Справа № 22ц-4868/10 Головуючий у 1 інстанції – Грушицький А.І.
Категорія - 6 Доповідач – Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Шевчук Л.Я.,
суддів - Свистун О.В., Русинчука М.М.,
при секретарі Матюхіній О.Г.,
з участю позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно та поділ в натурі житлового будинку
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 07 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про визнання права власності на частину житлового будинку та поділ житлового будинку в натурі між співвласниками покликаючись на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 разом із господарськими будівлями та спорудами належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 - 46/100 частин на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.1987 року, ОСОБА_2 – 33/100 частини на підставі договору дарування від 27.07.1989 року та ОСОБА_1 – 21/100 частина в порядку спадкування згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 08 грудня 2006 року. Кожен із співвласників користується своєю частиною житлового будинку, яка виділена в натурі. ОСОБА_1 користується частиною житлового будинку, де одна кімната зазначена в будівельному паспорті, а на решту приміщень, які були збудовані спадкодавцем, відсутні правовстановлюючі документи.
Просила визнати за нею право власності на самовільно збудовану спадкодавцем частину житлового будинку , а саме на кімнату 3-3 площею 8.0 кв.м., кімнату 3-4 площею 10.7 кв.м., кухню 3-5 площею 5.3 кв.м., коридор 3-1 площею 2.6. кв.м., коридор 3-2 площею 5.1 кв.м. та провести поділ житловго будинку в натурі між всіма співвласниками.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 вересня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Луцької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво та поділ в натурі житлового будинку відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу і просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову повністю, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволені позову, оскільки не врахував, що право на користування земельною ділянкою перейшло до неї при переході права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування. Також не звернуто уваги на те, що самовільне будівництво проведене спадкодавцем ще в 1991 році і тимчасовий порядок на таке будівництво не поширюється.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених.
Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу позивача не заперечила.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 грудня 2006 року ОСОБА_1 є власником 21/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями в порядку спадкування, який знаходиться у АДРЕСА_1 та складається з однієї кімнати згідно схеми 3-3 площею 8.0 кв.м. З технічного паспорту даного будинку слідує, що кімната 3-4 площею 10.7 кв.м., кухня 3-5 площею 5.3 кв.м., коридор 3-1 площею 2.6. кв.м., коридор 3-2 площею 5.1 кв.м. побудовані, однак відсутні правовстановлюючі документи на цю частину будинку.
Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 належить 46/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, яка складається з кімнати 2-3 площею 13.2 кв.м., кімнати 2-4 площею 12.4 кв.м., кухні 2-2 площею 8.7 кв.м., тамбура 2-1 площею 3.4 кв.м., погріба під кухнею, що вбачається з договору купівлі-продажу від 09.09.1987 року.
Відповідачу ОСОБА_2 в цьому ж будинку належить 33/100 частини, що складається з кімнати 1-5 площею 12.0 кв.м., кімнати 1-4 площею 7.8 кв.м., кладовки площею 2.0 кв.м., коридора 1-3 площею 2.6 кв.м., кухні 1-2 площею 4.9 кв.м., коридора 1-1 площею 4.5 кв.м., що вбачається з акту складеного для продажу 05.07.1989 року та укладеного договору дарування від 07 липня 1989 року.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася в інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для узаконення частини збудованого без документів житлового будинку, за що на неї було накладено адміністративне стягнення (а.с. 15,16), однак їй не було видано сертифікат на право власності.
Крім того, із оглянутої інвентаризаційної справи встановлено, що згідно з ескізом забудови спірна частина житлового будинку по АДРЕСА_1 в липні 1989 року знаходилася в стані будівництва (а.с. 66). Станом на 1991 рік кімната 1-4 площею 7.8 кв.м., кладовка площею 2.0 кв.м., коридор 1-3 площею 2.6 кв.м., кухня 1-2 площею 4.9 кв.м., коридор 1-1 площею 4.5 кв.м. були вже збудовані, що вбачається з ескізу цього ж будинку (а.с. 83 інвентаризаційної справи).
Отже, судом встановлено, що самовільна добудова була проведена спадкодавцем ОСОБА_4 в 1991 році.
Відповідно до Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт встановлено механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом зазначених будинків, які були споруджені забудовниками – фізичними особами у період з 5 серпня 1992 року до 01 січня 2008 року без дозволу на виконання будівельних робіт.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування, оскільки суд відмовляючи в позові покликався на даний Тимчасовий порядок.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом.
Із змісту рішення Луцького міськрайонного суду від 08 грудня 2006 року (а.с. 5) вбачається, що позивач прийняла спадщину після смерті свого батька, яка складається з 21/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок з прибудовами збудований на земельній ділянці, наданій спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку згідно з рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 27 вересня 1954 року № 1086 ( а.с. 6). Крім цього, позивачем надано докази, що збудована спірна частина житлового будинку погоджена з органами державного пожежного нагляду та державною санітарно-епідеміологічною службою.
Згідно з ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, на позивача перейшло право на користування земельною ділянкою, оскільки вона на законних підставах набула право власності на частину житлового будинку.
Відповідно до ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво за умови надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_1, яка складається з кімнати 3-3 площею 8.0 кв.м., кімнату 3-4 площею 10.7 кв.м., кухню 3-5 площею 5.3 кв.м., коридор 3-1 площею 2.6. кв.м., коридор 3-2 площею 5.1 кв.м., яку вона отримала після смерті батька ОСОБА_4
А тому в тій частині рішення суду першої інстанції із-за порушення норм матеріального та процесуального права і неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення
Однак, оскільки судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 користуються відповідними частинами житлового будинку та їх частки виділені їм в натурі, отже підстав для задоволення позову в частині поділу житлового будинку в натурі немає, а тому в тій частині суд правильно відмовив в задоволені позовної вимоги.
Керуючись ст.ст.307, 309, 314,316, 317, 319, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 328, 376, 377 ЦК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 07 вересня 2010 року в даній справі в частині відмови позивачу у визнанні права власності на частину житлового будинку скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка складається з кімнати 3-3 площею 8.0 кв.м., кімнату 3-4 площею 10.7 кв.м., кухню 3-5 площею 5.3 кв.м., коридор 3-1 площею 2.6. кв.м., коридор 3-2 площею 5.1 кв.м.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду О.В.Свистун