Справа № 2-2557/10/0502
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року Амвросіївський районний суд Донецької області
у складі: головуючого судді - Смольнякова О.О.
при секретарі - Столяренко О.А.
представника відповідача - М’ясникова А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Амвросіївка справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року в сумі 5820,60 гривень.
На обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-6 від 18.11.2004 року його, 1942 року народження, віднесено до дітей війни і він має право на одержання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком щомісячно, але відповідач не виплачує цю допомогу, порушуючи його права.
В судовому засіданні позивач підтримав та доповнив позовні вимоги, просив зобов’язати відповідача здійснити йому з 01.07.2007 року по теперішній час нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум підвищення. Позивач також просив поновити йому строк на звернення до суду, мотивуючи тим, що про порушення своїх прав він взнав лише з засобів масової інформації.
Представник відповідача надав суду заперечення проти позову, в яких позовні вимоги не визнав, вказуючи, що жодним нормативно-правовим актом не встановлений обов’язок органів Пенсійного фонду України здійснювати виплату соціальної допомоги дітям війни. Згідно п. 5 ст. 18 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або Накопичувального фонду, і не можуть використовуватися не цілі, не передбачені цим законом. До того ж відсутні кошти і джерела здійснення виплат та порядок обчислення такого підвищення до пенсії.
Представник відповідача також зауважив, що законодавством не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка визнана неконституційною. Старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, ані іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити позивачу в позові, посилаючись на доводи, вказані в наданих суду запереченнях.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
ОСОБА_3 віднесено до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Амвросіївському районі, що підтверджується тимчасовою довідкою Амвросіївського управління праці та соціального захисту населення.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначені основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватися як пенсія або її складова частина. Тобто йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до вимог ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР у разі, якщо акти або окремі їх положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивач звернувся до суду лише 28.07.2010 року, тобто з порушенням встановленого ст.257 ЦПК України строку на звернення до суду. Суд, приймаючи до уваги похилий вік позивача, вважає можливим поновити йому строк на звернення до суду.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, статтею 6 цього Закону після внесення змін передбачалося, що «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10 – рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, вимоги позивачки щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області здійснити перерахунок виплат підвищення до пенсії «дитині війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася ні на 2009, ні на 2010 роки.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року, з урахуванням проведених виплат.
Суд не може погодитися з посиланням відповідача на те, що органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати зазначене підвищення, оскільки це спростовується їхніми функціями та повноваженнями, а також тим, що виплата підвищення здійснюється саме до пенсії позивача, а не окремим видом виплат.
Визначення мінімального розміру пенсій за віком встановлено ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Суд не приймає посилання відповідача про те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, визначений законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується лише при визначенні розміру пенсій, призначених за цим законом. З огляду на принцип законності, закріплений ст. 8 ЦПК України, в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати суд вважає можливим віднести за рахунок держави виходячи з наступного. У відповідності з вимогами Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» відповідач звільнений від сплати судового збору, а від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи суд вважає за можливе звільнити відповідача, враховуючи те, що управління ПФУ в Амвросіївському районі є бюджетною організацією.
Керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст.ст. 3, 8, 10, 15, 60, 209, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про поновлення строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду з 09.07.2010 року по 28.07.2010 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Амвросіївський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя:
Копія вірна:
Суддя: