Справа №  1310/407/12                                                           Головуючий у 1 інстанції: Левик Я.А.  

Провадження №  22-ц/783/1034/13                                              Доповідач в 2-й інстанції:   Струс  Л.  Б.  

Категорія:24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          14 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

                                    головуючого судді – Струс Л.Б.

                                    суддів: Гірник Т.А., Шумської Н.Л.

                                    при секретарі: Альховській С.В.

                                    за участю: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-житло-план» про визнання договору недійсним, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

           ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Авто-житло-план» у якому з урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог просить визнати недійсним договір про надання послуг № 042283 від 17.12.2011 року укладеного між ним та ТзОВ «Авто-житло-план», стягнення з відповідача на його користь 46680 грн. коштів внесених ним на рахунок відповідача відповідно до укладеного договору, стягнення з відповідача на його користь 10 тис. грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог, заявах про уточнення та збільшення позовних вимог (а.с. 1, 12, 85), особистих поясненнях та поясненнях свого представника вказував про те, що між ним та відповідачем 17.12.2011 року був укладений спірний договір. Відповідно до умов такого він повинен був отримати кредит на придбання автомобільного причепу у розмірі 200 тис. грн., однак для отримання такого повинен був внести кошти на рахунок відповідача у розмірі 40 тис. грн. Він вказану суму вніс, однак коштів від відповідача не отримав, хоч його запевнила працівник відповідача про те, що ним такі будуть отримані через три дні. Після детального ознайомлення із умовами договору він зрозумів, що договір був зовсім іншого змісту ніж йому спочатку здалось та про що розповідала представник відповідача. Так згідно умов договору він лише має шанс отримати такий кредит, фактично отримав лише право на участь у своєрідній лотереї. Незважаючи на те, що знайомився із текстом договору вважає, що відповідач не роз`яснив йому належним чином усіх ризиків, що можуть виникнути для нього у випадку укладення договору, зокрема і того, що він може отримати кошти аж на двадцятому році кредитування не пояснив, що він ще додатково буде змушений сплатити відповідачу 5% комісійних від суми кредиту, вказаним відповідач при укладенні договору порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» і тому договір слід визнати недійсним. Другою з підстав за якою такий слід визнати недійсним є те, що відповідач укладаючи договір діяв за так званою «пірамідальною схемою», тобто для виконання вимог вказаного договору відповідачу слід залучати додаткових учасників до 240 чоловік, що теж прямо заборонено згаданим законом. Третьою з підстав за якими слід визнати договір недійсним є те, що відповідач укладаючи такий з ним діяв всупереч вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» згідно якого особи, що надають фінансові послуги повинні бути занесені до реєстру державного органу регулювання ринку фінансових послуг як такі, а також мати ліцензію на надання таких послуг, чого відповідачем не дотримано. Так відповідач не занесений до вказаного реєстру та ліцензії на таку діяльність немає. Враховуючи вказане, а саме порушення відповідачем вказаних вимог закону при укладенні згаданого договору, що є згідно ст. 215 ЦК України підставою для визнання його недійсним, просив визнати такий недійсним та повернути йому кошти внесені ним на рахунок відповідача за вказаним договором. Крім цього, вважає, що йому, самим укладенням такого договору та неповерненням коштів, відповідачем завдано і моральної шкоди. Так, відповідач фактично злочинно заволодів його коштами та продовжує такими заволодівати, оскільки він змушений сплачувати періодичні платежі за таким до сих пір; не повертає таких чим перешкоджає йому у можливості реалізувати свої бажання, зокрема, і щодо придбання автомобіля, що він і мав намір зробити за вказані кошти. Вказане призводить до його душевних страждань та розмір для відшкодування таких він оцінює у 10 тис. грн. Просив позов задовольнити.

          Рішенням Золочівського  районного суду Львівської області від 20 вересня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу, у якій посилаються на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим з точки зору усіх підстав заявленого позову та у зв`язку з тим, що суд застосував ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» усупереч точному змісту цього закону. Крім того, судом не враховано і лист Національної комісії «Нацкомфінпослуг» з додатком від 23.07.12 року, з якого вбачається що відповідач здійснює свою діяльність незаконно, без державної реєстрації, як фінустанова та без відповідної ліцензії. Поза увагою залишив суд і докази того, що кошти на адміністрування позивач сплатив відповідачу під впливом обману, що відповідач практикує такий шахрайський спосіб набуття цих коштів від фізичних осіб, що вбачається з листа прокуратури Оболонського району м. Києва.

Просять скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

                    Позивач  та його представник при розгляді апеляційної скарги  підтримали апеляційну скаргу покликаючись на мотиви викладені в ній.

                Представник відповідача  в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про про час і місце судового розгляду  справи за апеляційною скаргою, явку свого представника в судове засідання не забезпечив і про причини його неявки суд не повідомив, тому відповідності до вимог ч.2  ст.305  ЦПК України колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності сторін.

                Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника позивача на підтримання скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

         Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення районного суду зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з безпідставності його позовних вимог та недоведеності нечесної підприємницької практики відповідача згідно зі ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», а також відсутності підстав для визнання укладеної між сторонами угоди недійсною із застосуванням наслідків недійсності правочину , оскільки позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги відповідача та порядок їх надання. Окрім того , що в оспорюваній угоді, підписаній сторонами, детально визначені правила функціонування системи придбання у группах «Авто - Житло».

               Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції також виходив з того, що відповідач отримує плату саме за рахунок продажу продукції надання послуг, а не за рахунок залучення інших споживачів, крім того, умови щодо залучення інших осіб до групи чи залучення коштів цих осіб до програми договором не передбачено, як і не передбачено отримання учасником програми будь-якої компенсації. Позивач не навів жодних доказів про вчинення відповідачем дій по введенню його в оману під час укладання угоди. Доводи позивача про те, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі за рахунок залучення коштів інших споживачів, суд вважав безпідставним.

Проте, із вказаними висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.

                 За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

                Судом встановлено, що 17 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Авто Житло План» укладено угоду № 042283 про надання послуг  з додатком №1, до угоди предметом якої є надання відповідачем послуг, спрямованих на придбання автотранспорту, в рамках створеної відповідачем системи продажу автомобілів «Авто-Житло». Згідно до додатками до договору ОСОБА_1 став учасником програми «Авто житло», повністю погодившись з умовами договору як щодо умов надання послуг йому товариством так і щодо розміру та строку внесення платежів.   

На думку ОСОБА_1 його обманули з наміром заволодіння його коштами. Проте, такі умови діяльності відповідача не приховувались останнім. Позивач належним чином був ознайомлений з умовами договору, погодився з його змістом та умовами діяльності програми «Авто-Житло», яка є невід`ємною частиною Договору та вчинив дії, спрямовані на його виконання - сплатив перший внесок в якості комісійного платежу, що становить 20% від суми орієнтовної вартості товару – 40   000 грн. (а.с. 8).

                ТзОВ «Авто Житло План» в рамках створеної відповідачем системи продажу автомобілів сформувало групу учасників та гарантувало надання права на придбання автомобіля всім учасникам групи без залучення інших осіб, в тому числі позивачу.

                  За умовами договору  учасник програми має право на: оплату чистих платежів на перед; розірвання договору та одержання товару;  отримання інформації щодо інших учасників програми за наявності їх письмової згоди погодженої з товариством; отримання інформації про результати проведення розподільчого акту та іншої інформації.

                Відповідач бере на себе відповідальність за виконання зобов`язань, що випливають з договору для забезпечення прав учасника, а учасник бере на себе зобов`язання, що випливають для нього з цього договору.

              Разом з тим, зі змісту угоди випливає, що отримання автомобілів учасниками системи можливе за умови дотримання всіма учасниками угод, які укладені з кожним з них умов угод, і реалізація прав учасника системи фактично поставлена в залежність від наслідків дій інших учасників системи, з якими, зокрема, позивач безпосередньо у будь-які правовідносини не вступав, тобто між ним та іншими учасниками системи взаємних прав і обов`язків не виникло.

                Наведене може свідчити про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов`язків на шкоду позивачу, введення його в оману, наявність ознак пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики.

                  На думку колегії суддів, діяльність відповідача з виконання умов оспорюваного договору вводить позивача, як споживача, в оману, оскільки згідно умов укладеного контракту його виконання здійснюється виключно за кошти учасників програми, без залучення коштів відповідача.

          Оплата товару  здійснюється за кошти, внесені учасниками  програми, в подальшому учасник програми, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто, один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує товар іншому учаснику програми.

                 При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару (транспортного засобу), а фактично за можливість придбання  товару (транспортного засобу), яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів (учасників програми і їх платежів) і їх коштів до такої ж схеми.

                 Відповідно до положень п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

                  Згідно до вимог ч.6 зазначеної норми такий правочин є недійсним, однак, відповідно до   ч.2 ст.215 ЦК України визнання судом такого правочину (нікчемного) недійсним не вимагається.

                Крім того, в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа №6-35цс12 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Філдес Україна» про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди), яка є обов`язковою для всіх судів і суди зобов`язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст. 360-7 ЦПК України), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

                Як роз`яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

                   У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

                Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

                Враховуючи, що підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним укладеного між сторонами договору немає, оскільки такий є нікчемним в силу закону, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог   ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину слід відмовити та застосувати до даних правовідносин наслідки недійсності укладеного між сторонами правочину, а саме - стягнення коштів, внесених позивачем на підставі оспорюваного договору в сумі 40 000 грн. 00 коп., що ґрунтується на нормах ст. 216 ЦК України. З тих підстав позов задовольнити частково стягнути з відповідача ТзОВ «Авто Житло План»  в користь ОСОБА_1 внесені кошти  в сумі 40   000 грн.

              За положеннями ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

            Відповідно до роз`яснень, що мстяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з урахуванням змін та доповнень, внесених Постановою пленуму Верховного Суду України від 25.05.2005 року № 5), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.  

                Відповідно  вимог ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,  які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Апеляційний суд перевіряє законність   та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1ст.303 ЦПК України.) Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.11 ЦПК України).

 Колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача про стягнення моральної шкоди   не підтверджені  доказами ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції та такі не підлягають задоволенню.

Оскільки апеляційним судом встановлено підстави, передбачені ч.1ст.309 ЦПК, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 314, 316,  317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

          Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2012 року  скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-житло-план» про визнання договору недійсним, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ТзОВ «Авто-житло-план»  40   000 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

          Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.  

Головуючий                                                                                 Струс Л.Б.

Судді                                                                                          Гірник Т.А

                                                                                                    Шумська Н.Л.