УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
27 березня 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого: Фоміна Ю.В.,
суддів: ЛяшукаВ.В. та Заліщука М.С.,
за участю прокурора: Воронухи Д. С,
представника потерпілої - адвоката: ОСОБА_3.,
представника потерпілої: ОСОБА_4.,
потерпілих: ОСОБА_5., ОСОБА_6.,
захисника: ОСОБА_7.,
засудженого: ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_6. та її представника ОСОБА_4., представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3., захисника засудженого - адвоката ОСОБА_7., на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2007 року,
встановив:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, не судимого, засуджено за ст. 124 КК України на 2 роки обмеження волі.
Запобіжний захід засудженому залишений - підписка про невиїзд.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1на користь потерпілих ОСОБА_6. та ОСОБА_5. моральні збитки завдані злочином в сумі 40 тисяч гривень по 20 тисяч гривень кожному.
Відмовлено в стягненні з ОСОБА_1на користь потерпілих матеріальних збитків.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК
Справа № 11-232/2007 Головуючий у суді 1-ї інстанції Коваленко В.К.
Категорія ст. 124 КК України Суддя-доповідач Заліщук М.С.
2
України.
ОСОБА_1. пред'явлено обвинувачення в тому, що він, 23.10.2001р. о 00.30 год. перебуваючи в приміщенні вагончику-кафе "АВА", розташованого біля автодороги Київ-Чоп по вулиці Леніна в с. Ставище Брусилівського району Житомирської області, побачивши, що його дружина - ОСОБА_9. вживає разом з ОСОБА_8. спиртні напої, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків та ревнощів, схопив зі столу кухонний ніж і під час бійки з останнім намагався ним його вдарити. ОСОБА_10., намагаючись відбити правою ногою ножа, отримав тілесні ушкодження у вигляді косо-горизонтальної рани розміром 5,5 х 1,3 см. по передньо - внутрішній поверхні правої гомілки, в верхній її частині, та двох ран, які розміщені на відстані 5 см. вище від першої рани, на одній лінії на відстані 2 см. одна від одної, повздовжні рани розміщені косо - вертикально: нижня рана розміром 4.6 х 0.8 см., верхня 1,8 х 0,4 см.. Не зумівши вибити з руки ОСОБА_1ножа, ОСОБА_10., став від нього втікати. ОСОБА_1., наздогнавши ОСОБА_10на вулиці Леніна, ззаду наніс йому ножем тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани лівої сідниці розмірами 3,6 х 1 см., колото-різаної рани лівого стегна розмірами 5 х 1,5 см, яка відноситься по критерію небезпечною для життя, після чого залишив місце події.
Внаслідок нанесення ОСОБА_1. колото-різаного поранення лівого стегна з пошкодженням великих кровоносних судин, що ускладнились настанням великої зовнішньої крововтрати, ОСОБА_10. помер.
Таким чином, ОСОБА_1., згідно пред'явленого йому обвинувачення, умисно наніс ОСОБА_10тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для його життя в момент заподіяння, що спричинило його смерть, тим самим вчинив злочин, передбачений ст. 121 ч. 2 КК України.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд справи, не погодився з пред'явленим ОСОБА_1. обвинуваченням. Перекваліфікував його дії та визнав винним і засудив за ст. 124 КК України, а саме за те, що він, 22 жовтня 2001 року близько 00 години 30 хвилин приїхавши на автомобілі до свого магазину "АВА", який розташований в с. Ставище Брусилівського району Житомирської області, в якому працювала його дружина ОСОБА_9. Виявивши, що магазин закритий, почувши при цьому крик своєї дружини, ОСОБА_1. підійшов до підземного переходу де побачив, що ОСОБА_10. тримає її за руки і у неї з носа тече кров. Між ОСОБА_1. та ОСОБА_8. виникла суперечка під час якої останній наніс удар першому рукою в обличчя. Від удару ОСОБА_1. впав на землю. ОСОБА_10. в цей час дістав з кишені ніж і став з ним йти на ОСОБА_1., який почав на спині відповзати від нього. Підібравши палицю, яка трапилася під руку, ОСОБА_1. піднявся на ноги і коли ОСОБА_10. замахнувся на нього ножем, вдарив його нею по голові. Від удару ОСОБА_10. випустив ножа з руки. Піднявши ножа, ОСОБА_1. почав втікати, а ОСОБА_10. почав його переслідувати. Наздогнавши ОСОБА_1., ОСОБА_10. підчепив його ногу, в наслідок чого той впав на тверде покриття дороги. Навалившись на ОСОБА_1, ОСОБА_10схопив його за горло та почав
3
душити. Захищаючись від суспільно небезпечного посягання на своє життя, ОСОБА_1, перевищуючи межі необхідної оборони, застосував ножа, що явно не відповідало небезпечності посягання, яким наніс декілька ударів ОСОБА_10. по різним частинам тіла. Зазначеними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_10тілесні ушкодження у вигляді косо-горизонтальної рани розміром 5,5 х 1,3 см. по попередньовнутрішній поверхні правої гомілки, в верхній її частині та двох ран, які розміщені на відстаю 5 см. вище від першої рани, на одній лінії на відстані 2 см. одна від одної, повздовжні рани розміщені косо вертикально: нижня рана розміром 4,6 х 0,8 см., верхня 1,8 х 0,4 см., колото-різаної рани лівої сідниці розмірами 3,6 х 1 см., та у вигляді колото-різаної рани лівого стегна розміром 5 х 1,5 см. яка відноситься по критерію небезпечною для життя.
Після цього ОСОБА_10. відпустив ОСОБА_1і той вирвавшись побіг до машини. ОСОБА_10. же від отриманих тілесних ушкоджень помер неподалік від місця пригоди.
Смерть ОСОБА_10. настала від колото-різаного поранення лівого стегна з пошкодженням великих кровоносних судин, що ускладнилось настанням великої зовнішньої крововтрати.
В апеляції прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з його незаконністю та не відповідністю матеріалам справи. Вважає, що суд без вагомих підстав перекваліфіковувати дії винного з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України. Викладені у вироку доводи суду є надумані, не відповідають фактичним обставинам вчиненого злочину. Суд безпідставно відкинув докази, якими доводиться вина ОСОБА_1саме в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Вважає, що у вироку суду відсутній всебічний аналіз доказів.
Просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1за ст. 121 ч. 2 КК України на 9 років позбавлення волі.
Потерпіла, її представник та захисник в своїх апеляціях також просять вирок суду першої інстанції скасувати як незаконний та невідповідаючий матеріалам справи. Вважають, що у суду були всі підстави засуджувати ОСОБА_1за ч. 2 ст. 121 КК України до більш суворої міри покарання. На думку потерпілої суд, при постановлені вироку, невірно вирішив питання щодо заявленого нею по справі цивільного позову.
Захисник засудженого в своїй апеляції просить звільнити ОСОБА_1від кримінальної відповідальності за ст. 124 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, так як вважає, що суд, постановляючи вирок не взяв до уваги вимоги ст. 49 КК України та не закрив кримінальну справу з цих підстав.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, потерпілу, її представника та захисника, засудженого та його захисника, перевіривши вирок суду першої
4
інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, колегія судців вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованими.
В даному випадку вказані вимоги закону порушені.
Колегія суддів вважає, що суд не провів належним чином детального з'ясування часу виникнення конфлікту, його причин, взаємовідносин учасників події, відносин, які на той час мали між собою подружжя ОСОБА_1, не взяв до уваги психологічні характеристики кожного з них, що в своїй сукупності могло сприяти встановленню умислу засудженого.
Як видно з обвинувального вироку дана подія мала місце 22 жовтня 2001 року близько 00год. 30 хвилин. Проте, висновок суду про час вчинення злочину не відповідає фактичним обставинам справи та доказам дослідженим у судовому засіданні. Згідно показань підсудного ОСОБА_1та допитаної в якості свідка - його дружини ОСОБА_9., бійка з потерпілим мала місце 23 жовтня 2001 року о 00год. 30хв(т. З а.с. 27, 35). Показання зазначених осіб підтверджуються змістом протоколу огляду місця події, іншими матеріалами справи(т. 1 а.с. 3)
В порушення вимог ст. 323 КПК України, судом першої інстанції при постановлені вироку не були взяті до уваги докази в їх сукупності з урахуванням встановлених обставин справи, а вибірково, лише ті, які шли на користь звинуваченої особи.
Так, судом покладено в основу вироку, як такі, що нібито не викликають сумнівів та відповідають дійсності показання підсудного ОСОБА_1, які він давав на досудовому та в ході судового слідства. Згідно цих його показань він не мав причин ревнувати свою дружину до потерпілого, як про те стверджує обвинувачення, тілесні ушкодження заподіяв потерпілому лише в наслідок того, що перебував в стані необхідної оборони. Ці його показання, на думку суду першої інстанції, повністю підтверджуються аналогічними показаннями його дружини ОСОБА_9.
Проте суд, з незрозумілих причин, чомусь не з'ясовує існуючі в їхніх показаннях протиріччя, не досліджує важливу обставину того, в яких саме відносинах перебували між собою ОСОБА_9та потерпілий
5
ОСОБА_10на 23 жовтня 2001 року, не звертає уваги на критичне відношення органу досудового слідства щодо цих показань.
Як вбачається з перших показань ОСОБА_9вона потерпілого знала лише наглядно, як особу, яка інколи обслуговувалася в її магазині. В ніч на 23.10.2001р. продала потерпілому вино, яке він самостійно випив. Ніяких інших стосунків з ним не мала(т.1 а.с. 36)
Ці свої показання ОСОБА_9. підтвердила в ході проведеного з нею відтворення( т. 1 а.с. 87)
Проте, зазначені показання ОСОБА_9. спростовуються показаннями допитаних на досудовому та судовому слідстві свідків - подружжя ОСОБА_14, ОСОБА_11., ОСОБА_12..
Безпосередньо ОСОБА_14та ОСОБА_11пояснили, що були очевидцями її спілкування в ніч на 23.10.2001р. з потерпілим у вагончику. Бачили, що вона розмовляла з ним, як з добрим знайомим, пригощалася його вином та танцювала з ним. Потерпілий поводив себе як вихована та спокійна людина. Звернули увагу на те, що хтось в цей час ходив під вікнами.(т. 1 а.с. 15,16,145,226).
Свідок ОСОБА_12. пояснив, що бачив, як ОСОБА_9раніше неодноразово приходила на дачу до потерпілого ОСОБА_10. Звернув увагу на їхні досить добрі та близькі стосунки(т.1 а.с. 130).
Колегія суддів вважає, що у органу досудового слідства, з урахуванням показань вказаних свідків, були вагомі причини критично відноситися до показань ОСОБА_9щодо їх правдивості, та розцінювати їх, як такі, що не відповідають дійсності та спрямовані на підтвердження версії її чоловіка, про відсутність у нього підстав для ревнощів до ОСОБА_10..
Також, на думку колегії суддів, суд безпідставно виключив з обвинувачення обставину справи про те, що бійка почалася у вагончику. Ця обставина підтверджується показаннями допитаного на досудовому слідстві в якості свідка сина підсудного - ОСОБА_1, який пояснив, що від свого батька взнав, що в їхньому кафе „Ава" була бійка і було убито людину. Зазначив, що його мати - ОСОБА_9також розповіла йому, що в їхньому кафе батько, будучи схвильованим, схопив зі столу кухонний ніж, яким вдарив чоловіка(т.1 а.с. 25, 28).
Не враховуючи того, що ОСОБА_1є дорослою людиною, яка повинна адекватно реагувати на виклик до слідчого, дає показання, які узгоджуються з іншими матеріалами справи, власноручно зазначає в протоколі допиту, що показання він давав добровільно без будь якого психічного та фізичного тиску, в подальшому не оскаржує дій осіб, які його допитували, що він є собою, яка фактично, за вказівкою батька, першою була
6
на місці пригоди в кафе, та мала всі можливості знищити сліди боротьби, суд, ці його показання, якими він підтверджує вину ОСОБА_1в умисному заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому, з невідомих причин до уваги не бере.
Суд чомусь вважає протилежне, що правдивими є його показання дані ним під час судового розгляду справи, згідно яких, він оговорив свого батька в наслідок того, що працівники міліції помістили його на декілька днів в ІТУ.
Незважаючи на те, що перебування ОСОБА_1 в ІТУ спростовується офіційним документом(т.3 а.с. 98), суд, безпідставно кладе ці показання ОСОБА_1в основу вироку, обґрунтовуючи їх лише тим, що вони можуть бути підтверджені його жінкою, тестем та тещею, хоча вони на досудовому та в судовому слідстві взагалі не допитувалися, тим самим порушує вимоги ст. 65, 68 КПК України, які забороняють посилання у вироку на показання осіб, що не допитувалися.
Колегія суддів також вважає, що судом при постановлені вироку не була дана належна оцінка та не взята до уваги поведінка подружжя ОСОБА_1, як на час самої події заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, так і по її закінченню.
В даному випадку, не можуть не викликати сумніви щодо правдивості в показаннях подружжя ОСОБА_1 при описі ними дій, які вони вчиняли на час вказаної події.
Ці сумніви викликані наступним: не зважаючи на те, що на них нібито було здійснено напад з застосуванням ножа, були заподіяні тілесні ушкодження, захищаючись від цього нападу ОСОБА_1. палицею та ножем також спричинив ОСОБА_10чисельні тілесні ушкодження, вони в подальшому здійснюють неадекватні цьому нападу дії. Відразу розходяться кожний в своєму напрямку. Не повідомляючи про напад в міліцію терміново їдуть до Києва де близько десяти днів переховуються. Достовірно знаючи про те, що їх розшуковують працівники міліції, ухиляються від явки та дачі показань. Чомусь лише через добу після події знімають побої. Дають вказівку своєму сину встигнути першим, до появи працівників міліції, побувати на місці пригоди в кафе та забрати речі. Вчиняють інші дії, які свідчать про бажання кожного з них належним чином підготуватися до захисту як осіб, які вчинили злочин.
Також суд безпідставно не дав належну оцінку наступним доказам, які спростовують показання ОСОБА_1щодо нападу на нього та його дружину з боку ОСОБА_10, та підтверджують його вину в умисному заподіянні останньому тяжких тілесних ушкоджень, в наслідок яких сталася його смерть:
- відсутність на тілі потерпілого, крім ножових поранень, інших тілесних ушкоджень, хоча підсудний стверджував, що між ними була бійка в ході якої
7
вони падали на землю, боролися, він наносив удар палицею першому по голові;
· наявність на нозі потерпілого ножових порізів, які, згідно висновку експерта, могли утворитися під час вибивання ним ногою жорстко фіксованого ножа, який знаходився в руках нападника;
· висновки експерта про те, що показання як ОСОБА_1так і його дружини ОСОБА_9., дані ними при відтворенні щодо обставин заподіяння ножем тілесних ушкоджень потерпілому, не відповідають дійсності;
· відсутність на вилученому одязі ОСОБА_1забруднень, крім крові, яка могла мати походження від ОСОБА_10, в той час, як одяг останнього мав сліди такого забруднення, що спростовує показання першого про їхню боротьбу на землі;
· наявність на одязі ОСОБА_9крові, яка могла мати походження від ОСОБА_10, в той час як вона заперечувала факт спілкування з ним після нанесення йому тілесних ушкоджень;
· показанням свідків, які спростовували на досудовому слідстві факт наявності у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень на час вказаної події.
Постановляючи вирок, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 67, 127 КПК України, безпідставно відніс ряд доказів до розряду недопустимих, а саме: не допитуючи експерта щодо обґрунтованості та правильності проведення ним по справі судово-психологічних експертиз критично поставився до зроблених ним висновків. Не допитуючи осіб, які приймали участь при відтворенні обставин події та не з'ясувавши будь яким іншим чином питання щодо заінтересованості в справі понятих, з надуманих причин визнав це відтворення нелегітимним.
Крім того, суд, приєднавши до матеріалів справи позовну заяву про стягнення з підсудного заподіяних потерпілій стороні матеріальних та моральних збитків, в порушення вимог ст.ст. 51, 52 КПК України, не визнав сторони по справі відповідно цивільними позивачами та відповідачами, не роз'яснив їм їх права, передбачені ст. 268 КПК України(т.3 а.с. 26).
При судовому розгляді справи заявлений потерпілою цивільний позов судом фактично не розглядався.
Обмежившись тим, що потерпіла ОСОБА_6. пояснила, що підтримує в повному обсязі заявлений позов, суд, в порушення вимог ст. 66 КПК України, не роз'яснив їй її право надавати докази на його підтвердження, безпосередньо не став з'ясовувати це питання( т. 3 а.с. 31).
Зазначена суттєва неповнота при розгляді цивільного позову призвела до того, що суд, при постановлені вироку, безпідставно відмовив потерпілій в стягненні на її користь заподіяних матеріальних збитків.
8
Наведеним стверджуються доводи державного обвинувача та потерпілих про те, що суд не усунув явні істотні суперечності, не встановив належним чином фактичних обставин справи, прийняв не мотивоване рішення, що є підставою для скасування вироку суду, який, внаслідок однобічності і не повноти судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, не можна вважати законним та обґрунтованим.
За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню, справа поверненню в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляції помічника прокурора Брусилівського району Житомирської області Таньовської О.П., потерпілої ОСОБА_6., представника потерпілої ОСОБА_4., адвоката ОСОБА_3. задовольнити частково.
Вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.