Справа №  1328/2-246/11                                             Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.  

Провадження №  22-ц/783/225/13                                Доповідач в 2-й інстанції:   Монастирецький  Д.  І.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

        28 січня 2013 року   колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

                                     головуючого –судді Монастирецького Д.І.,

                                     суддів: Гірник Т.А., Мацея М.М.,

                                     секретаря Трофімової І.О.,

                                з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд`на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд», третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 , про визнання права власності на майно, -                                                      

                                                   В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частин квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину гаражу № НОМЕР_1 (за проектом) по АДРЕСА_2 як частку у спільному майні подружжя.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/8 частину гаражу № НОМЕР_1 (за проектом) по АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Визнано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/8 частину гаражу № НОМЕР_1 (за проектом) по   АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/4 частину гаражу № НОМЕР_1 (за проектом) по АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Стягнуто з Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд`в користь ОСОБА_3 1730 грн. судових витрат.

Рішення оскаржила Корпорація будівельних підприємств «Карпатбуд».

Зазначає, що судом допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до помилкового ухвалення рішення, яке вважають незаконним та необґрунтованим. Судом не врахована та обставина, що станом на 13 березня 2012 р. Корпорацією БП «Карпатбуд`в односторонньому порядку Договір № 697-25-2912 про пайову участь в будівництві від 29.12.2003 р. було розірвано, оскільки пайовик за договором в особі ОСОБА_5 зобов`язувався після закінчення загально-будівельних робіт по об`єкту, укласти новий договір на виконання опоряджувальних робіт із ТзОВ «Карпатбудстиль», що ним не було виконано, а отже підстав для визнання права власності за позивачами не було.

Необхідність укладення цих додаткових договорів на виконання опоряджувальних робіт із ТзОВ «Карпатбудстиль`обумовлена тим, що пайовики дуже часто на практиці переробляли на свій розсуд систему опалення у своїх квартирах або систему газопостачання без попередження чи погодження із генпідрядником, що призводило до неодноразових перенесень прийняття цих систем в експлуатацію, відповідно - порушення строків закінчення будівельних робіт та здачі будинку в експлуатацію.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2012 року та ухвалити нове.

Корпорація БП «Карпатбуд`повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення їй рекомендованого поштового відправлення (а.с. 207), в судове засідання апеляційної інстанції, в особі її представника, не з`явилася, причину своєї неявки суду не повідомила, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з наступних обставин та відповідних їм правовідносин.

Так, судом встановлено, що 29.12.2003 р. між ОСОБА_5 та Корпорацією будівельних підприємств «Карпатбуд`був укладений Договір № 697-25-29/2 про пайову участь у будівництві, зі змінами та доповненнями від 29.09.2005 р. та Договір № 985-25-0510 від 25.10.2005 р. Згідно умов цих Договорів відповідач прийняв ОСОБА_5 у пайову участь у будівництві цегляного будинку за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 125,02 кв.м. та гаража загальною площею 20,9 кв.м.

Кошти на пайову участь у будівництві квартири та гаража ОСОБА_5 вніс повністю.

Рішенням Львівської міської ради №1454 від 23.12.2005 р. затверджено акт державної приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію 45-ти квартирного житлового будинку АДРЕСА_4 . Зазначений будинок зданий в експлуатацію.

Відповідач, в порушення взятих зобов`язань за пп. б п. 3.2. Договору № 697-25-29/2 від 29.12.2003 р. та пп. б п. 4.1. Договору № 985-25-0510 від 25.10.2005 р. у власність позивачу оплачену ним квартиру та гараж не передав.

Звернення ОСОБА_5 до відповідача від 26.09.2006 р. з вимогою про передачу об`єктів будівництва залишено без відповіді та задоволення.

За таких обставин, ОСОБА_5 з сім`єю вселився у спірну квартиру, провів у ній відповідний ремонт та облаштування.

01.06.2006 р. між ним та ТзОВ «РЕД Карпатбудсервіс`було укладено угоду на обслуговування квартири. Ним проводиться оплата комунальних послуг, в тому числі водопостачання, газопостачання, енергопостачання.

Позивач по справі ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті цією квартирою продовжують володіти та користуватися позивачі ОСОБА_3 - дружина померлого, ОСОБА_1 - донька та ОСОБА_6 , 1995 р.н. - син. Позивачі є спадкоємцями першої черги та у встановленому законом порядку прийняли спадщину, подавши до нотаріальної контори відповідні заяви.

ОСОБА_4 , 1974 р.н., донька померлого від попереднього шлюбу, згідно нотаріально посвідченої заяви, відмовилась від спадщини на користь позивача - ОСОБА_1 .

Відмовляючись передати ОСОБА_5 та його спадкоємцям спірну квартиру і гараж відповідач покликається на те, що опоряджувальні роботи у вказаній квартирі повинно було проводити ТзОВ «Карпатбудстиль», з яким ОСОБА_5 був зобов`язаний укласти відповідний договір.

Однак, ці заперечення районний суд відкинув як безпідставні, оскільки така позиція відповідача суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема свободі договору.

Окрім того, згідно з Конституцією України кожен має право на житло; держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду (частина перша статті 47).

Відповідно до статті 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність" інвестор „має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій", а розміщення інвестицій „визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом" (абзац другий частини першої, абзац перший частини п`ятої).

За таких обставин суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що відповідач, не передавши у власність ОСОБА_5 проінвестовані ним об`єкти, порушив охоронювані права ОСОБА_5 на житло та власність.

Умови укладених з ОСОБА_5 договорів щодо обов`язку укладення договору на виконання опоряджувальних робіт з конкретно визначеним ТзОВ «Карпатбудстиль» та відповідальність за неукладення такого договору, в тому числі у виді розірвання договору з пайовиком в односторонньому порядку з поверненням коштів без індексації протягом 6-ти місяців, суперечать загальним принципам, правовим та організаційним засадам залучення коштів фізичних і юридичних осіб з метою фінансування будівництва житла, визначеним у Законі України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003 р. з наступними змінами.

Крім того, Договір № 985-25-0510 від 25.10.2005 р. на пайову участь у будівництві гаража не передбачав вимоги щодо укладення Договору на виконання опоряджувальних робіт. В обов`язки ОСОБА_5 входило лише повне внесення пайових коштів, що ним зроблено і було.

Тому суд вирішив, що порушене відповідачем право власності підлягає захисту.

Судом першої інстанції також встановлено, що на час укладення зазначених вище Договорів про пайову участь у будівництві ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Цей шлюб між ними не був розірваний і на час смерті ОСОБА_5 .

Кошти, які сплачувалися ОСОБА_5 в якості пайових внесків, були спільними коштами подружжя. Відтак вони, у відповідності до ст. 60 та ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 спільно набули у власність квартиру АДРЕСА_1 та гараж № НОМЕР_1 (за проектом) по АДРЕСА_2 .

Виходячи з принципу рівності часток співвласників, за ОСОБА_3 суд визнав право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину гаража № НОМЕР_1 (за проектом) по АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки на момент відкриття спадщини спадкодавцеві ОСОБА_5 належало право на 1/2 квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину гаражу № НОМЕР_1 (за проектом) по АДРЕСА_2 , то це його право переходить його спадкоємцям за законом 1-ї черги, які у встановленому порядку прийняли спадщину. При цьому суд врахував, що спадкоємець ОСОБА_5 за законом 1-ї черги ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини в користь ОСОБА_1 , що підтверджується поданою заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 .

За таких обставин позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_6 набули в порядку спадкування право власності відповідно на 1/8, 1/4 та 1/8 частини спірної квартири та гаража.

З такими висновками районного суду колегія суддів погоджується, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті й справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України,  колегія суддів, -

                                                       У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд`відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                                                                               Монастирецький Д.І.

Судді:                                                                                                            Гірник Т.А.

                                                                                                                      Мацей М.М.