Справа №  1310/2403/12                                        Головуючий у 1 інстанції: Левик Я.А.  

Провадження №  22-ц/783/3339/13                               Доповідач в 2-й інстанції:   Тропак  О.  В.  

Категорія: 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року    колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Тропак О.В.

                       суддів:Бермеса І.В.,Савуляка Р.В.

                      за участю секретаря: Дідуся О.Р.

з участю: позивача ОСОБА_1 ,представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за  апеляційною скаргою відповідача  Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об`єднання «Львівміськбуд» на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об`єднання «Львівміськбуд» про стягнення невиплаченого заробітку, середнього заробітку за час затримки виплати працівникові належних при звільненні сум та моральної шкоди -

в с т а н о в и л а :

У березні 2012 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення сум належних і невиплачених йому при звільненні в розмірі 8232 грн30 коп та середнього заробітку за час затримки виплати належних йому сум.

В обґрунтування зазначив що 30.09.2009 року  відповідачем його було звільнено з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників.Однак при звільненні з ним не було проведено  розрахунку і на час звернення з позовом не виплачено  заборгованості по заробітній платі  в загальній сумі 8232,30 грн,що підтверджується довідкою підприємства № 23 від 24 лютого 2011 року і табіліграмою за грудень 2008 року.Зазначив,що його середньоденний заробіток за останні два календарних місяці перед звільненням становив 43,37 грн  і, згідно, наведеного у позовній заяві розрахунку,просив стягнути середній заробіток за період часу з дня звільнення по день направлення заяви до суду  в сумі 26629,18 грн.Крім того просив  стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн,оскільки  в результаті невиплати належних йому сум ,він та його сім`я залишилися без засобів до існування.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2013 року позов задоволено частково.Стягнуто  в користь позивача належну позивачеві невиплачену заборгованість по заробітній платі в розмірі 6732,30 грн і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30.09.2009 року по 13.09.2013 року в сумі 58969,92 грн.В задоволенні решти позову відмовлено.Вирішено питання про судові витрати.

У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове,яким у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати зарплати відмовити.В обґрунтування апеляційної скарги наведено доводи про те,що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції  було неповно з`ясовано обставини,що мають значення для справи,дано неналежну оцінку  доказам у справі.При встановленні  факту великої заборгованості  відповідача перед кредиторами згідно судових рішень, накладення виконавчою службою арешту на все рухоме та нерухоме майно і практичним зупиненням реалізації продукції,тобто за відсутності вини відповідача у порушенні строків виплати позивачу належних останньому сум,судом ухвалено необґрунтоване рішення,чим за рахунок відповідача збагачено позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги,колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції мотивував свої висновки  відсутністю доказів, які б вказували  на поважність причин  невиплати  відповідачем  належних позивачу сум при звільненні у день  звільнення та невиплати таких  протягом  більш як трьох років.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що невиплата позивачеві сум належних йому при звільненні, мала місце по вині відповідача.

Погоджується колегія суддів і з правильністю розрахунків, наведених судом першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку. Проте, колегія суддів не погоджується з розміром відшкодування за час затримки розрахунку, визначеного судом першої інстанції як такий, що підлягає стягненню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України  апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної  скарги, якщо   під   час  розгляду  справи  буде  встановлено  неправильне

застосування  норм  матеріального   права   або   порушення   норм процесуального права,  які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що при звільненні позивачу не була виплачені у строки,встановлені ст.116 КЗпП України всі належні від відповідача суми в повному обсязі.

Згідно з позовною заявою позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 8232,30 грн. заборгованості із заробітної плати. В подальшому позивачем або його представником не було подано письмової заяви про зменшення позовних вимог у вищезазначеній частині.

Судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті праці були задоволені частково у розмірі 6732,30 грн.  

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» Установивши при розгляді справи про стягнення  заробітної плати  у  зв`язку  із  затримкою  розрахунку  при  звільненні,  що працівникові не були  виплачені  належні  йому  від  підприємства, установи,  організації  суми  в день звільнення,  коли ж він у цей день не був на роботі,  - наступного дня  після  пред`явлення  ним роботодавцеві  вимог  про розрахунок,  суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній  заробіток  за  весь  період затримки розрахунку,  а при непроведенні його до розгляду справи - по  день  постановлення  рішення,  якщо  роботодавець  не   доведе відсутності в цьому своєї вини.Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність  за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі,  якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку  дійде  суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за  час  затримки  розрахунку  з урахуванням спірної суми,  на яку той мав право,  частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.Не можна вважати спором про розмір сум,  належних до  виплати при  звільненні,  спір  про  відрахування  із заробітної плати (на відшкодування матеріальної  шкоди,  на  повернення  авансу  тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Таким чином, між сторонами у справі існував спір про розмір належних звільненому працівникові сум і цей спір вирішено на користь позивача частково,тому у відповідності до положень ч.2  ст.117 КЗпП України та роз`яснень, наведених у пункті 20 вищеназваної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування за час затримки розрахунку слід було визначити з урахуванням спірної суми,  на яку позивач мав право і частки, яку вона становила у заявлених позовних вимогах.

Проте ,на думку колегії суддів,суд першої інстанції на вищезазначені положення ч.2 ст.117 КЗпП України уваги не звернув  і за наявності підстав для застосування положень ч.2 ст.117 КЗпП України,вирішив спір на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України.

Враховуючи вищенаведені обставини,колегія суддів вважає,що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід було  задоволити частково ,тобто пропорційно  тій частці , яку сума  задоволених  позовних вимог (6732,30 грн) становила по відношенню до заявлених позовних вимог (8232,30 грн),а саме  позовні вимоги в частині  стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні слід задовольнити у розмірі 48225 гривень,який визначений шляхом проведення наступних розрахунків (6732,30 грн : 8232,30 грн = 0,81779; 58969,92 грн х 0,81779 = 48225 грн ).

У зв`язку із зменшенням розміру задоволених позовних вимог на суму 10744,92 грн (58969,92 грн  мінус 48225 грн=10744,92 коп) відповідно на 107,45 грн підлягає зменшенню розмір судового збору, який  належить стягнути з відповідача в дохід держави.

          З врахуванням роз`яснень,наведених у пунктах 6 та  26 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у резолютивній частині рішення слід зазначити  ,що суми 6732 грн 30 коп та 48225 грн -визначені без утримання  податків   та   інших обов`язкових  платежів і допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.  

Керуючись ч.3 ст.303,п.3 ч.1 ст.307,п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.317,319   ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача  Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об`єднання «Львівміськбуд» задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2013 року в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об`єднання «Львівміськбуд» в користь ОСОБА_4 58969,92 грн середнього заробітку за час затримки  виплати невиплачених сум при звільненні та в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об`єднання «Львівміськбуд» в користь держави  277,02 грн судового збору -змінити .

Суму середнього заробітку,стягнутого з відповідача в користь ОСОБА_4 за час затримки  виплати невиплачених сум при звільненні і суму судового збору, стягнутого з відповідача в користь держави –зменшити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об`єднання «Львівміськбуд» в користь ОСОБА_4 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 48225 (сорок вісім тисяч двісті двадцять п`ять) гривень.

Стягнути Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об`єднання «Львівміськбуд» в дохід державного бюджету 160 (сто шістдесят) гривень 57 коп судового збору.

          В іншій частині рішення Золочівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2013 року залишити без змін.

          Резолютивну частину рішення Золочівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2013 року доповнити .

          Зазначити, що сума, належна ОСОБА_4 при звільненні в розмірі 6732 грн 30 коп та сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 48225 грн -визначені без утримання  податків   та   інших обов`язкових  платежів.          

          Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.  

          Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням  апеляційного суду.

Головуючий                                                   Тропак О.В.

Судді                                                            Бермес І.В.

Савуляк Р.В.