СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/290/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання - Соляник Н.В.

та за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача (апелянта) - Марусенко В.О. (довіреність від 03.01.2024) - поза межами приміщення суду;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» (вх. № 1625Х)

на рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 (повний текст складено та підписано 17.06.2024), ухвалене у складі судді Аюпової Р.М.

у справі № 922/290/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг»,

про стягнення 1 715 556, 70 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» про стягнення заборгованості за договором поставки № 16-02/23-01 у розмірі 1 715 556, 70 грн, в частині вчасного та у повному обсязі відшкодування транспортних витрат до місця поставки товару відповідачу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» заборгованість за договором поставки № 16-02/23-01 від 16.02.2023 у розмірі 1 191 751, 36 грн; судовий збір у розмірі 17 876, 27 грн.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг», яке просить:

- рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у справі № 922/290/24 скасувати;

- винести постанову, якою в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» відмовлено повністю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 у справі № 922/290/24 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/290/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» (вх. № 1625Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 до надходження матеріалів справи.

09.07.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/290/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» (вх. № 1625Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024. Позивачу встановдено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог статті 263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено сторонам строк до 26.07.2024 для подання заяв, клопотань тощо. Призначено справу до розгляду на 30.07.2024 о 14:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

25.07.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

29.07.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг», а рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у справі № 922/290/24 залишити без змін.

Вказаний відзив досліджено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнити. Судове засідання у справі № 922/290/24 призначене на 30.07.2024 о 14:45 год. та наступні судові засідання, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» адвоката Марусенко Вікторії Олексіївні, відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

Присутня у судовому засіданні (поза межами приміщення суду) представник апелянта подану апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у справі № 922/290/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» відмовити повністю, з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Позивач у судове засідання не з`явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет останнього 10.07.2024.

Відповідно до ч. 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом, 16.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» (покупець) було укладено договір поставки № 16-02/23-01, у відповідності до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - продукція), за цінами і в кількості відповідно до додаткових угод до договору, які є невід`ємною частиною і укладаються сторонами на підставі письмових заявок покупця. В додаткових угодах зазначаються вид продукції, її кількість, ціна, місце призначення, відвантажувальні реквізити (п. 1.1. договору).

Додатковою угодою № 1 до договору поставки 16-02/23-01 від 16.02.2023 сторони узгодили асортимент, кількість та вартість товару. Загальна вартість поставленого товару склала 40 752 000, 00 грн.

Згідно з п. 2 додаткової угоди сторони погодили, що умови оплати - 100 % передоплата після здійснення переадресації згідно інструкції покупця.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди сторони погодили, що покупець відшкодовує постачальнику транспортні витрати до кінцевого місця поставки продукції.

На виконання умов договору відповідач 20.02.2023 та 27.02.2023 здійснив 100% передоплату за продукцію.

27.02.2023 та 28.02.2023 позивач здійснив поставку продукції за договором, про що свідчать підписані представниками сторін видаткові накладні № 18 від 27.02.2023 та № 19 від 28.02.2023.

Отже, свої зобов`язання з поставки продукції на адресу відповідача позивач виконав в повному обсязі.

Підставою для звернення до суду стало порушення відповідачем п. 4 додаткової угоди № 1 до договору, а саме: не відшкодування постачальнику транспортних витрат до кінцевого місця поставки продукції, які позивачем підтверджуються наступним.

Відповідно до акту наданих послуг № 1 від 28.02.2023 до договору транспортного експедирування № 43/01-2023 від 26.01.2023 та додатку № 2 до цього акту відповідач зобов`язаний був відшкодувати вартість надання вагонів експедитора ТОВ «Сінергія» під навантаження (в т.ч. ПДВ) на загальну суму 362 319, 04 грн.

Натомість, відповідачем оплата здійснено не було.

Окрім того, як вказує позивач, транспортні витрати позивача, на виконання умов договору склали 2 750 905, 62 грн, які відповідачем було відшкодовано частково в розмірі 1 921 473, 31 грн. Таким чином, розмір неоплачених відповідачем транспортних витрат складає 829 432,32 грн.

Отже, загальна сума не відшкодованих відповідачем транспортних витрат позивача становить 1 191 751, 36 грн, що складається з вартості надання вагонів експедитором, компенсації за користування вагонами та компенсації послуг з організації перевезень.

У зв`язку з чим, звертаючись до господарського суду позивач, враховуючи порушення відповідачем умов договору, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 31 737, 00 грн, пеню у розмірі 450 057, 56 грн та інфляційні витрати у розмірі 42 010, 78 грн.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» заборгованість за договором поставки № 16-02/23-01 від 16.02.2023 у розмірі 1 191 751, 36 грн; судовий збір у розмірі 17 876, 27 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані більш вірогідні докази на підтвердження транспортних витрат під час перевезення товару на відрізку шляху Рені - Могилів - Подільський, у розмірі 1 191 751, 36 грн, у той час, як відповідачем належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності обов`язку сплатити на цю суму вартість транспортних витрат, суду не надано, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості з оплати транспортних витрат за договором № 16-02/23-01 від 16.02.2023 у розмірі 1 191 751, 36 грн підлягають задоволенню.

Щодо пені у розмірі 450 057, 56 грн, судом зауважено, що сума, на яку нараховує пеню позивач і яка є заборгованістю зі сплати транспортних витрат, в жодному разі не є заборгованістю за поставлену продукцію, оскільки договором поставки №16-02/23-01 сторони не передбачили, що вартість транспортних витрат входить до ціни продукції. При цьому, нарахування пені за прострочення оплати транспортних витрат умовами договору поставки №16-02/23-01 не передбачено. На підстав чого, вимога позивача про стягнення з відповідача 450 057, 56 грн пені визнана безпідставно заявленою і такою, що задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених позивачем до стягнення збитків від інфляції у розмірі 42 010, 78 грн та 3% річних у розмірі 31 737, 00 грн, судом вказано, що строк оплати транспортних витрат сторонами договору взагалі не встановлений, а оскільки вимога про сплату транспортних послуг позивачем не пред`являлась, у відповідача не почався строк прострочення оплати, а отже, вимога позивача про стягнення 42 010, 78 грн втрат від інфляції та 31 737, 00 грн 3% річних є передчасною та задоволенню не підлягає.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в статтях 525, 526 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 статті 638 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч. 1-3 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів прави убачається та не заперечується учасниками справи, що 27.02.2023 та 28.02.2023 позивач здійснив поставку продукції за договором, про що свідчать підписані представниками сторін видаткові накладні № 18 від 27.02.2023 та № 19 від 28.02.2023. Зазначені видаткові накладні підписані без будь-яких зауважень та скріплено печатками сторін.

Разом з тим, підставою для звернення до суду стало порушення відповідачем п. 4 додаткової угоди № 1 до договору, а саме: не відшкодування постачальнику транспортних витрат до кінцевого місця поставки продукції, які позивачем підтверджуються наступним.

Так, у відповідності до п. 4 додаткової угоди сторони погодили, що покупець відшкодовує постачальнику транспортні витрати до кінцевого місця поставки продукції.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», згідно зі статтею 1 якого, транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 2 статті 908 ЦК України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч. 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З матеріалів справи убачається, що на адресу позивача від відповідача (директора Костирка О.Г.) надійшов лист, в якому останній звернувся відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору поставки № 16-02/23-01 від 16.02.2023 щодо транспортування предмету договору - дизельного палива ДП-З-ЄВРО 5-ВО в кількості 16 цистерн до станції Могилів - Подільский, з подальшою переадресацією по території Україні, згідно інструкцій.

Відповідно до інструкцій, наданих директором відповідача, останній просив позивача цистерни відправлені зі станції Рені (код станції 404700) до станції Могилів Подільський (код станції 331904) згідно накладної 40319923, вантаждизельне паливо ДП-З-ЄВРО 5-ВО (вага 1018,8 тн) переадресувати по станції Могилів-Подільський за наступними реквізитами:

- 8 цистерн (вага 520,55 тн)

№№ 50726546, 51176618, 51176758, 51176907, 73148603, 50726504,

51271849, 51271682

Реквізити поставки: Отримувач: ТОВ «НВП ІСТОК»

Код отримувача: 1992

ЄДРПОУ 35597705

Адреса: 61145, м. Харків, вул. Шатілова Дача б. 4 каб. 610

Email: ІНФОРМАЦІЯ_1 тел .. НОМЕР_1

Станція : Тернова, Південної залізниці

Код станції: 431002

Під`їзна колія: ТОВ «База НП»

Код платника : 8205198 ТОВ «НВП ІСТОК»

В графі 17 «Заяви відправника» залізничної накладної, прохання вказати наступну інформацію: Вантаж є власністю ТОВ «Сан Ойл Трейдінг» , згідно Договору поставки № 16-02/23-01 від 16.02.2023 року між ТОВ «МГК РЕЙЛ» та ТОВ «Сан Ойл Трейдінг». Вантаж прямує під охороною ТОВ «Райзинг»,

- 8 цистерн (вага 498,25 тн)

№№ 73144438, 73148561, 51271781, 51271708, 51271773, 50726652,

51271740, 51271948)

Реквізити поставки: Отримувач: ТОВ «НВП ІСТОК»

Код отримувача: 1992

ЄДРПОУ 35597705

Адреса: 61145, м. Харків, вул. Шатілова Дача б. 4 каб. 610

Email: ІНФОРМАЦІЯ_1 тел .. НОМЕР_1

Станція : Буян

Код станції: 321705

Під`їзна колія: ТОВ «НАФТОБАЗА-ЗАБУЯННЯ»

Код платника : 8205198 ТОВ «НВП ІСТОК»

В графі 17 «Заяви відправника» залізничної накладної, прохання вказати наступну інформацію: Вантаж є власністю ТОВ «Сан Ойл Трейдінг», згідно Договору поставки № 16-02/23-01 від 16.02.2023 року між ТОВ «МГК РЕЙЛ» та ТОВ «Сан Ойл Трейдінг». Вантаж прямує під охороною ТОВ «Райзинг»".

Відповідно до накладної відправки № 40319923 вантаж за договором поставки після прибуття до станції Рені був відправлений до кінцевого місця призначення станції Могилів-Подільський, як це і передбачено п. 4 додаткової угоди від 16.02.2023.

Транспортні витрати для доставки вантажу від станції Рені до станції Могилів-Подільський та, відповідно, витрати за користування вагонами: від станції Рені до станції Могилів-Подільський і надалі до кінцевих станцій призначення після переадресації цистерн відповідачем, а саме: до станцій Буян і Тернове, понесені позивачем на виконання умов договору поставки № 16-02/23-01 та додаткової угоди № 1 від 16.02.2023 і підтверджуються наступними доказами, зокрема:

- акту наданих послуг № 1 від 28.02.2023 за договором транспортного експедирування № 43/01-2023 від 26.01.2023, укладеного між ТОВ «Логістична компанія «Сінергія» (експедитор) ТОВ «МГК Рейл» (замовник), відповідно до якого вартість наданих послуг експедитора становить 5 988 930, 09 грн;

- розрахунку вартості експедитора - додаток № 1 до акту наданих послуг № 1 від 28.02.2003 за договором транспортного експедирування № 43/01-2023 від 26.01.2023;

- додатку № 2 до акту наданих послуг № 1 від 28.02.2023 за договором транспортного експедирування № 43/01-2023 від 26.01.2023;

- розрахунку вартості послуг експедитора по території Молдови - додаток № 3 до акту наданих послуг № 1 від 28.02.2023 за договором транспортного експедирування № 43/01-2023 від 26.01.2023;

- розрахунку плати за користування вагонами експедитора під вантажними операціями - додаток до акту наданих послуг № 2 від 01.03.2023 за договором транспортного експедирування № 43/01-2023 від 26.01.2023;

- актом надання послуг № 52 від 06.03.2023;

- актом надання послуг № 53 від 06.03.2023;

- рахунком на оплату № 41 від 06.03.2023.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що залізнична накладна № 40319923 містить недоліки, а отже не підтверджує транспорті витрати, з огляду на таке.

У відповідності до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору: для юридичних осіб-резидентів України - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для фізичних осіб-громадян України: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Згідно з п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів № 644 накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до накладної № 40319923 вантаж за договором поставки після прибуття до станції Рені був відправлений до кінцевого місця призначення станції Могилів-Подільський.

Зазначена накладна належить до первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Первинні документи, які складені на виконання умов договору мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 статті 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Колегіє суддів встановлено, що дійсно накладна № 40319923 містить недоліки, а саме: у графі 36 «Видача вантажу», 26 «Дата укладання договору», 27 «Дата прибуття», 28 «Відмітки для виконання митних формальностей».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що якщо первинні документи мають дефект і сторона договору не визнає факту надання транспортних послуг, друга сторона має право довести надання цих послуг іншими переконливими доказами.

На підтвердження надання транспортних послуг, позивачем окрім залізничної накладної № 40319923, яка, на думку відповідача не підтверджує факт перевезення вантажу позивачем на відрізку шляху Рені - Могилів-Подільський, до матеріалів справи надані копії документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а саме:

- акт наданих послуг № 1 від 28.02.2023 за договором транспортного експедирування № 43/01-2023 від 26.01.2023, укладеного між ТОВ «Логістична компанія «Сінергія» (експедитор) ТОВ «МГК Рейл» (замовник), відповідно до якого вартість наданих послуг експедитора становить 5 988 930, 09 грн;

- розрахунок вартості експедитора - додаток № 1 до акту наданих послуг № 1 від 28.02.2003 за договором транспортного експедирування № 43/01-2023 від 26.01.2023;

- додатку № 2 до акту наданих послуг № 1 від 28.02.2023 за договором транспортного експедирування № 43/01-2023 від 26.01.2023;

- розрахунок вартості послуг експедитора по території Молдови - додаток № 3 до акту наданих послуг № 1 від 28.02.2023 за договором транспортного експедирування № 43/01-2023 від 26.01.2023;

- розрахунок плати за користування вагонами експедитора під вантажними операціями - додаток до акту наданих послуг № 2 від 01.03.2023 за договором транспортного експедирування № 43/01-2023 від 26.01.2023;

- акт надання послуг № 52 від 06.03.2023;

- акт надання послуг № 53 від 06.03.2023;

- рахунок на оплату № 41 від 06.03.2023.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що накладна відправки № 40319923 може оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами у справі та зазначені докази, підтверджують факт доставки, за замовленням відповідача, позивачем продукції.

Суд апеляційної інстанції також критично оцінює доводи скаржника про те, що витрати по навантаженню та подачі вагонів покладаються на продавця згідно базису поставки FCA Рені і компенсації покупцем не підлягають, з огляду на таке.

З матеріалів справи убачається, що під час укладання між позивачем та відповідачем договору поставки №16-02/23-01 від 16.02.2023 сторони визначили базис поставки: FCA Рені (п. 3 додаткової угоди №1 від 16.02.2023).

Умови поставок FCA (англ. Free - вільний перевізник) - відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, якого найняв покупець. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. Умови цієї поставки застосовуються до перевезень всіх видів транспорту: залізничний, повітряний, автомобільний, морський або водний внутрішній. Також вони діють, якщо використовується змішаний тип доставки. За умовами поставки FCA продавець зобов`язується доставити другій стороні вантаж, який вже пройшов митне очищення, доставивши його в зазначений ним місце. Від обраного місця залежить і розподіл між сторонами ризиків і витрат, оскільки саме в цей момент вони переходять від продавця до покупця. Так, якщо поставка оформляється в приміщенні продавця або в іншому нейтральному місці, то за навантаження товару несе відповідальність продавець.

Умовами п. 3 додаткової угоди № 1 сторони узгодили базис поставки: FCA Рені (вагонними партіями).

Предметом даного спору є транспортні витрати позивача на відрізку шляху Рені - Могилів-Подільський, на замовлення покупця.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 сторони узгодили, що покупець відшкодовує постачальнику транспортні витрати до місця доставки продукції.

При цьому, сторонами не було узгоджено базис поставки FCA на відрізку шляху Рені - Могилів-Подільський, а отже, заперечення стосовно того, що витрати по навантаженню та подачі вагонів покладаються на продавця, вірно відхилені судом першої інстанції.

Колегія суддів також критично оцінює доводи скаржника про те, що ТОВ «Сінергія» не здійснювала надання вагонів під навантаження, адже з «Відомості вагонів» убачається, що вагони 5, 9, 10 надані саме ТОВ «Сінергія».

Суд апеляційної інстанції зауважує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний підхід до стандарту доказування вірогідність доказів висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

У даному випадку позивачем були надані більш вірогідні докази на підтвердження транспортних витрат під час перевезення товару на відрізку шляху Рені - Могилів - Подільський, у розмірі 1 191 751, 36 грн, у той час, як відповідачем належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності обов`язку сплатити на цю суму вартість транспортних витрат, суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з оплати транспортних витрат за договором № 16-02/23-01 від 16.02.2023 у розмірі 1 191 751, 36 грн підлягають задоволенню.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині прийняття доказів позивача не разом з першої заявою по суті справи - позовною заявою, суд апеляційної інстанції зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 2 статті 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

З матеріалів справи убачається, що 20.03.2024 позивачем надано до суду відповідь на відзив, до якої долучено копію накладної відправки № 40319923 та 29.04.2024 надано клопотання про долучення доказів, а саме: листів - заявок та актів наданих послуг.

У відповідності до статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2024 судом розглянуто клопотання про поновлення строку на подачу доказів та задоволено його, долучено надані позивачем документи до матеріалів справи.

А отже, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянтів не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» (вх. № 1625Х) задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у справі № 922/290/24 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що апелянтом при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 26814, 40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8154 від 26.06.2024.

Однак, апеляційна скарга була подана через систему, а особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

Враховуючи характер вимог апеляційної скарги, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, слід відзначити, що в даному випадку судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 21452, 00 грн (1 191 751, 36 : 100 х 1,5) х 150 % х 0, 8 %)

Таким чином, переплата становить 5362, 40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції роз`яснює апелянту про можливість повернення сплаченого судового збору у більшому розмірі, а саме: у розмірі 5362, 40 грн, шляхом подання до суду відповідного клопотання.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» (вх. № 1625Х) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у справі № 922/290/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 30.07.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2024.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін