Справа №  1328/2-3300/12                                        Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.  

Провадження №  22-ц/1390/4785/12                     Доповідач в 2-й інстанції:   Шандра  М.  М.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Бермеса І.В., Шумської Н.Л.

з участю секретаря Гордій У.М.  

та з участю   ОСОБА_1

представника ЛКП «ТРАП`Рій В.В.

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні у м. Львові  цивільну  справу  за  апеляційною  скаргою ОСОБА_1 на  рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2012 року  у справі за  позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «ТРАП`про визнання незаконним  наказу  про  звільнення, -

                                                                 встановила:

          09 квітня 2012 року   ОСОБА_1 звернувся до суду з  позовом до ЛКП «ТРАП`про визнання  наказу № 52 від 26.09.2011 року про звільнення його за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України таким, що  порушує чинне законодавство  України,  зобов`язання  відповідача поновити його на  роботі на  посаді  слюсаря-сантехніка 4 розряду та  виплату йому  заробітної   плати за  час  вимушеного прогулу. Просив  поновити строк  звернення  до  суду,  оскільки вживав заходи  врегулювання трудового спору за допомогою відповідних структур, через  незадовільний  стан здоров`я не зміг вчасно звернутися  до  суду. Позовні  вимоги  обґрунтовував  тим, що  зважаючи на тривалий стаж роботи  на  даному  підприємстві, та  кваліфікацію має переважне право на  залишення на  роботі, також  йому  не  пропонувалася інша  робота відповідно до кваліфікації та  досвіду.

          Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова  від 15.05.2012 року    в  позові  відмовлено за  безпідставністю.

          Рішення  суду  оскаржив   ОСОБА_1 . В  апеляційній  скарзі  просить  рішення скасувати  і  ухвалити  нове  рішення,  яким  позов задовольнити,  покликаючись  на  порушення  судом  норм  матеріального і  процесуального права.  Вважає, що  скорочення  штату фактично  не  відбулося,  оскільки у штатному  розписі , який  введено з 01.06.2011 року збільшено кількість слюсарів-сантехніків 5 розряду за  рахунок зменшення кількості сантехніків 4 розряду. Вважає також, що  має  переважне  право на  залишення  на  роботі відповідно до  ст. 42 КЗпП України,  оскільки працював  в ЛКП «ТРАП» з  моменту  його створення.

          Заслухавши  суддю доповідача,  перевіривши  матеріали  справи  та  доводи  апеляційної  скарги,  колегія  суддів вважає, що апеляційну  скаргу  слід  задовольнити  частково з таких  підстав.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України  трудовий  договір,  укладений на невизначений строк, а  також строковий трудовий договір до  закінчення строку його чинності  можуть бути розірвані  власником або  уповноваженим  ним органом у випадку змін в  організації виробництва і  праці, в  тому  числі  ліквідації,  реорганізації,  банкрутства або перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату працівників.          

          Як убачається з  матеріалів  справи  та  встановлено  судом,   ОСОБА_1 відповідно до наказу № 1 від 03.05.1993 року прийнятий по переводу в ДКП «ТРАП`на  посаду оператора. Наказом № 31 від 21.09.2007 року позивача переведено черговим  слюсарем 4 розряду з 20.09.2007 року (а.с.9).

Наказом  № 52 від 26.09.2011 року ОСОБА_1 звільнений  з 27.09.2011 року у  зв`язку із   скороченням  штату  відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.4).

Згідно із положеннями частини  першої ст. 42 КЗпП України   при  скороченні чисельності чи  штату працівників у  зв`язку  із  змінами в  організації виробництва і  праці переважне  право на  залишення  на  роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і  продуктивністю  праці.

Вирішуючи спір,  суд  прийшов  до  вірного висновку, що на ЛКП «ТРАП`дійсно відбулося  скорочення штату  працівників, що стверджується штатним розписом,  затвердженим 01.06.2011 року, з  якого вбачається  скорочення з  шести –трьох посад слюсарів-сантехніків 4 розряду (а.с.29, 86).

Районний  суд  також  прийшов  до  правильного висновку, що позивачем  не  надано належних  доказів  про наявність  у  нього більш високої кваліфікації і  продуктивності  праці,  ніж  у  працівників відповідних  посад та  розрядів,  які  не  потрапили під  скорочення  штату.

При  рівних умовах  продуктивності  праці і  кваліфікації переваги в  залишенні на  роботі надається особам  зазначеним у  ч.2  ст. 42 КЗпП України,  якими є, зокрема, працівники з  тривалим безперервним стажем роботи на  даному підприємстві, в  установі, організації, що  передбачено п.3 ч.2 зазначеної  статті.

Як  убачається з  матеріалів  справи,  після введення  нового штатного розпису на  зазначених  посадах  залишились   ОСОБА_2 ,   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,  які  мають, як і  позивач,  4 розряд  за професією слюсар-сантехнік.

З  матеріалів  справи  також  убачається, що ОСОБА_2  працює  на даному  підприємстві з 05.08.2005 року , ОСОБА_3 -  з 26.11.2000 року, ОСОБА_4 –з 01.03.2007 року (а.с.84).

ОСОБА_1  перебуває у  трудових  відносинах  з  відповідачем з 03.05.1993 року.

Враховуючи  наведене, позивач  має   перевагу в залишенні  на  роботі перед ОСОБА_2 ,   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,  як  працівник з тривалим безперервним стажем  роботи на  даному  підприємстві.

Наявність переважного права у   ОСОБА_2 ,   ОСОБА_3 , ОСОБА_4  на  залишення  на  роботі  з  підстав,  передбачених ч.2 ст.42 КЗпП України  відповідачем жодними доказами не доведена і судом  не  встановлена.

Таким чином, районний суд  вирішуючи  спір та  відмовляючи в позові за безпідставністю, не перевірив наявність переважного права у  позивача на  залишення  на  роботі з  підстав,  передбачених п.3 ч.2 ст.42 КЗпП України,  про що  зазначив  позивач у  позовній  заяві, та  прийшов до помилкового висновку, що  у відповідача  були  підстави для розірвання  договору за ч.1 п.1 ст.40 КЗпП України .

Разом  з тим,  колегія суддів  вважає, що  позовні  вимоги  до  задоволення  не  підлягають у зв`язку із  пропуском строку  звернення до  суду.  

Згідно із ч.1 ст.233 КЗпП України,  працівник може  звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний  строк з  дня,  коли  він дізнався або  повинен був  дізнатися про порушення  свого права, а  у  справах про  звільнення –в  місячний  строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з  дня  видачі  трудової  книжки. Відповідно до ст.234 КЗпП України у  разі  пропуску з поважних причин  строків,  установлених статтею 233 цього Кодексу, суд  може поновити ці  строки.

Як  убачається з  матеріалі в  справи, позивач  звільнений  з  роботи  наказом  від 26.09.2011 року, із  зазначеним  наказом  ознайомлений 27.09.2011 року, що  стверджується  актом (а.с.20),  однак лише 09.04.2012 року  звернувся до суду з позовом про поновлення  на  роботі, відтак  пропустив строк  звернення  до  суду.  Пропуск строку звернення  до  суду позивач  обґрунтовує тим, що після  звільнення  він звертався  за  поясненнями до  адміністрації ЛКП «ТРАП»,   районної адміністрації Шевченківського району м. Львова,  начальника територіальної державної інспекції праці у Львівській області та до органів  прокуратури. Однак зазначені  причини пропуску звернення  до  суду не  можуть бути визнані  поважними,  оскільки не  перешкоджали  зверненню  до  суду позивача  за  захистом своїх  прав  та  інтересів. Доказів про неможливість  звернення  до  суду у  зв`язку  із погіршенням  стану  здоров`я  позивачем  не  надано.

З  урахуванням  зазначеного,  колегія  суддів вважає, що рішення районного  суду слід  скасувати з  ухваленням нового про відмову у  задоволенні  такого за пропуском строку звернення  до  суду.

Керуючись  ст. ст.  307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2,  316, 317, 319 ЦПК України,  колегія  суддів, -

                                                          вирішила:

Апеляційну  скаргу   ОСОБА_1 задовольнити  частково.

Рішення  Шевченківського районного суду м. Львова  від 15 травня 2012 року  скасувати та ухвалити  нове  рішення. У  задоволенні  позову   ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «ТРАП`про визнання наказу №52 від 26 вересня 2011 року  незаконним, поновлення  на  роботі,  стягнення  заробітної  плати  за  час вимушеного прогулу відмовити за пропуском строку  звернення  до  суду.

          Рішення  набирає  законної  сили з  моменту  його  проголошення,  може бути оскаржене у  касаційному  порядку  протягом  двадцяти днів з дня  набрання законної  сили  шляхом  подачі касаційної  скарги безпосередньо  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

     Головуючий:                                                                                 Шандра М.М.

     Судді                                                                                                Бермес І.В.

                                                                                                                Шумська Н.Л.