Справа №  1327/4757/2012                              Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.  

Провадження №  22-ц/783/3069/13                          Доповідач в 2-й інстанції:   Мусіна  Т.  Г.  

Категорія:  27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року     колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого    Мусіної Т.Г.                 

           Суддів  Бермеса І.В.,  Савуляка  Р.В.

за участю секретаря:  Проворної Н.І.

з участю:  позивача   ОСОБА_1 ,  представника відповідача   ОСОБА_2  - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на рішення  Червоноградського  міського суду  Львівської області від  16 січня 2013 року у справі за   позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення  боргу  за договором позики ,-

в с т а н о в и л а:

В  жовтні  2012 р. ОСОБА_1  звернувся  в суд з  позовом, неодноразово уточненим  в процесі  розгляду справи,  до ОСОБА_2 і ОСОБА_4  про стягнення  854   930 грн. за  договором  позики.

Позовні вимоги  обґрунтував тим,  що в січні  2012 р. познайомився з   відповідачами,   ОСОБА_2 запропонував  співробітництво  для  створення компанії   по перевезенню  вугілля  з Росії  до Польщі, інвестором   якої  мав  виступити ОСОБА_1 , на що  останній погодився  надати позику  в сумі  127  тис.  доларів США, яка  оформлена  письмовим   договором  від 24  квітня  2012 року   з ОСОБА_2 .   Суми   по договору  позики   відповідачі  одержали шляхом  переказу  на  розрахунковий рахунок    ОСОБА_5   у Польщі, а також   готівкою.  Оскільки  з  позиченої  суми   відповідачі  повернули  лише 20  тис. доларів, хоча  за договором   позики   борг  мав    повертатись з  другої   половини  червня   2012  р.   щомісячно  по  10  тис.  доларів  шляхом  перерахування  на  банківський рахунок  позивача, проте  зобов`язання по договору  не виконано, позивач  просив  задовольнити  його позов  на підставі  статтей  1049, 1050 ЦК  України.

Рішенням Червоноградського   міського   судку  Львівської області   від  16  січня  2013 року  позов   задоволено частково.

Стягнуто  з   ОСОБА_2  в користь    ОСОБА_1  854 930  грн.  заборгованості  за договором  позики  та  3219 грн.  судових витрат.

В  позові   ОСОБА_1 до ОСОБА_4  про стягнення  боргу  за договором  позики відмовлено.

В апеляційній скарзі    ОСОБА_2  посилається  на  невідповідність   висновків  суду   обставинам справи, неповне з`ясування    усіх обставин  справи.

Зокрема, зазначає,  що  суд   розглянув  справу  у його  відсутності  та відсутності  його представника,  ухвалив рішення  на  підставі  ксерокопії  договору  позики  та  оглянутого  судом  оригіналу  договору,  який  відрізняється   від  долученої  до  матеріалів справи  копії договору  позики.

Суд не врахував та не дав  належної оцінки письмовим доказам,  які  підтверджують, що гроші  перераховувались не на його ім`я, а на  рахунок  відповідача   ОСОБА_5  в республіці   Польща,  що гроші  в сумі  39 000 дол. США  перераховував не позивач, а  громадянин ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,  що гроші  в сумі  68   000 дол. США   були  передані  гр. ОСОБА_9 , а не йому.  Оскільки  він  особисто   грошових коштів не  одержував,  договір позики не  укладав і не підписував, суд  неправильно  визначив  правовідносини між  сторонами та безпідставно  задовольнив позов.

Просить   скасувати рішення суду  та ухвалити нове  про  відмову у  позові.

 Заслухавши  суддю- доповідача,  вислухавши доводи осіб, які з`явились в судове  засідання, перевіривши  законність та обґрунтованість   рішення  суду  в межах, передбачених  ст.303  ЦПК України , колегія суддів  вважає,  що  апеляційна скарга  не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Відповідно до  ч. 1  ст. 1046  ЦК  за договором  позики  одна сторона  (позикодавець) передає  у власність  другій  стороні  ( позичальникові) гроші  або  інші  речі, визначені   родовими ознаками, а позичальник  зобов`язується  повернути  позикодавцеві  таку ж  суму коштів  ( суму позики )  або таку  суму  кількість   речей  такого  ж роду  та  такої ж  якості.

Частинами 1,2  ст. 1047  ЦК встановлено,  що договір  позики  укладається  в письмовій  формі,  якщо його   сума не  менше як  у десять  разів  перевищує  встановлений  законом  розмір   неоподаткованого  мінімуму  доходів громадян .

На підтвердження  укладеного договору  позики та  його  умов може  бути  представлена розписка   позичальника або інший документ , який  посвідчує передання  йому  позикодавцем  визначеної суми.

 Відповідно до  ч. 2  ст. 59  , ч. 1  ст. 60 , ч. 3 ст. 210  ЦПК України   обставини  справи, які  за законом  мають  бути підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть   підтверджуватись  іншими  засобами  доказування, кожна   сторона повинна  довести  ті обставини, на котрі   вона посилається  як на підставу  своїх вимог.

Судом  встановлено,  що  24 квітня 2012 р.   між   позивачем ОСОБА_1  (Позикодавець) та  відповідачем   ОСОБА_2 ( Позичальник)  у простій  письмовій  формі   був  укладений договір   позики   ( а.с. 99-100), за яким  Позикодавець   передає  Позичальнику  у власність  грошові  кошти  в сумі  127   000   дол.  США . Гроші  передаються  Позикодавцем Позичальнику безпосередньо  при  підписанні Сторонами  готівкою (п.2),  підписання  цього договору  Позичальником підтверджує  факт одержання  ним від Позикодавця  позики  ( п.7) . Належним  чином підписаний  договір  є доказом  передання  грошей  від  Позикодавця  до Позичальника(п.8).

Позика  за цим  договором  є  безпроцентною,  але  Позикодавець  набуває право  на 36%  компанії, ( яка  буде  розвиватись  на протязі  одного року, з  майбутньою  перспективою  співпраці на п`ять  років) згідно   усної домовленості між сторонами ( п.3).

Сторони  домовились, що Позичальник  розпочне  повернення позики  з другої  половини червня  2012  р. і  продовжуватиме  повертати її  щомісячними  рівними  частинами  по  десять  тисяч  доларів США  шляхом  переказу   на банківський  рахунок  Позикодавця ( п.5).

В договорі позики зазначено  паспортні  дані  кожної сторони і,  зокрема, відповідача   ОСОБА_10 , договір  підписаний   сторонами (  а.с.  99-100).

Тотожність  наявної  в матеріалах  справи копії договору  її оригіналу  посвідчена  суддею  суду першої інстанції, який  оглянутий судом  як першої, так і  апеляційної  інстанції .

Доводи апеляційної  скарги про те,  що ОСОБА_2 вказаний  договір   не укладав  і не  підписував  і нічого  про  нього  не знає  спростовується його  заявою від  4.10.2012 р.  на адресу  Червоноградського  МВУ  УМВС у  Львівській області, про  факт  вимагання  у нього  грошей   ОСОБА_1 у якій  він не  зазначає,  що   ОСОБА_1  вимагає  суму боргу у  127  тис.  доларів США  на  підставі договору  позики від  24 квітня  2012  року, яку він   долучає до  заяви, а також вимагає  відшкодування  пені  та моральних збитків, що не  передбачено  договором.

У цій заяві   ОСОБА_2  зазначив,  що ОСОБА_11 виступив  інвестором  згідно  договору  для   заснування фірми  та  подальшої співпраці  та визнав,  що він , ОСОБА_12  згідно договору  позики отримав  27 тис.  доларів на  рахунок  батька  15.02.2012 р., після  чого  заснував  компанію разом  із своїм  партнером ОСОБА_13 , після  чого  отримали  суму в розмірі  68 000 дол.  США  готівкою, яку ОСОБА_14  передав  компаньйону   ОСОБА_15  готівкою, визнає, що  суму  в 32   000 дол. США  він отримав на рахунок  батька  14.05.2012 р.  Згідно  бізнес-плану, про який   домовились  сторони договору,  таким чином  грошові  кошти  поступили  у  розпорядження  позикоотримувача  згідно  договору, також  була домовленість  повертати  борг рівними  частинами  протягом одного  року  з моменту  підписання  угод між  компаніями, у зв`язку  з  форс- мажорними  обставинами   перестали виплачувати  борг  інвестору    ОСОБА_16 (а.с. 2 , матеріали про відмову  у  порушенні  кримінальної справи  № 334-2852).

Та обставина, що договір  позики  дійсно був укладений  між сторонами,  підписаний   ОСОБА_2  і останнім   визнавались   зобов`язання    за цим договором,  підтверджується   його поясненнями,  наданими працівнику   міліції  при  перевірці заяви   ОСОБА_2 .

Так, у своїх   поясненнях , наданих   ОСОБА_2  10 жовтня  2012  р.  в міліції  у  присутності   адвоката  Дмитрів  А.П.   ОСОБА_2  визнав,  що між  ним та ОСОБА_1  24 квітня  2012 р.  був укладений   договір  позики,  згідно  з яким  він  отримав  від ОСОБА_1  кошти  в сумі  127 тис. дол. США, які згідно  п. 5   вказаного договору   повинен  був  розпочати  повернення  з другої половини  червня  2012  р. і продовжувати повертати  рівними  частинами шляхом  переказу  на  банківський  рахунок. За  червень  і липень  2012  р. він  повернув  20   000 дол.  США,  а з  серпня 2012 р.  припинив   повернення  грошей     ОСОБА_1  Визнав, що ОСОБА_1  просив його  повернути грошові   кошти  в сумі  80. 000 дол.  США, однак  враховуючи , що грошей  він не має, не   повернув гроші  по  сьогоднішній  день.

Підсумовуючи  свої  пояснення   ОСОБА_2  ще раз  зазначив,  що він  визнає, що отримав  у гр. ОСОБА_1  грошові    кошти  в сумі  127   000 дол.  США  по договору  позики,  частину  суми, а саме  20   000 дол. США   він повернув.  Решту  грошових  коштів,  які  він винен   ОСОБА_1 ,  зобов`язується   повернути. Повертати буде  по мірі  можливості  враховуючи   фінансовий стан.

Наголосив, що кошти    ОСОБА_1  він обов`язково поверне, термін  повернення  вказати не може.

Власноручно   ОСОБА_2  зазначив, що   ці пояснення  з його  слів   написані вірно,  ним  прочитано і  підписано (  а.с.  34-40,  матеріали  про відмову  у порушенні  кримінальної справи  по зверненню   ОСОБА_2  № 334-2852).

Аналогічні пояснення  надані ОСОБА_4  10.10.2012 року , під час   дослідчої  перевірки  СДСБЕЗ   Червоноградського  МВ  ГУМВСУ  у Львівській  області  ( а.с.  55  відмовних матеріалів).

Суд правильно прийшов до  висновку, що відповідно  до ст..  58  ЦПК   вказані пояснення   ОСОБА_2  є  належним доказом  щодо   факту  укладення  ним договору  позики,  його  підписання  та  одержання грошей, оскільки  стосуються  предмету  доказування.

Протягом розгляду  справи по   суті   ОСОБА_2  не заявляв  вимог  щодо  недійсності  договору .

Матеріалами  цивільної справи  підтверджується,  що позивач  через  банк «Камчатка»  здійснював  переказ сум  на рахунок    ОСОБА_17  у Польщі  15.02.2012р. – 27   000 дол. США, 12.05.2012 року – 20   000 дол.  США, 14.05.2012р.-  12 000 дол. США  ( а.с. 6-10).

Та обставина, що  частина  цих переказів  окрім    ОСОБА_1  здійснена від імені    ОСОБА_18 ,   ОСОБА_6 ,   ОСОБА_8 , не позбавляє  права  вимоги позивача  повернути  ці кошти, оскільки  судом встановлено, що кошти  переводились  особисто   ОСОБА_19  від імені  інших  осіб у зв`язку  із   встановленими обмеженнями в Росії  щодо  разового  переказу  на суму  не більше  5   000 дол. США .

Окрім того, встановлено,  що зазначені  особи  не  пов`язані  жодними  договірними  відносинами  з  відповідачами,  гроші за цими  переказами поступали  на рахунок  відповідача   ОСОБА_20 ,  як було передбачено  умовами  домовленостей  між  сторонами  за договором  позики.

На підставі  показів свідка   ОСОБА_9  даних  ним в   судовому засіданні   встановлено, що  в кінці січня  2012 р.  до нього звернулись   відповідачі   та запропонували   вести   прибутковий бізнес  із   створенням фірми  з  відрахуванням   йому  27%   від діяльності   компанії. Він  порадив позивачу  виступити інвестором. В середині  лютого  2012  р. ОСОБА_1  переказав  на рахунок   ОСОБА_17  27   000  дол. США  . В кінці  квітня  у м. Львові   позивач передав  йому  68   000 дол.  США , які  він   зберігав вдома  та частинами  видавав  відповідачам  на їх вимогу. Гроші   безпосередньо  віддавав   ОСОБА_4 , проте він   завжди   приїжджав   разом з ОСОБА_21 .  Розпорядження грошима  здійснювали   ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

В травні  2012 р.   позивачем були  переказані  кошти в сумі  32   000 дол. США  на ім`я    ОСОБА_22 .

Коли між  сторонами   почалися непорозуміння,  відповідачі сказали,  що позивач  їм погрожує , забрав  їх автомобіль  та просили  допомогти  написати заяву  до   ОСОБА_1  в правоохоронні органи.

Про  нецільове  використання коштів  відповідачами, він не  повідомляв позивача,  оскільки, це  не входило   в його обов`язки. Про те , що  діяльності  фірми  не буде, він зрозумів  у  вересні  2012 р. У нього немає  сумніві у  передачі  коштів,  позивачем   ОСОБА_1  відповідачам.

Суд дав належну оцінку  усім  доказам  у справі,   не погодитись   з  якою  у судової  колегії   немає підстав, та  правильно  прийшов  до висновку, що  правовідносини  по договору позики  виникли  між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 ,  які не  виконані   відповідачем   ОСОБА_2 ,  тому  правильно  покладав  на нього  обов`язок   по поверненню  боргу  шляхом  стягнення  заборгованої  суми.

 Та обставина,  що  відповідач   ОСОБА_2  будучи   належним  чином  повідомленим про  дату  судового засідання  16.01.2013 р.  не  з`явився у  судове засідання,  не потягло за собою  ухвалення  незаконного рішення. Явка   відповідача  не  визнавалась  судом  обов`язковою, а участь  в судовому  засіданні  згідно  ст. 27  ЦПК  є  правом,  а не обов`язком  сторони.

Суд першої інстанції  повно і  правильно  встановив фактичні  обставини справи,  застосував  закон,  який  поширюється  на зазначені  правовідносини  та дотримав  процедуру  розгляду  справи,  передбачену  ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги  та зміст рішення  також  не дають  підстав для  висновку  про те,  що  судом при розгляді  справи допущені  порушення норм  матеріального  та процесуального  права,  які  передбачені  ст.  309 ЦПК  України  як  підстави  для скасування  рішення суду , тому  колегія суддів   не вбачає підстав  для  задоволення  апеляційної  скарги.

Керуючись п.1 ч.1  ст. 307, ст.ст. 308,315, 317,319 ЦПК  України, колегія суддів

                                                                  у х в а л и л а :

            Апеляційну скаргу    ОСОБА_2  відхилити.

Рішення  Червоноградського  міського суду  Львівської області від  16 січня 2013 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

         Головуючий:          _______________  Мусіна Т.Г.

                 Судді:                    _______________  Бермес І.В.

_______________  Савуляк Р.В.