26.06.2007

Справа № 2-291/07

Провадження № -

РІШЕННЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2007 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої - судді        Медвідь Н.О.

при секретарі        Кулієвій Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Виконавчий комітет Горенської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області, Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, Бюро технічної інвентаризації Києво- Святошинського району Київської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на житловий будинок та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Виконавчий комітет Горенської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області, Перша Київська обласна державна нотаріальна контора та Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулися в суд у травні 2005 року з даним позовом до ОСОБА_3 . ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на будинок АДРЕСА_1 , що належала дядькові позивачки ОСОБА_7 та встановлення з дядьком родинних відносини.

В жовтні 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вернулися до суду з заявою про уточнення та доповнення позовних вимог в якій просили визнати за ними право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Поряд з батьковим будинком був розташований будинок АДРЕСА_3 який у рівних частках належав батьковим братам ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 .

У 1974 році помер ОСОБА_7 і спадщину після його смерті шляхом вступу у фактичне володіння та розпорядження його майном 1/2 частиною буд. АДРЕСА_3 прийняв батько позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_9

У 1996 році Макушенко 1.1, пішов з дому і не повернувся.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 14 червня 1999 року його визнано померлим. З цього часу відкрилася спадщина на іншу 1/2 частину будинку АДРЕСА_3 яку також шляхом вступу у фактичне володіння та розпорядження його майном 1/2 частиною будинку АДРЕСА_3 прийняв як спадкоємець другої черги за законом його брат ОСОБА_9 тобто батьки позивачки ОСОБА_10 3.0.

Тому після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 нотаріальна контора повинна була би видати свідоцтво про право на спадщину за законом позивачам і на будинок АДРЕСА_3 . Проте нотаріальна контора не видала свідоцтво, оскільки сільська рада змінила нумерацію цього будинку, зазначивши його номер 39-41.

Крім того, на території присадибної ділянки № 39 було самочинно переобладнано господарську будівлю в жилий будинок АДРЕСА_4 . Це переобладнання здійснила вся сім`я Макушенків, тому позивачі просили визнати за ними право власності ще й на 3/4 частини самочинного будинку АДРЕСА_4 .

В ході судових засідань позивачі та представник позивачів звернулися з заявою про уточнення позовних вимог, посилаючись на те, що, право особистої власності на сарай (будинок) належало ОСОБА_11 до само її смерті, яка проживала все своє доросле життя до своєї смерті у будинку АДРЕСА_3 пережила свого сина ОСОБА_12 та померла у 1986 році, після чого вказаний сарай (будинок) став об`єктом для спадкування для спадкоємців за законом.

Після смерті ОСОБА_11 у 1986 рош спадкоємцями за законом були її сини ОСОБА_9 та ОСОБА_13 . Інших спадкоємців не було. Покійний брат ОСОБА_12 дітей не мав, а його дружина ОСОБА_14 не мала права за законом отримувати спадщину від ОСОБА_11 .

Батько позивачки  ОСОБА_9 не прийняв 1986 спадщину від матері ОСОБА_11  шляхом вступу у фактичне володіння будинком  АДРЕСА_3 . В той же час її дядько  ОСОБА_13 прийняв у 1986 роп спадщину від матері  ОСОБА_11 шляхом вступу і фактичне володіння будинком АДРЕСА_3  та іншим її спадковим майном. Отже вона вважає що доводиться факт, що ОСОБА_13  належало з моменту прийняття спадщини та до самої його смерті успадковане від  ОСОБА_15  майно - повністю будинок  АДРЕСА_3  та сарай (будинок), тому просили встановити факт що після смерті ОСОБА_9 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкове майно у вигляді будинку № 39 від 1908 року забудови перенумерованого із будинку АДРЕСА_5 , який на день смерті  ОСОБА_9  рахувався у погосподарській книзі за 2000-2005 рік за № 1861 фактично прийняли у спадщину в рівних долях ОСОБА_16  та ОСОБА_2 , а саме 1/2 будинку № 39 прийняла ОСОБА_1  та 1/2 будинку № 39 прийняла ОСОБА_2  та визнати за ними право власності на вищевказаний житловий будинок по 1/2 частині за кожною. Встановити факт що після смерті ОСОБА_9 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкове майно у вигляді сараю, самовільно перебудованого у будинок  АДРЕСА_6 , який на день смерті  ОСОБА_9  рахувався у погосподарській книзі за 2000-2005 рік за № 1862 фактично прийняли у спадщину в рівних долях ОСОБА_16  та ОСОБА_2 , а саме 1\2 сараю, самовільно перебудованого у будинок  АДРЕСА_7  прийняла ОСОБА_1  та 1/2 вказаного сараю прийняла ОСОБА_2 та визнати за ними право власності на вказаний сарай, який був переобладаний 1 у будинок АДРЕСА_6 по 1/2 частині за кожною.

Відповідачі ОСОБА_3 ОСОБА_4 позов визнали .

Відповідач ОСОБА_5  позов не визнав та звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання за ним права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом, спочатку узаконивши його відповідно до правил ст. 376 ЦК України, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_17 , яка є власником 1\2 частини будинку АДРЕСА_3 . Власником другої частини будинку є ОСОБА_13 , який помер.

Згідно погосподарських книг Горенської сільської Ради в

АДРЕСА_1 рахується домоволодіння за померлим ОСОБА_13 та ОСОБА_17 .

Як зазначено в господарських книгах будинок АДРЕСА_3 належав ОСОБА_13 та ОСОБА_7 . ОСОБА_7 проживав в будинку АДРЕСА_3 . Після смерті чоловіка ОСОБА_14 прийняла спадщину, так як вона проживала в даному будинку з чоловіком і згідно господарських книг стала власником 1\2 частини будинку АДРЕСА_3 . Після смерті ОСОБА_7 позивачка ОСОБА_16 , як племінниця, не могла бути спадкоємцем, так як спадщину прийняла його дружина ОСОБА_14 . Власником 1\2 частини будинку залишився ОСОБА_13 . Після смерті ОСОБА_13 25.06.1999 року, спадкоємцем став ОСОБА_9 , батько позивачки, який помер в 2002 році. Але спадщину він не прийняв, так як не проживав в будинку АДРЕСА_3 і не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. 13.09.1975 року ОСОБА_14 уклала шлюб з ОСОБА_18 і деякий час вони проживали в старому будинку, а після закінчення будівництва переселились в новий будинок, який будувала ОСОБА_19 .

По АДРЕСА_4 за ОСОБА_17 рахується окремий будинок, який побудований в цьому ж домоволодінні, та за ОСОБА_17 закріплена земельна ділянка площею 0,08 га по АДРЕСА_4 .

При житті, 05.03.2004 року, ОСОБА_17 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Горенської сільської Ради, яким все своє майно заповідала ОСОБА_20 .

Тому ОСОБА_5 просив визнати за ним право власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_3 та визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_4 .

В ході судових засідань доповнив свої позовні вимоги, просив визнати право власності на самочинний будинок АДРЕСА_4 за ОСОБА_17 . З врахуванням доповнень та уточнень просив визнати за ним право власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_3 .

Визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_4 визнати право власності на самочинний будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_17 узаконити самочинне будівництво та визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на 1\2 частину будинку АДРЕСА_8 .

Представник відповідача підтримала зустрічний позов, проти позову ОСОБА_6 заперечувала в повному обсязі , оскільки з 1949 року ОСОБА_7 проживав і був власником 1/2 будинку АДРЕСА_5 , власником іншої 1/2 частини будинку був Макушенко 1.1. В 1957 році ОСОБА_7 уклав шлюб із ОСОБА_14 проживав в спірному будинку, що підтверджується будинковою книгою. Згідно будинкової книги будинок належав ОСОБА_7 там була прописана ОСОБА_14 , яка згодом стала ОСОБА_17 .

ОСОБА_7 в своєму дворі побудували будинок на вільному місці, що підтверджується архівною довідкою, від 17.06.1968 року № 1716 будинок будували ОСОБА_7 та ОСОБА_14 .

Після смерті ОСОБА_7 10.10.1974 року, який трагічно загинув є довідки, що він проживав в будинку АДРЕСА_7 .

26.04.1990 року за ОСОБА_17 (колишнє прізвище ОСОБА_14 ) наказом радгоспу «Бучанський» закріплено земельну ділянку по АДРЕСА_9 земля була виділена в натурі, про що є акт відводу та план-схема.

Після смерті ОСОБА_7 залишилась проживати ОСОБА_17 та, а пізніше і її чоловік ОСОБА_18 .

В заповіті який залишила ОСОБА_17 вказано № будинку АДРЕСА_5 ,

Після смерті ОСОБА_17 . Коломієць своєчасно звернувся до нотаріальної контори.

Тому просила задоволити зустрічний позов та визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_8 . В позові ОСОБА_1 просила відмовити.

Позивачі та їх представник не визнали зустрічний позов.

Представник Горенської сільської ради просила вирішити питання на розсуд суду.

Суд, вислухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольняє частково, позов ОСОБА_5 задовольняє повністю з таких підстав:

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_17 , яка є власником 1\2 частини будинку АДРЕСА_3 . Власником другої частини будинку є ОСОБА_13 , який помер, про що        свідчить довідка виконавчого комітету Горенської сільської Ради, Києво-Святошинського району від 04.06.2005 року.

Суд не може визнати право власності на спірні будівлі з

ОСОБА_11 , так як позивачі не надали до суду

доказів, що дані будівлі колись належали ОСОБА_11 .

Як зазначено в господарських книгах будинок АДРЕСА_3 належав

ОСОБА_13 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 проживав в будинку

АДРЕСА_3 , про що свідчить свідоцтво про шлюб від

21.03.1957 року та будинкова книга. ОСОБА_7 помер

ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті чоловіка

ОСОБА_14 прийняла спадщину, так як вона проживала в даному

будинку з чоловіком і згідно господарських книг стала власником 1\2

частини будинку АДРЕСА_3 . Після смерті ОСОБА_7

позивачка ОСОБА_16 , як племінниця, не могла

бути спадкоємцем, так як спадщину прийняла його дружина ОСОБА_14 .

Власником 1\2 частини будинку залишився

ОСОБА_13 . Після смерті ОСОБА_13 25.06.1999 року,

спадкоємцем став ОСОБА_9 , батько позивачки, який помер в2002році.

13.09.1975 року ОСОБА_14 уклала шлюб з ОСОБА_18 і деякий час вони проживали в старому будинку, а після закінчення будівництва переселились в новий будинок, який будувала ОСОБА_19 .

По АДРЕСА_4 за ОСОБА_17 рахується

окремий будинок, який побудований в цьому ж домоволодінні.        

На підставі наказу по радгоспу “Бучанський” від 26.04.1990 року

за №262, за ОСОБА_17 закріплена земельна

ділянка площею 0,08 га по АДРЕСА_4 . Дана земельна ділянка

відведена в натурі актом від 26.04.1990 року.

При житті, 05.03.2004 року, ОСОБА_17 склала

заповіт, посвідчений секретарем виконкому Горенської сільської

Ради, яким все своє майно заповідала ОСОБА_5 .

Згідно ст.1241 ЦК України ОСОБА_18 , як прав

непрацездатний вдівець спадкує, незалежно від змісту заповіту,

половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом.

11.09.2004 року ОСОБА_18 на підставі ст.1273 відмовився від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_5 на підставі ст.1269 ЦК України подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Судом також встановлено, що згідно погосподарських книг Горенської сільської ради буд. АДРЕСА_1 дійсно у рівних частках належав ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 . ОСОБА_7 з 21 березня 1957 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 , яка після його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_5 , прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом шляхом вступу у фактичне володіння та розпорядження 1/2 частиною буд. АДРЕСА_3 так як до смерті чоловіка і після його смерті продовжувала проживати у цьому будинку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України ( в редакції 1963 р.) визнається , що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

У 1996 році ОСОБА_13 пішов з дому і не повернувся. Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 14 червня 1999 року його визнано померлим. З цього часу відкрилася спадщина на іншу 1/2 частину будинку АДРЕСА_3 , яку також шляхом вступу у фактичне володіння та розпорядження його майном 1/2 частиною будинку АДРЕСА_3 прийняв як спадкоємець другої черги за законом його брат ОСОБА_9 . тобто батько позивачки ОСОБА_1 .

Таким, чином суд вважає доведеним, що на підставі ст. 549 ЦК України, 1963 року, ОСОБА_9 прийняв спадщину у вигляді частини будинку АДРЕСА_1 після оголошення померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_21 .. Тому після смерті 23 січня 2002 троку ОСОБА_9 його спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на буд. АДРЕСА_10 вважаються такими, що прийняли спадщину за законом й на інше належне майно, зокрема на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 .

Проте, що стосується вимог Макушенків про визнання ними ще й права власності на частину буд. 41 то ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони не довели, що цей будинок було збудовано чи переобладнано із господарської будівлі їх спадкоємцями.

Щодо вимог позивачів про встановлення факту, що після смерті ОСОБА_9 , спадкове майно у вигляді будинку № 39 від 1908 року забудови перенумерованого із будинку АДРЕСА_5 , який на день смерті  ОСОБА_9  рахувався у погосподарській книзі за 2000-2005 рік за № 1861 фактично прийняли у спадщину в рівних долях ОСОБА_16  та ОСОБА_2 , а саме 1/2 будинку № 39 прийняла ОСОБА_1

та 1/2 будинку № 39 прийняла ОСОБА_2  та визнати за ними право власності на вищевказаний житловий будинок по 1/2 частині за кожною, встановлення факту що після смерті ОСОБА_9 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкове майно у вигляді сараю, самовільно перебудованого у будинок  АДРЕСА_6 , який на день смерті  ОСОБА_9  рахувався у погосподарській книзі за 2000-2005 рік за № 1862 фактично прийняли у спадщину в рівних долях ОСОБА_16  та ОСОБА_2 , а саме 1\2 сараю, самовільно перебудованого у будинок  АДРЕСА_7  прийняла ОСОБА_1  та 1/2 вказаного сараю прийняла ОСОБА_2 та визнати за ними право власності на вказаний сарай, який був переобладаний 1 у будинок АДРЕСА_6 по 1/2 частині за кожною, то вони не відповідають обставинам справи та закону.

Будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів як того вимагає ст. 60 ЦПК України позивачі не надали.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається що будинок АДРЕСА_4 самовільно зводила проживаючи у 1\2 частині будинку АДРЕСА_3 ( ОСОБА_14 ), що підтверджується довідками сільської ради, записами в погосподарських книгах.

Також, як вбачається з наказу по Радгоспу “Бучанський” від 26 квітня 1990 року до новозбудованої буд. АДРЕСА_4 саме за ОСОБА_17 була закріплена земельна ділянка розміром 0, 08 га та відведена в натурі згідно акту від 26 квітня 1990 року.

Відповідно до ч. З ст. 376 ЦК України на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане право власності за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельн ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

5 березня 2004 року ОСОБА_17 склала заповіт на все належне її майно ОСОБА_5 20 березня вона померла . Коломієць у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Чоловік покійної ОСОБА_18 відмовився від прийняття належної йому частки в спадщині, що підтверджується заявою його від 14.09.04 року

За правилами ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України

Так дійсно після смерті ОСОБА_17 її померлий чоловік ОСОБА_18 мав право на обов`язкову долю.

Але 11 вересня 2004 року він подав заяву до першої Київської обласної нотаріальної контори про відмову від своєї обов`язкової частки, що не протирічить вимогам закону.

Як вбачається з спадкової справи ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_18 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_17 не подавав, тобто спадщину не прийняв, тому згідно законодавству ОСОБА_5 набув право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_17 .

За таких обставин суд вважає доведеними зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на спадщину за заповітом після померлої, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_17 у вигляді 1/2 частини будинку АДРЕСА_8 попередньо визнавши за ОСОБА_17 право власності на самочинний буд. АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 529, 530, 549 ЦК України 1963 року, ст.ст. 376, 1233, 1235. 1269, 1270, 1273, 1274 ЦК України 2003 року, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_22 та ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину за кожною будинку АДРЕСА_3 .

В решті позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити у повному обсязі.

Визнати право власності на самочинний будинок АДРЕСА_4 за ОСОБА_17 .

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину буд. АДРЕСА_3 та на весь будинок АДРЕСА_4 .

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з проголошення .

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оркарження.

Суддя:                                                         Н. О. Медвідь