Справа № 11-969/11 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Категорія -ч.1 ст.366, ч.2 ст.364, Доповідач: ОСОБА_2

ч.1 ст.197-1 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого-судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю прокурора: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 14 квітня 2011 року,

Цим вироком

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

раніше не судимий.

засуджений: за ч.1 ст.366 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. з позбавленням права займатись організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю на 1 (один) рік;

- за ч.2 ст.364 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права займатись організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю на 2 (два) роки;

- за ч.1 ст.197-1 КК України до штрафу у розмірі 3 400 грн.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено йому покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі та штраф у розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) грн., із позбавленням права займатись організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю на 2 (два) роки;

На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст.76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов`язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи.

Вирішено питання з речовими доказами, колегія судів -

В С Т А Н О В И Л А:

за вироком суду, ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що він, працюючи на посаді голови гаражного кооперативу №12 Франківського району м. Львова, в період часу з 05.06.2002р. по 01.02.2010р. незважаючи на те, що згідно державних актів № 059309 серії «Б`та № 039050 серії «Б», виданих Пустомитівською радою народних депутатів, гаражному кооперативу відведена земельна ділянка площею 4,2 га та 1,8 га для будівництва кооперативних гаражів, крім наданої земельної ділянки, самовільно зайняв та фактично використовував не виділену йому земельну ділянку територіальної громади м. Львова площею 0,84 га із земель громадської та житлової забудови без встановлення її меж в натурі та без одержання документа, що посвідчує право на неї і його державної реєстрації, чим завдав шкоди законному власнику вказаної земельної ділянки - територіальній громаді м.Львова в розмірі 100102,46 грн.

Окрім того, засуджений працюючи на вищевказаній посаді тобто, будучи службовою особою, умисно, в інтересах третіх осіб, використовуючи надане йому службове становище, всупереч інтересам служби, в період часу з 05.06.2002р. по 01.02.2010р. незважаючи на те, що він самовільно зайняв та фактично використовував ненадану йому земельну ділянку територіальної громади м. Львова площею 0,84 га без встановлення її меж в натурі та без одержання документа, що посвідчує: право на неї і його державної реєстрації, всупереч вимог ст.125 ЗК України не вчиняв жодних дій для оформлення документів, що посвідчують право власності чи користування на неї, чим завдав шкоди законному власнику вказаної земельної ділянки - територіальній громаді м.Львова в розмірі 100102,46 грн.

А також, ОСОБА_6 працюючи на зазначеній посаді, у період з 26.03.2005р. по 22.02.2010р. умисно у приміщенні адміністративної будівлі на території гаражного кооперативу №12 Франківського району м. Львова за адресою: АДРЕСА_1 склав та видав завідомо неправдиві документи, а саме довідки про те, що гаражні бокси за № 43, 135, 136, 140, 145, 146, 147, 148 знаходяться на земельній ділянці відведеній гаражному кооперативу АДРЕСА_2 , хоча земельна ділянка, зайнята вказаними гаражами, не належить до земель, відведених гаражному кооперативу.

В своїй апеляції ОСОБА_6 покликається на те, що вирок суду є незаконним, не відповідає вимогам ст.324 КПК України, його безпідставно визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.366, ст.364 КК України, яких він не вчиняв, саме завдяки йому було виявлено незаконні 0,84 га землі, а не працівниками Держземінспекції (а.с.21). Окрім цього, зазначає, що судом першої інстанції не допитані усі свідки по справі, а саме попередні голови та члени правління АГК-12, ветерани військової служби і війни, яким місця під гаражні бокси надавались за розпорядженням Франківської районної адміністрації в АГК-12. А також зазначає, щодо довідок № 43, 135, 136, 140, 145, 146, 147, 148 на гаражні бокси, він не складав, а лише підписував та ставив печатку, оскільки такі складені Франківської районною адміністрацією, одночасно визнає свою вину в тому, що вже знаючи про незаконність використання земельної ділянки площею 0,84 га з кінця 2008р. підписав і видав довідки на гараж № 43, 135, 136, 140, 145, 146, 147, 148. Просить скасувати вищевказаний вирок та постановити свій вирок, яким виправдати його за ст.364, ст.366 КК України, а за ч.1 ст.197-1 КК України звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки відповідно до ст.48 КК України, допитати свідків по справі, а саме: членів Правління АГК-12 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 - голову АГК-12 (його попередника), ОСОБА_13 - директора фірми КП "Картограф", ОСОБА_14 - директора проектно-консультативної фірми "Стожари" та інших, які зазначені в доповненнях до апеляції (т.2 а.с.186).

В доповненнях до апеляції засуджений просить повністю скасувати вищевказаний вирок, оскільки у його діях відсутні склади злочинів, передбачені ч.1 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.197-1 КК України.

В своїй апеляції прокурор, покликається на те, що вирок суду є незаконним, судом неправильно застосований кримінальний закон та істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону, 20.07.2010 року відбулось судове засідання та розпочато судове слідство без проведення попереднього розгляду у справі та без призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог ст.ст. 237-245 КПК України. Місцевий суд в мотивувальній частині вироку не навів мотивів звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Окрім цього, суд при призначенні остаточного покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів, застосовує принцип згідно ст.70 КК України поглинання менш суворого покарання більш суворим, про те застосував принцип часткового складання, а також порушив вимоги ч.3 ст.72 КК України, а при застосуванні ст.75 КК України не врахував в повній мірі характер та ступінь суспільної небезпеки злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України та наслідки у вигляді спричинення шкоди територіальній громаді м.Львова в розмірі 100102,46 грн. Просить скасувати вищевказаний вирок місцевого суду, а справу скерувати на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі.

Заслухавши доповідача, прокурора, засудженого ОСОБА_6 , які підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, апеляція засудженого -до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.240 КПК України попередній розгляд справи здійснюється суддею, який визначається у порядку, встановленому ч.3 ст.16-2 цього Кодексу, одноособово з обов`язковою участю прокурора. Про день попереднього розгляду справи повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ст.244 КПК України за результатами попереднього розгляду суддя своєю постановою приймає одне з таких рішень: про призначення справи до судового розгляду; про зупинення провадження у справі; про повернення справи прокуророві; про направлення справи за підсудністю; про закриття справи; про повернення справи на додаткове розслідування.

Згідно ч.1 ст.245 КПК України за наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, суддя районного суду всупереч вказаним вимогам процесуального закону не призначав дану справу до попереднього розгляду.

Окрім цього, суддя районного суду не виносив постанови про призначення справи до судового розгляду, а одразу розпочав судове слідство (т.2 а.с.99).

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням або шляхом повного чи часткового складання.

Місцевий суд призначаючи остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів, вказав, що застосовує принцип згідно ст.70 КК України поглинання менш суворого виду покарання більш суворим, однак застосував принцип часткового складання, призначивши останньому остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та штраф у розмірі 3 400 грн. із позбавленням права займатись організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю на 2 (два) роки.

Згідно ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Однак, місцевий суд не врахував зазначених вимог кримінального закону та при призначенні покарання ОСОБА_6 склав такий вид покарання як штраф.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що районним судом істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону та кримінального закону, тому вирок є незаконним і підлягає скасуванню.

Так як справа направляється на новий судовий розгляд, тому доводи апеляцій засудженого про відсутність у його діях складів злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.197-1 КК України, прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого, колегією суддів не вирішуються.

Керуючись ст. 362, ст. 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

апеляцію прокурора задоволити.

апеляцію засудженого ОСОБА_6 задоволити частково.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 14 квітня 2011 року відносно ОСОБА_6 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі.

Головуючий:

Судді: