Справа №  1310/2-740/11                              Головуючий у 1 інстанції: Постигач Б. А.  

Провадження №  22-ц/1390/3542/12           Доповідач в 2-й інстанції:   Монастирецький  Д.  І.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

                    головуючого –судді Монастирецького Д.І.,

                    суддів: Мацея М.М., Бакуса В.Я.,

                    секретаря Мариняк О.І.,

               з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та адвокатів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 29 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, -                                                      

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Заповіт ОСОБА_10 від 26 жовтня 2008 року, який посвідчений секретарем виконкому Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області і яким ОСОБА_10 свій будинок заповіла ОСОБА_4 , квартиру в м. Золочеві ОСОБА_3 і земельну ділянку ОСОБА_5 визнано недійсним.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 81 грн. судових витрат в користь ОСОБА_1 .

Рішення оскаржили ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Вважають, що судом не дано оцінки тому факту, що спочатку позивачі звернулись із позовом, в якому покликались на те, що заповіт був складений ОСОБА_10 під тиском відповідачів. Коли ж стало зрозуміло, що таке не вдається підтвердити в суді, вони змінили підстави позову і стали твердити, що заповіт був складений ОСОБА_10 коли вона хворіла психічною хворобою, а тому не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Не дано належної оцінки і поясненням позивачів та показанням свідків, які ствердили, що ОСОБА_10 після нападу на неї частково втратила зорову та просторову пам`ять, часто не впізнавала близьких людей. У рішенні суд покликається на висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, яка стверджує, що ОСОБА_10 на час складення заповіту страждала стійким хронічним психічним захворюванням та не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, однак, на нього можна було б покликатись коли б він був зроблений на підставі дійсних медичних документів, а не на сфальсифікованій амбулаторній карті ніби-то психічно хворої ОСОБА_11 .

Судом також не взято до уваги висновок МСЕК  від 31.01.2006 р., в правдивості якого не виникає сумніву, оскільки в роботі такої комісії беруть участь багато лікарів, в якому немає жодного слова про психічне захворювання Кутинської. Вказаний висновок був підтверджений в судовому засіданні експертом –психіатром ОСОБА_12 , який  входив у склад комісії. Важливим є і той факт, що ОСОБА_10 самостійно відвідувала костел, проходила сповіді, знала у кого їй потрібно пройти прийом у поліклініці. 04.11.2008 р. був проведений огляд Кутинської лікарем на дому, про що міститься запис в амбулаторній карті, де лікар записав, що свідомість у хворої ясна, і це за три дні до смерті.

Просять рішення Золочівського районного суду Львівської області від 29 лютого 2012 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачам у їх позовних вимогах.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та адвокатів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі в обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їх померлою тіткою ОСОБА_10 (рідною сестрою їх померлого батька), було складено заповіт, який був посвідчений секретарем Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області ОСОБА_13 . Згідно вказаного заповіту ОСОБА_11 зробила розпорядження, яким належне їй на праві власності майно заповіла відповідачам, а саме житловий будинок на АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 та земельну ділянку на АДРЕСА_3 .

Вважали, що такий заповіт слід визнати недійним з тієї підстави, що на час укладення такого їх тітка не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Такий їх висновок ґрунтується на таких обставинах: так, відповідачі по справі є абсолютно чужими для померлої людьми, жодних об`єктивних причин у померлої заповідати вказаним особам свого майна не було, а вони - позивачі є найближчими родичами померлої та її фактично доглядали і вона  висловлювалась неодноразово про те, що має намір передати все належне їй майно їм, своїм найближчим родичам.

Крім цього, тітка хворіла рядом хронічних захворювань, була інвалідом першої групи, після нападу на неї злочинця ОСОБА_14 , що мав місце незадовго до складення нею заповіту, стан її здоров`я різко погіршився, внаслідок цього тітка частково втратила зорову та просторову пам`ять, перестала впізнавати близьких і знайомих людей, блукала по подвір`ї, не могла без сторонньої допомоги втрапити до власного будинку. Враховуючи вказане вважали, що заповіт був складений нею в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій, не могла керувати ними та такий слід визнати недійним. Просили позов задовольнити.

Із пояснень осіб, копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 14.11.2008 року, копії заповіту від 26.10.2008 року, посвідченого секретарем Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області Левандовською Г.Г., копії витягу журналу нотаріальних дій за 2008 рік (т. 1 а.с. 89-90), копії спадкової справи спадкодавця ОСОБА_10 , судом встановлено, що 26.10.2008 року ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , було вчинено заповіт, згідно якого вона, на випадок своєї смерті, зробила таке розпорядження: належний їй житловий будинок, що у АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_4 ; належну їй квартиру АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_3 , а земельну ділянку для будівництва житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_3 заповіла ОСОБА_5 .

Задовольняючи позов, районний суд вірно виходив з наступних обставин та відповідних їм правовідносин.

У відповідності до ст. 225 ч. 1 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2008 року в неділю, в той час коли ОСОБА_10 була важко хвора і вже не вставала, відповідачі викликали до неї секретаря Ясеновецької сільської ради Золочівського району Левандовську Г.Г. і та склала від імені ОСОБА_10 заповіт та посвідчила його.

Крім цього, заповіт тітки, як вказують також позивачі, був складений в неділю 26 жовтня 2008 року після того, як вона пережила розбійний напад ОСОБА_14 , який застосував до неї небезпечне для життя і здоров`я насильство, заподіяв їй множинні тілесні ушкодження від чого стан її здоров`я погіршився. Внаслідок цього тітка частково втратила зорову і просторову пам`ять, часто не впізнавала близьких і знайомих людей, блукала на власному подвір`ї. Заповіт тітки секретар сільської ради складала впродовж 6-7 годин, що також підтверджує те, що ОСОБА_10 у момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними. Також, на час складання заповіту у кімнаті, де він складався, були присутні відповідачі на користь яких складався заповіт, члени їх сімей, які під час вчинення заповіту впливали на вільне волевиявлення ОСОБА_10 .

З акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 822 від 25 жовтня 2010 року видно, що судово-психіатрична експертна комісія в складі чотирьох експертів, дослідивши медичну документацію ОСОБА_10 , матеріали даної цивільної, так і кримінальної справи по якій був засуджений ОСОБА_14 , прийшла до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_10 на момент вчинення нею заповіту 26.10.2008 року страждала стійким хронічним психічним захворюванням: судинною деменцією і не могла на момент вчинення заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ( т. 2 а.с. 7-12).

В судове засідання судом був викликаний і допитаний експерт ОСОБА_12 , який входив в склад експертної комісії і який в судовому засіданні дав роз"яснення висновку експертизи і доповнив його. Він показав, що під час проведення експертизи експертам були надані три медичні карти ОСОБА_10 , яких було достатнього для визначення її психічного стану на момент складання заповіту. Крім цього їм було надано 2-х томну кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_14 , спадкову і цивільну справу. Так як експертиза була посмертна, то вона проводилась по медичних документах. Таких документів в даному випадку було більш як достатньо для встановлення діагнозу. В склад комісії, крім нього, входили й інші експерти, і у двох з них стаж роботи більше як по 10 років. У нікого з складу членів комісії не виникало ніякого сумніву відносно діагнозу ОСОБА_10 . Вона страждала судинною деменцією. Це захворювання проявляється в тому, що людина, зберігаючи зовні вигляд ніби звичайної людини, тобто може посміхатися, відповідати на прості питання, в той же час має знижену пам`ять, не може нести фізичної нагрузки, і не може вчиняти сама свідомі дії.

Підстав сумніватися у цьому висновку судово-психіатричної експертизи суд не знаходить, адже на момент складення заповіту 26.10.2008 року ОСОБА_10 була важко хвора, що підтвердив і лікар ОСОБА_15 , який визнав, що ще в 80 роках у ОСОБА_10 вже було захворювання судин.

Суд не встановив того, щоб експерти, які проводили експертизу, були заінтересовані в дачі саме такого висновку.

Наведеним спростовуються твердження апелянтів про те, що судом не взято до уваги висновок МСЕК  від 31.01.2006 р., який підтвердив експерт ОСОБА_12 .

Зміни в її психіці відмічали і допитані судом свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Крім цього в березні 2008 року на неї вчинив напад ОСОБА_14 і це привело того, що її психічний стан ще більше погіршився.

Допитаний судом лікар - психіатр Золочівської поліклініки ОСОБА_20 показав, що ОСОБА_10 приходила до нього на огляд і їй був встановлений діагноз: церебральний атеросклероз. У неї відмічалося зниження пам`яті, дезорієнтація, особливо прогресувало зниження пам`яті. Після того як на неї був скоєний напад, він їздив до неї додому, стан ОСОБА_10 тоді був збуджений, у неї були збої в пам`яті на поточні події, вона не могла згадати, що з нею було і хто що зробив.

Наведене об`єктивно стверджується зібраними та оціненими судом доказами, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та рішенні.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтами не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.             

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                             у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 29 лютого 2012 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                                                             Монастирецький Д.І.                                                                     

          Судді:                                                                                       Бакус В.Я

                                                                                                    Мацей М.М.