Номер провадження: 22-ц/813/5615/24

Справа № 523/2435/24

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2024 року                                                                 м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 523/2435/24

Номер провадження: 22-ц/813/5615/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді – Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

- позивач – ОСОБА_1 ,

- відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою адвоката Пижика Володимира Васильовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси постановлену у складі судді Сувертак І. В. 07 травня 2024 року, про зупинення провадження у справі та надання сторонам строку на примирення,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.09.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1442 від 24.09.2011 року (а. с. 6).

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що подружнє життя з відповідачем не склалося, у них різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями. Тривалий час вони не пов`язані спільним побутом, не підтримують подружні відносини. Кожен із подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Разом вони не проживають, не пов`язані спільним побутом, спільне господарство не ведуть.

Від шлюбу сторони мають дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя відсутній.

Збереження шлюбу суперечить її та відповідача інтересам. Примирення між сторонами не можливе.

Короткий зміст заяви про зупинення провадження у справі та надання строку для примирення

У квітні 2024 року адвокат Павлишин Ю.М., діючий від імені ОСОБА_2 , направив на адресу суду першої інстанції заяву про зупинення провадження у справі та призначення подружжю строку для примирення строком шість місяців (а. с. 37 - 38).

Заява представника відповідача обгрунтована тим, що є можливість зберегти сім`ю, яка існувала довгий час на основі взаємопорозуміння, в якій народилися діти, та повернутися до добрих стосунків. Якщо сторони не знайдуть компромісу та згоди щодо збереження сім`ї, то вони обговорять та владнають усі питання, пов`язані із подальшими відносинами. Відповідач вважає, що на даний час не має підстав для розірвання шлюбу, оскільки є можливість відновити сімейні стосунки та зберегти шлюб цілком можливо.

Позиція позивачки на клопотання про зупинення провадження в суді першої інстанції

Від ОСОБА_1 до суду першої інстанції не надходило заперечень на вказану заяву.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року надано сторонам строк на примирення терміном до 01 жовтня 2024 року. Провадження по справі зупинено до зазначеної судом дати, тобто до – 01 жовтня 2024 року (а. с. 43 - 44).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що конфлікт між сторонами носить не тривалий характер, вони спільно виховують неповнолітніх дітей, ґрунтовних підстав для неможливості примирення ними не наведено. Тому, сторонам необхідно надати строк на примирення тривалістю шість місяців для можливого врегулювання спору мирним шляхом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Пижик Володимир Васильович, діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (а. с. 46 - 48).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки позивачкою у позові було зазначено, що надання строку на примирення не виправить шлюбні відносини, оскільки спроби примирення не дали жодних результатів. За час, який минув з подання позову сторони не примирилися. Відповідач не надав відзив на позов, не зазначив обставини, які свідчать про можливість примирення. Надання судом строку для примирення до жовтня 2024 року не відповідає меті цього інституту – сприяння примирення подружжя, оскільки надає одній зі сторін можливість зловживати процесуальними правами.

Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді

ОСОБА_2 не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі (а. с. 55 - 55 зворотна сторона).

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.

З довідки про доставку електронного листа від 21.05.2024 року вбачається, що адвокату Пижику В.В., діючому від імені ОСОБА_1 , доставлено документ в електронному вигляді «01 (У) Відкриття» до його електронної скриньки (а. с. 58).

З довідки про доставку електронного листа від 21.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 доставлено документ в електронному вигляді «01 (У) Відкриття» до його електронної скриньки (а. с. 58 зворотна сторона).

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що сторони є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.07.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6. 9, 10, 14, 19, 37 – 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Пижика Володимира Васильовича, діючого від імені ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.09.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1442 від 24.09.2011 року.

Від шлюбу сторони мають дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що позивачка не живе з відповідачем однією сім`єю уже тривалий період часу як чоловік та дружина, спільного господарства не ведуть. Шлюб між сторонами є лише формальним, оскільки особисті відносини з відповідачем останній рік мають негативний характер, відсутнє нормальне спілкування, взаємопорозуміння, відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя. Відповідач неодноразово ображав, принижував та виявляв неповагу до позивачки. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного. Неодноразові спроби зберегти шлюб до примирення не призводили. ЇЇ раішення про розірвання шлюбу є остаточним. Позивачка не має наміру зберегти шлюб, подальше спільне проживання з відповідачем, як подружжя, суперечитиме її інтересам.

По справі виникли правовідносини щодо розірвання шлюбу, надання строку для примирення.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність зупинення провадження у справі та надання сторонам строку на примирення.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі та відхилення доводів відзиву на апеляційну скаргу

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства.

Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Водночас, у пункті 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, надаючи строк для примирення подружжя та зупиняючи розгляд справи на 6-ть місяців, не звернув уваги на те, що закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.

Оскільки суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому, вирішуючи клопотання відповідачки про надання строку на примирення, суд першої інстанції повинен був вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін.

Із наявних матеріалів вбачається, що зупиняючи провадження у справі з метою надання строку на примирення, суд першої інстанції не оцінив, наскільки реальною є можливість примирення сторін, у тому числі з урахуванням заперечень сторони позивачки.

Оскаржувана ухвала, не містить жодної мотивації щодо необхідності надання сторонам по справі строку для примирення.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що зупинення судом першої інстанції провадження у справі з метою надання сторонам строку на примирення належно не обґрунтовано, не наведено оцінки співмірності та дієвості застосованого судом заходу для примирення подружжя з урахуванням обставин цієї справи у співвідношенні з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справ.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивачки на розумні строки розгляду справи.

Згідно зі ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Отже, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про задоволення заяви про зупинення провадження у справі, оскільки таке зупинення не засновано на матеріалах справи, суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Пижика Володимира Васильовича, діючого від імені ОСОБА_1 , є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є   невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Дата постановлення ухвали, порядок та строк касаційного оскарження

За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, частиною першою статті 389 ЦПК України не передбачено оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК України) після її перегляду в апеляційному порядку.

Керуючись ст. ст. 268, 368, 371, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України,

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Пижика Володимира Васильовича, діючого від імені ОСОБА_1 , – задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року про зупинення провадження у справі та надання строку на примирення – скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу– направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає.

Головуючий суддя:                                                        А. П. Заїкін

Судді:                                                                         С. О. Погорєлова

        О. М. Таварткіладзе