Справа №  2/1312/838/12                                            Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.  

Провадження №  22-ц/1390/7002/12                       Доповідач в 2-й інстанції:   Каблак  П.  І.  

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 13 грудня 2012 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Каблака П.І.

суддів: Кота І.Н., Курій Н.М.,

з участю секретаря: Зозулі В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року по цивільній справі

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов`язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди,  

ВСТАНОВИЛА:

у жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про порушення умов проживання мешканців та відшкодування завданої цим моральної шкоди, посилаючись на те, що сторони у справі є мешканцями будинку АДРЕСА_1 , їх квартири є суміжними, розділені лише міжкімнатною перегородкою, у якій колись були двері. Оскільки відповідач є професійним музикантом, а в його квартирі відсутні належні житлово-технічні умови для проведення репетицій, здійснення ним таких у нічний час та з перевищенням дозволеного рівня шуму порушує права позивачки на належні житлові умови.

Заочним рішенням позов задоволено частково. Зобов`язано відповідача зберігати громадський спокій та заборонено йому проводити репетиційну діяльність у квартирі АДРЕСА_2 . Стягнуто з нього на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 100 грн. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 27 квітня 2012 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі посилається на його незаконність та необґрунтованість. Зокрема, зазначає, що судом не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази перевищення відповідачем допустимого рівня шуму, встановленого санітарними нормами. З цього питання відсутнє будь-яке експертне дослідження. Репетиції проводяться відповідачем у дозволений час, тобто з 08.00 год. до 22.00 год. Вказує, що рішення ґрунтується виключно на показах свідків, які є близькими родичами позивачки. Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення суду позивачкою в апеляційному порядку не оскаржено. Нею подані письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких просить скаргу відхилити, а рішення суду –залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання скарги, позивачку –на заперечення такої, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення (ч.ч.1, 3 ст.303 ЦПК України).

Задовольняючи позов частково, районний суд виходив з того, що оскільки зібраними по справі доказами доведено, що відповідач всупереч вимогам законодавства здійснює по місцю свого проживання діяльність, що супроводжується шумом, за умов, що не виключають його проникнення у прилеглі приміщення, за відсутності належного рівня звукоізоляції помешкання відповідача, така діяльність підлягає припиненню. Стягуючи з відповідача моральну шкоду, місцевий суд виходив з того, що відповідач ігнорує законні вимоги і застереження щодо збереження громадського спокою, порушення умов проживання та спокою позивача. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховував об`єктивний та справедливий захист немайнових прав позивачки.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки умови проживання та співіснування мешканців багатоквартирного будинку регулюються не тільки ст.24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" щодо відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, на яку посилається апелянт, а і іншими нормативними підзаконними актами, якими суд і обґрунтував свій висновок про підставність даного позову.

Стягуючи з відповідача моральну шкоду, районний суд вірно виходив з того, що останнім допускається антигромадська поведінка в побуті та громадських місцях, що ним не спростовано та підтверджується матеріалами про відмову у порушенні кримінальної справи відносно нього, за ознаками злочину, передбаченого ст.296 КК України (а.с.17,18), офіційними попередженнями відповідача органами МВС та місцевої виконавчої влади про недопустимість антигромадської поведінки. Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано вимоги розумності та справедливості.

З визначеним розміром моральної шкоди погоджується і колегія суддів. При цьому враховується, що рішення в частині моральної шкоди, позивачкою не оскаржено.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                                             Каблак П.І.

Судді:                                                                       Кіт І.Н.

Курій Н.М.