Справа №  1315/2-19/12                              Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.  

Провадження №  22-ц/1390/2997/12           Доповідач в 2-й інстанції:   Шеремета  Н.  О.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                        головуючої - судді: Шеремети Н.О.

                                     суддів: Бойко С.М., Цяцяка Р.П.

                                при секретарі:Служалі А.Ю.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 січня 2012 року,-

встановила:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_3 , Перемишлянської міської ради, Перемишлянського районного відділу Львівської РФ ДП “Центру державного земельного кадастру”, третя особа  Управління Держкомзему у Перемишлянському районі про визнання нечинним державного акту на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання до вчинення дій.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 січня 2012 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , вважають його необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що судом першої інстанції не враховано, що частина земельної ділянки площею 0,05324 га з їх користування не вилучалась, і тому не могла передаватись відповідачці. Суд помилково взяв до уваги акт узгодження меж земельної ділянки, та помилково послався на рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради від 19.06.1991 р. Апелянти  вважають, що державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,05324 га від 28.05.1997 р. має бути визнаний нечинним, оскільки абрис встановлення та узгодження меж цієї земельної ділянки не містить підписів усіх суміжних землекористувачів. З цих підстав просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

           Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

         Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.    

          Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

        Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів місцевої влади або органів місцевого самоврядування, тому визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого виданий цей акт, є порушенням норм земельного законодавства, і оскільки позивачі таких вимог не заявляли, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог.

        Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з врахуванням наступного.

        Судом встановлено, що рішенням Перемишлянської   міської  ради №355  від 01.04.1994р. ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність  земельну ділянку площею 0,055га  по АДРЕСА_1 , а 28.05.1997р.  Перемишлянською міською радою  їй на підставі вищезазначеного рішення міської ради видано оспорюваний  Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №011145, на земельну ділянку  площею 0,05324 га, що розташована по    АДРЕСА_1 .         

        Відповідно до ст. 126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, передану у власність на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

        Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,і відшкодування завданих збитків.

        Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Колексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

        Частина 3 ст.152 ЗК України визначає способи захисту  порушених прав, а саме, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права  або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади  або органів місцевого самоврядування;  відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.  

         Отже, визнання нечинним державного акту на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документу не передбачене ні цією нормою, ні іншою нормою закону за наявності рішення, що надало право на отримання цього правовстановлюючого документа.

        Таким чином, без визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким є Перемишлянська міська рада Львівської області, про надання земельної ділянки неможливе визнання недійсним державного акту.

        За наведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки  захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, то визнання нечинним держаного акту на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого  видано цей державний акт, є порушенням норм закону, а ОСОБА_1 , ОСОБА_4 таких вимог не заявляли.

        Суд першої інстанції, дійшовши висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання нечинним державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,05324 га по АДРЕСА_1 , який посвідчує її право власності на спірну земельну ділянку, підставно  відмовив позивачам у задоволенні решти позовних вимог про зобов`язання відповідачки звільнити самовільно захоплену земельну ділянку, забрати з неї будівельні матеріали і не чинити перешкод позивачам у користуванні цією земельною ділянкою, оскільки ОСОБА_3 , як власник, вправі володіти, користуватися та розпоряджатися  належною їй на праві власності земельною ділянкою.

          На думку колегії суддів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що  права позивачів не є порушеними, позовні вимоги є безпідставними, а тому на законних підставах відмовив позивачам у задоволенні позовних вимог.

          Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.

          Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги  та скасування оскаржуваного  рішення суду.              

 Керуючись ст.303, п.1 ч. 1 ст.307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів, -

                                                             УХВАЛИЛА:

          апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_5 – відхилити, рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 січня 2012 року  –  залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

          Головуюча:                                                        Шеремета Н.О.

          Судді:                                                                     Бойко С.М.  

                                                                                      Цяцяк Р.П.