Справа № 11-991/2011р. Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Категорія -ч.2 ст.164 Доповідач: ОСОБА_2

КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого-судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю прокурора: ОСОБА_5

при секретарі: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Франківського районного суду м.Львова від 08 липня 2011 року,

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

раніше судимий.

засуджений: за ч.2 ст.164 КК України на 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднано до даної міри покарання шляхом приєднання не відбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 21.04.2010 року і остаточно обрану йому покарання у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця обмеження волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на 1 (один) рік.

Згідно ст.76 КК України зобов`язано засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти їх про зміну місця проживання.

Колегія судів -

В С Т А Н О В И Л А:

за вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він, будучи раніше судимим за злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України, злісно ухиляється від сплати аліментів, встановлених рішенням Франківського районного суду м.Львова від 21.07.2003 року, яким повинен сплачувати на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частин із усіх видів заробітної плати, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10.07.2003 року і до їх повноліття та допустив заборгованість по аліментам, яка станом на 01.04.2009 року становить - 40022, 55 грн.

Прокурор в апеляції та змінах до неї покликається на те, що вирок суду постановлений з порушенням вимог ст.371, ст.370 КПК України, у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Місцевий суд при звільненні засудженого від відбування покарання не врахував вимог ч.3 ст.78 КК України, а також вимог ППВСУ №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", і повторно звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, що в даному випадку є недопустимим. Просить вищевказаний вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі.

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримання апеляції, засудженого, який просить залишити вирок суду без змін, провівши судове слідство в межах, визначених постановою попереднього розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.

Згідно обвинувального висновку ОСОБА_7 допустив заборгованість по аліментах в період часу з 31.12.2009р. по 01.04.2011р. в розмірі 10479,90 грн., однак у формулюванні обвинувачення у вироку місцевого суду зазначено, що останній допустив заборгованість, яка станом на 01.04.2009р. становить 40022,55 грн., тобто має місце невідповідність щодо часу вчинення інкримінованих дій та розміру заборгованості.

Окрім цього, в порушення вимог ст.49 КПК України, як досудовим слідством так і судом не визнано ОСОБА_11 потерпілою по справі, оскільки в її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 повинен був сплачувати аліменти.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. "Про практику призначення судами кримінального покарання" ч. 2 ст. 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Відповідно до п.10 згаданої Постанови Пленуму у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України.

Як вбачається із матеріалів справи місцевий суд призначаючи покарання ОСОБА_7 не врахував вказаних вимог кримінального закону та Постанови Пленуму.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що районним судом істотно порушено вимоги кримінально-процесуального та кримінального закону, тому вирок є незаконним і підлягає скасуванню, апеляція прокурора є обґрунтованою.

Керуючись ст. 362, ст. 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

апеляцію прокурора задоволити.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 08 липня 2011 року відносно ОСОБА_7 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі.

Головуючий:

Судді: