Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем  України

„ 28  " березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді    Головчук С.В.

Суддів:                                      Павицької Т.М., Миніч Т.І.,

при секретарі судового

засідання                                  Прищепа О.А.,

з участю: позивача та його представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного  суду м.Житомира  від 20 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3до .ОСОБА_1 та  ОСОБА_2про  відшкодування

моральної шкоди,

встановив:

У листопаді 2006 року ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом. Просив стягнути з відповідачів на його користь 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Заподіяння такої шкоди пов'язував з недобросовісними діями відповідачів, які без належних на те підстав протягом тривалого часу вживають заходів для визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 20 грудня 2006 року позов ОСОБА_3. задоволений частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на користь позивача 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Судом також стягнуто з відповідачів на користь ОСОБА_3. по 150 грн. з кожного витрат за надання правової допомоги, по 3,75 грн. судових витрат та на користь держави по 4,25 грн. судового збору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1. , та ОСОБА_2порушують питання про скасування зазначеного рішення суду з ухваленням нового - про відмову в позові, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, вважають, що мали підстави для звернення до суду з приводу визнання позивача недієздатним, заподіяння позивачеві моральної шкоди не підтверджено доказами.

Справа № 22ц/489                             Головуючий у суді 1-ї інстанції Котік Т.С.

Категорія 41                                       Судця-доповідач Миніч T.I.                                              

2

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.39 ЦК у разі відмови судом у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і встановлення, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що кожен з відповідачів протягом 2005-2006 років зверталися до суду із заявами про визнання позивача недієздатним. Жодна із вказаних заяв не задоволена.

Ухваленими по вказаних справах судовими рішеннями, які є чинними, встановлено, що заявниками не надано доказів про те, що ОСОБА_3 страждає на хронічний стійкий психічний розлад, внаслідок якого не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.8-10). Зазначеними судовими рішеннями .також встановлено, що між сторонами існує спір з приводу користування квартирою. Такі обставини додаткового доведення не потребують.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідачі діяли по відношенню до позивача недобросовісно, оскільки їх дії були направлені не на відновлення стану здоров'я позивача, а на позбавлення його права розпоряджатись житлом, та правильно поклав на них обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди.

При цьому судом враховано, що в зв'язку із недобросовісними діями відповідачів позивач зазнав приниження, змушений був проходити психіатричну експертизу, докладати зусилля для відновлення порушеного права та нормальних життєвих зв'язків.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо розміру відшкодування моральної шкоди. Тому правильність рішення в цій частині не перевіряється.

За наведених обставин суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.209,307,308,313-315-ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 20 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду

України протягом двох місяців з дня її проголошення.