Справа № 1325/ 2-310/11                                           Головуючий у 1 інстанції: Строна Т.Г.  

Провадження № 22-ц/1390/2372/12                       Доповідач в 2-й інстанції:  Савуляк Р.В.  

Категорія 45

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:                       

                      головуючого: судді Савуляка Р.В.,

                      суддів:  Богонюка М.Я., Приколоти Т.І.,

                      секретаря: Рванцової О.О.,

                      з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 21 грудня 2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

          16 вересня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася  з позовом до ОСОБА_3 , третя особа  - Ільницька сільська рада, Турківського району у якому просила:

визнати недійсними Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, площею 0,2198 га. в урочищі «Під Верхом», та площею 0,1506 га. в урочищі «Горбок», видані Ільницькою сільською радою на ім`я ОСОБА_3 ;

зобов`язати відділ Держкомзему у Турківському районі Львівської області  скасувати державну реєстрацію Державних актів на право власності  на земельні ділянки, площею 0,2198 га. та 0,1506 га., виданий Ільницькою сільською радою на ім`я ОСОБА_3 ;

визнати за нею право володіння, користування земельною ділянкою, площею 0,2198 га. в урочищі «Під Верхом» і земельною ділянкою, площею 0,1506 га. в урочищі «Горбок»;

вилучити земельні ділянки в урочищі «Під Верхом», площею 0,2198 га. та в урочищі «Горбок», площею 0,1506 га, які належали її батькові ОСОБА_5 із незаконного володіння ОСОБА_3

стягнути з ОСОБА_3 гроші за корову, в сумі 2000 гривень, яка належала ОСОБА_5 і яку  відповідачка продала, а грошей не повернула.

стягнути з ОСОБА_3  гроші, в сумі 1000 гривень, що становить вартість 5 м. кубічних лісу ділового, який належав ОСОБА_5 .

        Оскаржуваним рішенням Турківського районного суду Львівської області від 21 грудня 2011 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

         Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

         В апеляційній скарзі посилається на те, що суд дійшов необґрунтованого висновку про законність передачі земельної ділянки відповідачці згідно рішення Ільницької селищної ради №769 від 24.07.2009 року, оскільки ОСОБА_5  фактично реалізував своє право на приватизацію спірних земельних ділянок, подавши відповідну заяву до Ільницької сільської ради та отримав згоду на їх інвентаризацію.

Після смерті батька, вона, як єдина його спадкоємиця за законом, отримала дозвіл на здійснення інвентаризації спірних земельних ділянок, які раніше належали батьку, однак, на той час, такі  вже були передані відповідачці у власність.

Суд першої інстанції не дав правової оцінки тому факту, що на одні і ті ж земельні ділянки, якими до смерті володів ОСОБА_5 , Ільницька сільська рада дала дозвіл на інвентаризацію їй та ОСОБА_3 .

          Просить рішення Турківського районного суду, Львівської області від 21 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити із наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення  з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні`органи місцевого самоврядування  у межах своїх повноважень приймають нормативні  та інші акти у формі рішень.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені у ст. 12 ЗК України.

Рішення органів місцевого самоврядування  та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку або можуть бути змінені чи скасовані самим органом місцевого самоврядування  за власною ініціативою або ініціативою заінтересованих осіб.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України  громадяни та юридичні особи набувають права власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого  в межах їх повноважень.

         Судом та матеріалами справи установлено, що відповідно до рішення Ільницької сільської ради №465 від 25 червня 2008 року ОСОБА_5 було надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок для обслуговування  житлового будинку та ведення особистого сільського господарства (а.с.16).

Ще раніше, а саме, 16 березня 2008 року, ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно заповів дочці ОСОБА_1 –позивачці по справі (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер і ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1  отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.9,11). Спадкове майно складалося із дерев`яного будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Довідкою виконкому Ільницької сільської ради Турківського району від 02 березня 2011 року №52 стверджується, що ОСОБА_5 до дня смерті користувався земельною ділянкою в розмірі 1,00 га., в тому числі під будівлями і дворами. Після смерті рішення про вилучення земельної ділянки на сесії сільської ради не розглядалося (а.с.26).

Оскільки на момент смерті ОСОБА_5 інвентаризація земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та ведення особистого сільського господарства не була проведена, то дані земельні ділянки не ввійшли до складу спадщини.

Згідно рішення 17 - сесії 5- го скликання Ільницької сільської ради, Турківського району   №769 від 24 липня 2009 року передано безоплатно у власність ОСОБА_3  земельні ділянки, площею 0,2344 га. для обслуговування  житлового будинку, та 0,4837 га. для ведення особистого селянського господарства в с.  Закіпці, Турківського району, Львівської області, якими вона користувалася на той час, і дане рішення позивачкою не оспорюється. (а.с.15).

12 січня 2010 року ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку,  площею 0,2198 га. на підставі рішення 17 - сесії 5- го скликання  Ільницької  сілької ради №769 від 24 липня 2009 року.

Таким чином, оспорюваний Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2198 га.  від 12.01.2010 року  виданий ОСОБА_3 за рішенням  компетентного органу,  який діяв у межах своїх повноважень

При встановлених обставинах суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним Державного акту на право власності  на земельні ділянки, площею 0,2198 га. а відтак, скасовувати його державну реєстрацію, та визнавати право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .           

Доказів наявності у ОСОБА_3 . Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1506 га. позивачкою не представлено, а судом не здобуто, тому суд обгрунтовано відмовив у задоволенні  вимоги, що до його скасування та визнання право власності на вказану земельну ділянку за позивачкою.           .

             Доводи апеляційної скарги про те, що   ОСОБА_5 фактично реалізував своє право на приватизацію спірних земельних ділянок, подавши відповідну заяву до Ільницької сільської ради та отримав згоду на їх інвентаризацію є безпідставним, оскільки згода на інвентаризацію земель не тягне за собою визнання права власності на такі землі без виділення їх в натурі, одержання відповідних Державних актів та їхню реєстрації у встановленому законом порядку.

У той же час, рішенням 18 - сесії 5- го скликання Ільницької сільської ради, Турківського району   №847 від 06 листопада 2009 року ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення особистого сільського господарства, тобто тих земельних ділянок яким до смерті фактично користувався ОСОБА_5 (а.с.17).

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про повернення їй грошей за продаж корови та ділового лісу, то такі були предметом розгляду у суді першої інстанції, суд з достатньою повнотою дав оцінку доказів з цього приводу і обґрунтовано відмовив у задоволенні таких вимог. В цій частині рішення суду не оскаржується.

         Інші доводи апеляційної скарги  висновків суду не спростовують..

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон, та дотримано процедуру розгляду справи встановленої ЦПК України, ухвалено справедливе рішення тому підстав для його зміни чи скасування  суду колегія суддів не убачає.

            Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319  ЦПК України, колегія суддів,-  

УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –відхилити.

           Рішення Турківського районного суду Львівської області від 21 грудня 2011 року залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

            Головуючий :                                                             Савуляк Р.В.

            Судді:                                                                          Богонюк М.Я.

                                                                                                 Приколота Т.І.