Справа №  1301/2-636/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Гудим  Л.Я.  

Провадження №  22-ц/1390/2905/12                     Доповідач в 2-й інстанції:   Шеремета  Н.  О.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої судді: Шеремети Н.О.

суддів:Бойко С.М.,  Цяцяка Р.П.

при секретарі:Служалі А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 16 грудня 2011 року, -

                                                           ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Оскаржуваним заочним рішенням суду у задоволенні позову – відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликається на те, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не взяв до уваги, що між нею та відповідачем відсутні почуття любові, взаємоповаги, бажання надалі проживати спільним подружнім життям, під час якого постійно виникали сварки, конфлікти та непорозуміння. Суд не взяв до уваги те, що відповідач не має наміру та бажання  проживати спільним  подружнім життям, що підтверджується його систематичною неявкою в судові засідання сууд першої інстанції. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

          Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та  вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що спільне життя подружжя і збереження шлюбу не буде суперечити інтересам останніх та інтересам їх малолітньої дитини, що мають істотне значення.

           Колегія суддів не погоджується з висновком суду з наступних підстав.

         Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.    

           Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

          Положеннями ст.112 СК України передбачено, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, й інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

           Зі свідоцтва  про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 26.06.2008 р., фотокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.01.2009 р., видно, що 26.06.2008 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Бориславського  міського управління юстиції Львівської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис № 37, від шлюбу у них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .     

          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про розірвання шлюбу суд першої інстанції в порушення вимог ч.1 ст.112 СК України не з`ясував фактичні взаємини подружжя, причини розладу подружніх відносин, фактичні причини пред`явленого позову, якими, як зазначила позивачка, є фактичне припинення подружніх відносин, тривале окреме проживання, постійні сварки, скандали, конфліктні ситуації, застосування відповідачем до неї фізичної сили, у зв`язку з чим вважає, що примирення між ними є неможливим. Не врахував суд тверджень позивачки про те,  що її зусилля зберегти сім`ю виявились марними, позивач не змінив свого ставлення до неї і дитини, яку матеріально не забезпечує, сім`я розпалася і зберегти її, на думку позивачки, неможливо.

          Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам судового рішення, які передбачені п.3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, п. 11, 12  Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 р. №14, якими передбачене, що рішення суду має бути мотивованим. Всупереч зазначеним вимогам суд першої інстанції свій висновок про відмову у задоволенні позову про розірвання шлюбу взагалі не мотивував.

         Колегія суддів вважає підставними доводи апелянта про те, що відповідач не має бажання примирюватися, оскільки не зробив жодних зусиль для їх примирення, в судові засідання не з`являвся, що свідчить про байдуже ставлення до розірвання шлюбу. Докази, які б свідчили про намір відповідача зберегти сім`ю, в матеріалах справи відсутні.             

         Задоволюючи апеляційну скаргу, колегія суддів враховує те, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, оскільки вважає, що сім`я розпалася остаточно, переконана у тому, що збереження шлюбу між нею та відповідачем неможливе і суперечитиме її інтересам та інтересам малолітньої дитини

          Задоволюючи позовні вимоги колегія суддів враховує і те, що позов про розірвання шлюбу позивачка пред`явила 17.10.2011 р., з часу подачі позову минуло більше року, з цього часу відносини між сторонами не змінилися, вони не примирилися, а позивачка наполягає на розірванні шлюбу.

             Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розірвання шлюбу, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини пред`явлення позивачкою позову про розірвання шлюбу, колегією суддів встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, а тому скасовує рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу між ОСОБА_5   ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Бориславського міського управління юстиції  26.06.2008 р., актовий запис № 37.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307;  ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317,319   ЦПК України, колегія суддів, -

                                                                 ВИРІШИЛА:  

            апеляційну скаргу ОСОБА_1  – задовольнити, рішення Бориславського міського суду Львівської області від 16 грудня 2011 року - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

            Розірвати шлюб між ОСОБА_5   ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Бориславського міського управління юстиції  26.06.2008 р., актовий запис № 37.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням  апеляційного суду законної сили.

          Головуюча:                                                        Шеремета Н.О.

          Судді:                                                                                   Бойко С.М.

                                                                                                   Цяцяк Р.П.