Дата документу 29.07.2024 Справа № 331/849/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1545/24

Справа №22ц/807/1545/24-2 Головуючий у 1-й інстанції: Фесун Н.В.

Є.У.№ 331/849/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Трофимової Д.А.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,

за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 простягнення заборгованість по оплаті за надані послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 , за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року у сумі 17 502,99 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачці на праві власності належить нежитлове приміщення, в яке Концерн «МТМ» надає послуги з постачання теплової енергії та з листопада 2021 року по листопад 2022 року було надано послуг на загальну суму 17 502,99 гривень.

Позивач вказує, що типовий індивідуальний договір №76207721 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) між Позивачем та ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року є укладеним. Житловий будинок по АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку. На виконання пункту 5 Договору Позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачці в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги в електронній формі. Відповідачка не виконала свої обов`язки згідно Договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв`язку із чим за відповідачкою виникла грошова заборгованість у розмірі 17 502,99 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідачки разом з понесеними судовими витратами у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2 684,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року позов Концерну «Міські теплові мережі» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.11.2022 у загальному розмірі 1 855,11 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у сумі 447,00 грн.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Концерн «МТМ» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення помилково взяв до уваги Акт обстеження системи теплоспоживання як беззаперечний доказ кількості спожитої теплової енергії відповідачем, оскільки такий Акт підтверджує виключно фактичне надання теплової енергії до нежитлового приміщення через трубопроводи внутрішньої системи опалення будинку та не може бути підставою для встановлення кількості споживання та порядку нарахування за надану послугу з централізованого опалення. Порядок та підстава визначення розміру нарахованих платежів за послугу з централізованого опалення регулюється Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», відповідно до якого загальний обсяг теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між споживачами приміщення пропорційно до опалювальної площі таких споживачів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а доводжи апеляційної скарги вважає неспроможними. Судом встановлено, що нежитлове приміщення розташовано в підвалі будинку, де за проектом не

Окрім того, не погоджуючись із відмовою у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у відшкодуванні судових витрат, оскільки вона надала всі належні та допустимі докази на підтвердження відповідних витрати. Позовні вимоги Концерну «МТМ» були задоволені частково, відтак відповідачка вважає, що має право на компенсацію судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходив, проте це не заважає розгляду справи по суті.

Копії апеляційних скарг і ухвали про відкриття апеляційного провадження направлені сторонам по справі на електронний кабінет в системі «Електронний суд»

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Концерну «МТМ» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю аба частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем безпідставно нараховано відповідачці заборгованість у сумі 11 133,16 грн., оскільки позивачем доказів, то що до 01.01.2022 нежитлове приміщення НОМЕР_2 підвалу літ. А-4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачці - підпадало під термін «опалюване приміщення.»

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись.

Судом встановлено, що Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).

ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення НОМЕР_1 підвалу літ. А-4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про спадщину за законом від 18.09.2007 (Т.1 а.с. 13,14).

Багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , в якому розташоване нежитлове приміщення, обладнано вузлом комерційного обліку. Нежитлове приміщення відповідачки не оснащене приладом розподільного обліку.

З урахуванням рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 842 від 27.12.2023 «Про затвердження акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 від 05.12.2023» затверджено акт обстеження підвального приміщення № НОМЕР_3 багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 05.12.2023, яким підвальне приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення(Т.1 а.с.168).

Позивачем надавалися послуги з постачання теплової енергії Відповідачу з листопада 2021 по листопад 2022 на загальну суму 17 502,99 грн, які не були сплачені відповідачкою, відтак рахуються заборгованістю.(Т.1 а.с.5)

На підставі п. 2 рішення № 842 від 27.12.2023 Концерном «Міські теплові мережі» здійснено перерахунок спожитої послуги у межах будинку АДРЕСА_1 , згідно комерційного приладу обліку з 01.01.2022 на суму 11 133,16 грн.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Законута інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до положень ч. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630) централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Опалювальна площа (об`єм) будинку - загальна площа (об`єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об`єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт.

Опалювальна площа (об`єм) (квартири, будинку садибного типу) загальна площа (об`єм) квартири (будинку садибного типу, без урахування площв лоджій, балконів, терас.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно п.5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк, встановлений договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Таким чином, обов`язок утримання житлових приміщень, в тому числі оплату послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води покладається на власника або наймача приміщення і рівною мірою на повнолітніх членів сім`ї наймача.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 по справі 6-59цс13).

Відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальній організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Концерн «Міські теплові мережі» здійснював та продовжував надавати ОСОБА_1 послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-2954цс15).

В п.25 правил №630 закріплено, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється, а також норми Наказу Мінбуду України №4 від 22 листопада 2005 року «Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води» зі змінами, внесеними наказом Мінжитлокомунгоспу за №169 від 06 жовтня 2007року, де визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового будинку при відмові споживачів від ЦО та ГВП. А внесені Наказом №169 від 06 жовтня 2007 року, зміни унеможливлюють відключення від ЦО та ГВП окремих квартир у багатоквартирному будинку і передбачають можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку.

Згідно п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

З огляду на те, що договір купівлі-продажу теплової енергії відповідачем не укладено, позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію на підставі розрахунку теплового навантаження на опалення за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року на загальну суму 17 502,99 грн, виходячи з величини теплового навантаження 0,0047674 гкал/год. (а.с. 6-12).

Відповідно до Правил №630 постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлове приміщення (підвальне) знаходиться у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , а отже послугу було надано одночасно з початком опалювального сезону. (а.с. 51-57).

Таким чином, факт отримання послуги підтверджується у тому числі рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 року та розташуванням: приміщення у житловому будинку.

Також встановлено, що наказом ДП «УкрНДНЦ» від 13.12.2017 №414 методом підтвердження за позначенням прийнято національний стандарт ДСТУ ЕN 12831-3:2017 «Енергоефективність будівель. Метод розрахунку проектного теплового навантаження. Частина 1. Теплове навантаження, Модуль М3-3» з набранням чинності з 15 грудня 2017 року.

Цей стандарт введено вперше і застосування його вносить низку суттєвих змін у спосіб обчислення тепловтрат приміщень, зокрема при визначенні теплового навантаження будівлі обов`язковим є врахування потенційних втрат тепла до суміжного простору.

У межах цього стандарту суміжним простором може бути: 1. інше опалювальне приміщення в межах одного будівельного об`єкта; 2. інша будівельна особа в межах тієї ж будівлі (наприклад, сусідня квартира); 3. неопалювальний простір (неопалювальне горище/підвал, неопалювальний зимовий сад тощо); 4. сусідня будівля.

Не рідкими є випадки, коли в будинку в окремих групах приміщень демонтовані радіатори внутрішньо будинкової системи опалення або впродовж тривалого часу відключена запірна арматура на системі опалення приміщення з встановленими індивідуальними приладами розподільного обліку теплової енергії, тоді температура внутрішнього повітря в цих приміщеннях понижується, порівняно з проектною, та на практиці виникають становища, коли температура по обидві сторони внутрішнього огородження суттєво відрізняється і спостерігаються значні втрати тепла через такі огородження.

Теплоенергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції, і поширюється тепло не тільки від радіаторів, а й від інших елементів системи опалення (розподільчі трубопроводи, стояки тощо). Тіла, предмети, повітря, отримавши теплоенергію від носія, в свою чергу, передають тепло іншим тілам і предметам, нагріті повітряні маси переносять тепло в інші ділянки простору. Тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, і теплоенергія, що міститься в повітрі передається в тому числі і в сусідні приміщення через огороджувальні конструкції суміжних приміщень (стіни, стелі, підлога). Тому можливість визначення конкретної точки і повного обсягу надходження теплової енергії на опалення в конкретному приміщені відсутня.

Суд першої інстанції безпідставно не врахував, що відсутність радіаторів не означає відсутність споживання комунальних послуг з опалення, так як і відключення опалення в окремому приміщенні не означає, що споживання комунальних послуг з опалення припиняється у випадку перекриття подачі теплоносія до системи опалення приміщення.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 842 від 27.12.2023«Про затвердження акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 від 05.12.2023» затверджено акт обстеження підвального приміщення № НОМЕР_3 багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 05.12.2023, яким підвальне приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.

Концерн «МТМ» по відношенню до ОСОБА_1 як споживача послуг є виконавцем послуг з централізованого опалення.

Регулювання відносин надання послуг з централізованого опалення передбачені «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 за № 630 (надалі - Правила №630).

У вказаному нежитловому приміщенні відповідача розподільчий прилад обліку теплової енергії не встановлено, тому згідно п. 12 Правил №630, а сааме: у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі, а у разі його відсутності - за нормативами(нормами) споживання. Нормативи(норми) споживання для нежитлових приміщень визначаються згідно з річною питомою нормою споживання теплової енергії на 1 кв. м. опалювальної площі у відповідності до «Норм та вказівок по нормуванню патива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» Керівного технічного матеріалу (КТМ) 204 Україна 244-94 та Державним будівельним нормам України В.2.5-67:2013.

Згідно ст. 1 Закону України «Про комерційниіі облік теплової енергії та водопостачання»(далі - Закон), вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги у будівлі, її частині, обладнаній окремим інженерним вводом.

Відповідно до п. 3 частини другої ст. 10 Закону загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Порядок та підстава визначення розміру нарахованих платежів за послугу з централізованого опалення для приміщення Відповідача також сформульовані статтею 10 Закону, відповідно якої загальний обсяг теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між споживачами приміщення пропорційно до опалюваної площі таких споживачів.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано факт того, що опалення - це послуга, яка надається для нормування температури повітря у приміщеннях. Приміщення відповідача використовується як робоча зона, тобто простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників, а отже підлягає нормуванню мікроклімат у приміщенні відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88.

Для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен не лише фактично не користуватися послугами, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання.

Встановлено, що відповідачем не надано акту про відключення приміщення від мереж централізованого опалення, який подається на затвердження відповідної комісії, відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення приміщення від мереж центрального теплопостачання та ненадання послуг з централізованого опалення.

Лише перелічені документи, а не акти обстеження системи теплопостачання, можуть свідчити про ненадання до приміщення відповідача послуг з централізованого опалення.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

При вищевикладених обставинах Концерн «Міські теплові мережі» мав право на нарахування та правильно нарахував ОСОБА_1 основний борг за поставлену теплову енергію за адресою АДРЕСА_1 , яке належить відповідачу на праві власності, в період з листопада 2021 року по листопад 2022 року у розмірі 17 502,99 грн, від сплати якого відповідач на користь позивача у добровільному порядку ухиляється, останній не сплачений відповідачем на користь позивача у добровільному порядку досі (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), а тому суму цього боргу суд першої інстанції мав стягнути з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Відсутність радіаторів не означає відсутність споживання комунальних послуг з опалення, так як і відключення опалення в окремому приміщенні не означає, що споживання комунальних послуг з опалення припиняється у випадку перекриття подачі теплоносія до системи опалення приміщення, так як теплоенергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції, і поширюється тепло не тільки від радіаторів, а й від інших елементів системи опалення (розподільчі трубопроводи, стояки тощо). Тіла, предмети, повітря, отримавши теплоенергію від носія, в свою чергу, передають тепло іншим тілам і предметам, нагріті повітряні маси переносять тепло в інші ділянки простору. Тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, і теплоенергія, що міститься в повітрі передається в тому числі і в сусідні приміщення через огороджувальні конструкції суміжних приміщень (стіни, стелі, підлога).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги Концерну «МТМ» ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

Згідно з нормами ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на строни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог та апеляційної скарги Концерну «МТМ» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, яка сплачена в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 6710,00 грн.

Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_1 , вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб,які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п.7, 48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно із вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача ОСОБА_1 у даній справі захищає адвокат Сандак І. на підставі ордеру та договору про надання правничої допомоги.

До заяви про ухвалення додаткового рішення було додано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 01.03.2024, Акт приймання-передачі послуг від 22.05.2024 з якого вбачається, що відповідач має сплатити за надані послуги загальну суму в розмірі 5000,00 грн.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Однак, матеріали справи не містять жодної квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касових чеків, які підтверджують факт оплати правової допомоги, наданої під час розгляду даної справи.

Необхідно зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеність.

Окрім того, слід зазначати, що оскільки за результатми перегляду рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року у цій справі, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення позову Кнцерну «МТМ» в повному обсязі, то в такому випадку заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішенням взагалі не має жодного підґрунтя для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2024 року у цій справі скасувати та ухвалити нове про задоволення позову Концерну «МТМ» в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 1 листопада 2021 року по 30 листопада 2022 року у сумі 17 502,99 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот дві гривні 99 копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 6710,00 гривень (шість тисяч сімсот десять гривень 00 копійок).

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2024 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: С.В.Кухар

Д.А. Трофимова