Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/525/24

Провадження № 2/936/132/2024

03.07.2024 р. смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Пелих О.О., з участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визначення місця проживання, самостійне виховання та утримання неповнолітніх дітей із батьком,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у шлюбі із відповідачкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від цього шлюбу у сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ). 20.03.2024 року рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області у справі №302/66/24 шлюб між позивачем з відповідачкою розірвано. Посилається позивач на те, що сторони проживають окремо, а їхні спільні проживають разом з батьком ОСОБА_1 та перебувають на його повному вихованні та утриманні. Зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 на даний час не має змоги забезпечувати належний рівень життя дітей, оскільки ніде не працює, не має власного житла, проживає в іншому районі та має намір виїхати на заробітки за кордон на тривалий час. Натомість, позивач зазначає, що він виїжджати нікуди не планує, проживає у індивідуальному житловому будинку, де наявні всі необхідні умови для комфортного проживання дітей, має стабільний дохід. Позивач стверджує, що їхні спільні неповнолітні діти також виявили бажання проживати зі ним, оскільки дуже прихильні до нього та люблять його як батька. Зважаючи на обставини, які склалися, особисту прихильність дітей до батька, бажання відповідачки виїхати на тривалий час за межі країни, позивач вважає, що дітям на даний час краще проживати із батьком. Посилаючись на зазначені обставини просить суд, визначити місце проживання, самостійне виховання та утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив такі задовольнити, з підстав викладених у позові.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, проте надала заяву про слухання справи за її відсутності, просить вирішити позов на розсуд суду.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області - Пискач Ю. в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім того, в додаток надано висновок комісії з питань захисту прав дітей.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.

Згідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між ними було зареєстровано 31 травня 2008 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області.

За час шлюбу в сторін народилися двоє спільних дітей. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.11.2009 р. зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області, вбачається що ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками є: у графі батько « ОСОБА_1 », у графі мати « ОСОБА_2 ».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.06.2017 р. зареєстрованого Воловецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, вбачається що ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками є: у графі батько « ОСОБА_1 », у графі мати « ОСОБА_2 ».

За рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.03.2024 року в справі №302/66/24 шлюб між сторонами розірвано.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо, позивач за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачка за адресою: АДРЕСА_2 . Неповнолітні діти сторін: донька ОСОБА_5 навчається в Міжгірському ліцеї №1 Міжгірської селищної ради (у 8-Б класі), що стверджується довідкою в.о. директора закладу ОСОБА_6 від 02.05.2024 р. за №118, син ОСОБА_4 відвідує Міжгірський заклад дошкільної освіти №1 Міжгірської селищної ради, що підтверджується довідкою директора ЗДО №1 ОСОБА_9 від 02.05.2024 р. за №6. Діти фактично проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження складеного 13.05.2024 р. за результатами проведення обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що умови проживання в будинку задовільні. Будинок складається із чотирьох кімнат, два санвузли, коридори, кладова. Житло облаштоване сучасними меблями та сучасною побутовою технікою. Для виховання та розвитку дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 створені всі необхідні умови для навчання та відпочинку. Стосунки в сім`ї - батьки дітей розлучені, проживають окремо. Мама дітей ОСОБА_2 проживає у смт. Воловець. У результаті бесіди з дітьми з`ясовано, що вони бажають проживати разом із батьком ОСОБА_1 .

У відповідності акту обстеження складеного 30.05.2024 р. за результатами проведення обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає у будинку за адресою АДРЕСА_1 разом з своїми дітьми - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , своєю матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та бабусею ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Матеріально-побутові умови для проживання задовільні. Будинок, в якому проживає сім`я ОСОБА_1 , облаштований необхідними сучасними меблями та побутовою технікою. Для виховання та розвитку дітей створено всі необхідні умови. Мати дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаною адресою не проживає.

З висновку служби у справах дітей Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 08.06.2024 р. за № 01-02/141, вбачається, що в ході проробленої роботи встановлено, що 31.05.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одружилися, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 . У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спільне життя між подружжям не склалося, оскільки вони зрозуміли що мають доволі різні погляди на життя, що постійно провокувало конфлікти та сварки між ними. Шлюбні відносини сторін фактично припинились та існували формально понад півроку. У зв`язку з цим у них постійно без вагомих причин виникали непорозуміння, які негативно впливали на подружні відносини та на розвиток їхніх дітей, тому з червня місяця 2023 року подружжя не проживає разом та майже не спілкуються. Спільне господарство не вели, жили окремо. Згідно з рішенням Міжгірського районного суду по справі №302/66/24 від 20.03.2024 року шлюб між подружжям було розірвано. Дочка ОСОБА_3 залишилася проживати разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 , а син ОСОБА_4 тимчасово проживав з мамою за адресою АДРЕСА_2 . Однак, на прохання сина через короткий час батько забрав сина до себе на постійне його місце проживання за адресою АДРЕСА_1 . Мама дітей була проти того щоби діти проживали з батьком, однак вона розуміла що на даний час не має можливості їх утримувати, оскільки ніде офіційно не працює, та не має куди забрати дітей, адже після того як вони з батьком дітей почали проживати окремо, вона повернулася у батьківську хату де проживає її рідна сестра зі своєю дитиною та двоє батьків за адресою АДРЕСА_2 .

Також, у вищевказаному висновку зазначено, що батько дітей ОСОБА_1 працевлаштований, є матеріально забезпеченим, умови проживання є задовільними (про що свідчить акт обстеження умов проживання складений 28.05.2024 року). Для дітей створені всі необхідні умови для розвитку та відпочинку у будинку батька за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, враховуючи інтереси дітей, служба у справах дітей вважає за доцільне визначити постійне місце проживання неповнолітніх дітей разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , що повністю відповідає інтересам дітей і не порушує їхніх прав та законних інтересів.

Статтею 141 СК України передбачено, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно із ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Згідно із ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св 18) зазначено, що «тлумачення ч.1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Як роз`яснено у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Отже, з аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Крім того, поняття "розлучення дитини та матері" не є тотожним поняттю, визначення різних місць проживання матері та дитини", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4).

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п.1 ст.9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання неповнолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч.ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України вбачається висновок, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

За приписами ст. 29 ч.2 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У відповідності заяви неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка досягла 14 років, поданої до суду 01.07.2024 р., вбачається, що вона бажає проживати разом із молодшим братом ОСОБА_4 та своїм батьком ОСОБА_1 і залишитися на його вихованні та утриманні. Мама проживає окремо від них за адресою АДРЕСА_2 . Повідомляє у заяві, що згідна на те, щоб її місце проживання, самостійне виховання та утримання було визначене разом із батьком.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 не проживає, а проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Також, як вбачається, із висновку служби у справах дітей Міжгірської селищної ради від 08.06.2024 р. № 01-02/141, визначення постійного місця проживання неповнолітніх дітей разом з батьком ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає інтересам дітей і не порушує їхніх прав та законних інтересів.

Окрім того, слід відзначити, що згідно характеристики Міжгірської селищної ради виданої на імя ОСОБА_1 , вбачається, що він проживає за адресою: АДРЕСА_3 . За роки проживання за даною адресою проявив себе виключно з позитивного боку. За період проживання скарг від сусідів на нього не надходило. За свідченням сусідів, працьовитий, товариський і ввічливий. В побуті доброзичливий, чуйний. Добрий сім`янин, займається вихованням дітей, утримує сім`ю, доглядає за бабусею, бере активну участь у громадському житті селища. ОСОБА_1 веде здоровий спосіб життя, спиртні чи наркотичні засоби не вживає. В дусі здорового способу життя виховує і дітей, постійно влаштовує дітям прогулянки та відпочинок на природі. За весь цей час ОСОБА_1 зарекомендував себе як зразковий громадянин, що підтримує добрі стосунки як у сім`ї, так і в спілкуванні з сусідами.

З огляду на наведені обставини, зокрема, ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, проживання дітей на даний час із батьком, який піклується про навчання та виховання дітей, виявляє до дітей увагу та турботу, відсутність обставин, які б свідчили, що таке бажання дітей суперечить їх інтересам, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення умов, необхідних для повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку неповнолітніх дітей, слід визначити їх місце проживання, самостійне виховання та утримання із батьком ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги про відшкодування судових витрат позивачем не заявлено.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України та статтями 141, 155, 160, 161 СК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визначення місця проживання, самостійне виховання та утримання неповнолітніх дітей із батьком, - задовольнити.

Визначити місце проживання, самостійне виховання та утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, місцезнаходження: 90000, с-ще Міжгір`я, вул. Шевченка,77, код ЄДРПОУ 04350910.

Суддя: Пелих О.О.