороцівською сільською Радою Яворівського району Львівської області на підставі рішення виконкому від 16 січня 1998 року за №2 спірний будинок належав на праві власності ОСОБА_8 .

Відповідно до договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 29 грудня 2004 року ОСОБА_8 подарувала даний будинок та земельну ділянку своєму сину ОСОБА_2 -позивачу по справі. ( а.с.6,7).

Згідно будинкової книги в спірному житловому будинку зареєстровані відповідач по справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ..   ОСОБА_1 , а також позивач по справі   ОСОБА_2 з періодичною перереєстрацією до 2001 року. ( а.с. 4).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції , що відповідачі по справі з 2005 року не проживають у спірному будинку , а переїхали на постійне місце проживання на свій новозбудований житловий будинок в АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст..167 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім”ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім”я, то договір найму жилого приміщення не розривається , а член сім”ї  який вибув втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Факт не проживання відповідачів в спірному житловому будинку підтверджується актами адмінкомісії Вороцівської сільської Ради від 14 травня 2009 року ,від 18 серпня 2009 року, 5 жовтня 2009 року , 28 жовтня 2011 року,28 листопада 2011 року , 20 грудня 2011 року

( а.с. 40-43).

Згідно листа ПАТ „ Львівобленерго” № 220-1187 від 29.10.12р. зазначено , що за адресою АДРЕСА_2 зареєстрований побутовий споживач ОСОБА_3 , який являється батьком апелянта ОСОБА_1 .На житловий будинок відкрито особовий рахунок. Розрахунки за спожиту електроенергію з цим споживачем проводяться з 02.01.2005 року.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 не заперечив свого проживання та членів своєї сім”ї за адресою АДРЕСА_2 та пояснив , що за вище зазначеною адресою утримує свою господарку і це є основне місце проживання їхньої сім”ї, незважаючи на те , що будинок не зданий в експлуатацію , хоч періодично навідується у житловий будинок , що по АДРЕСА_1 ..

Факт проживання сім”ї Рибак за адресою АДРЕСА_2 підтверджується також матеріалами цивільної справи № 2-415/10.

Відповідно до довідки 3250 від 15 грудня 2010 року ( а.с.39) зазначено сільським головою, що  житловий будинок в якому на даний час проживає відповідачка ОСОБА_4 знаходиться в АДРЕСА_2 .Власником даного житлового будинку являється її чоловік ОСОБА_3 .

Доводи апелянта ОСОБА_1  про те , що зазначена довідка стосується тільки ОСОБА_4 колегія суддів не приймає , оскільки з пояснень відповідачів та матеріалів справи встановлено , що всі відповідачі проживають однією сім”єю за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідач по справі ОСОБА_1 не пред`явив суду жодних доказів проживання сім”ї ОСОБА_9  у спірному житловому будинку. Його пояснення в суді апеляційної інстанції та доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , а зводяться до введення суду в оману , до конфліктної ситуації в родинних стосунках із позивачем ОСОБА_2 , де проявляється непогодження з діями другої бабці ( мачухи по відношенню до ОСОБА_4 ) в тому , що спірний житловий будинок подарований її сину ОСОБА_2 в той час як при житті діда участь у будівництві будинку та підтриманні його в належному стані приймала вся родина .Такі пояснення колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не є предметом даного спору.

Згідно ст.. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном , хоч би ці порушення не були пов`язані із позбавленням володіння.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1 ,314 ч.1 п.1 , 315 , 317 ,319 ЦПК України ,- колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну  скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення , може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

                  Головуючий                               Ю.Р.Мікуш

                 Судді:                                         О.Ф.Павлишин

                                                                    А.В.Федоришин