Копія: Справа № 2- 1816,2010 рік

Р  І  Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 вересня 2010 року  Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Маржиної Т.В.

при секретарі – Мірошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  про стягнення боргу за договором позики, ціна позову 59463 грн. 79 коп., та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання договору позики недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючі свої вимоги тим, що 24 грудня 2009 року він уклав із відповідачем Договір позики (в подальшому Договір), відповідно до якого передав ОСОБА_2 6000 доларів США, а останній зобов’язався повернути йому цю суму до 24 червня 2010 року, а частину суми в розмірі 1000 доларів США до 24 лютого 2010 року. Відповідач надав також розписку про отримані у позивача гроші. Відповідач у строк виконання зобов’язання – 24 лютого 2010 року  не повернув 1000 доларів США, а також до 24 червня 2010 року не повернув позичені кошти взагалі. За таких обставин ОСОБА_1 просить також стягнути на його користь з ОСОБА_2 основний борг за Договором за невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором в сумі 47 460 грн., що еквівалентно 6000 доларів США за курсом НБУ та штраф, нарахований відповідно до п.6.2. Договору в розмірі 1200 доларів США, що еквівалентно  9492 грн., а також розрахованим відповідно до ст. 625 ЦК України індекс інфляції в розмірі 427 грн. 14 коп. та три проценти річних від простроченої суми станом на 25.06.2010 року в розмірі 471 грн. 99 коп. Позивач, посилаючись на п.1 ст. 1048 ЦК України, просить стягнути також проценти від суми позики, визначені на рівні облікової ставки Національного банку України в розмірі 1612 грн. 66 коп.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 24 грудня 2009 року не мав права укладати із ним Договір позики, предметом якого є іноземна валюта, оскільки він не мав права на здійснення операцій з валютними  цінностями без відповідної ліцензії, передбаченої Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, тому що право на отримання ліцензії на операції з іноземною валютою мають тільки юридичні особи. Крім того ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1, передавши у борг грошові кошти у іноземній валюті, порушив припис ст. ст. 533, 1046 ЦК України. Тому, посилаючись на ч.1 ст. 203 та ч.1, 3 ст. 215 ЦК України, просить визнати вказаний Договір недійсним.

Вказані позови були об’єднані в одне провадження 20 серпня 2010 року.

ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надав заяву із клопотанням про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача за довіреністюОСОБА_3позов ОСОБА_1 повністю підтримав, просив його задовольнити та стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 47 660 грн., суму штрафу в розмір 9492 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 741 грн. 99 коп., проценти від суми позики в розмірі 1612 грн. 66 коп., та індекс інфляції в розмірі  427 грн. 14 коп., а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

ОСОБА_2 та його представник за довіреністю ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали, просили відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов підтримали повністю просили визнати договір позики іноземної валюти від 24 грудня 2009 року, укладений між позивачем та відповідачем, недійсним.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши надані письмові докази, суд прийшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із Договору позики, укладеного 24 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слідує, що ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у позику грошові кошти  в іноземній валюті в сумі 6000 доларів США. Відповідно до п. 4.2. Договору остаточною датою повернення позики визначено 24 червня 2010 року. Відповідно до п. 4.1. Договору ОСОБА_2 зобов’язався повернути ОСОБА_1 1000 доларів США до 24 лютого 2010 року. Договором передбачено штраф у розмірі 20 відсотків від розміру позики у разі порушення ОСОБА_2 строку повернення позики. Вказаний Договір закріплений підписами обох сторін.

Крім того, ОСОБА_2 надав розписку про отримання ним у ОСОБА_1 грошових коштів та власноруч вказав дату їх повернення – 24 червня 2010 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що надана суду розписка, складена ним власноручно.

Факт надання зазначених коштів ОСОБА_1 та отримання їх ОСОБА_2 не заперечувався сторонами, отже, відповідно до діючого законодавства, не підлягає доказуванню.

Договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, що виступають предметом зазначеного договору. Таким чином, укладений у письмовій формі Договір, за яким сторони домовилися про всі істотні умови позики та розписка ОСОБА_2, яка є також договором позики, укладеним у простій письмовій формі, відповідають змісту ст. 1047 УК України. В силу ст. 1049 ЦК України ОСОБА_2, як позичальник, зобов'язаний повернути позикодавцеві – ОСОБА_1 позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Однак ОСОБА_2 цього обов’язку не виконав. Основний борг відповідача за Договором складає 47 460 грн.,  що за курсом НБУ еквівалентно 6000 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Отже, проценти в сумі 1612 грн. 66 коп., позивачем нараховані на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму згідно з вимогами ст. 625 ЦК. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Станом на 25 червня 2010 року три проценти річних від простроченої суми складають 471 грн. 99 коп., сума індексу інфляції за весь час прострочення – 427 грн. 14 коп.

Твердження ОСОБА_2 про не відповідність вимогам закону Договору через те, що предметом Договору є іноземна валюта, а ОСОБА_1 не мав відповідної ліцензії на проведення операцій із іноземною валютою, суперечить ст. 533 ЦК України та Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93. Так, пунктом 4 ст. 5 вказаного Декрету  визначено перелік операцій, які потребують індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій. В цьому переліку відсутні операції по наданню позики у іноземній валюті фізичними особами (резидентами) один одному. Крім того, за нормами Цивільного Кодексу України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях, сума ж позовних вимог ОСОБА_1 виражена в національній валюті. Таким чином, укладений між сторонами Договір відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому він є дійсним правочином, тобто відсутні підстави для визнання даної угоди недійсною.

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі в силу ст.ст. 533, 625, 1046, 1047, 1049, 1048, 1050 ЦК України, як такі, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають в силу ст. ст. 203, 533 ЦК, Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93  України.  З ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути борг за Договором позики 59 463 грн. 79 коп., із яких: основна сума боргу в сумі 47 660 грн., штраф в сумі 9492 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 741 грн. 99 коп., проценти від суми позики в сумі 1612 грн. 66 коп. та індекс інфляції в сумі 427 грн. 14 коп..

Крім того, на підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_1 слід  стягнути документально підтверджені, судові витрати понесені позивачем.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 59 463 (п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 79 коп. боргу за Договором позики від 24 грудня 2009 року, із яких: основна сума боргу - 47 660 грн., штраф - 9492 грн., три проценти річних від простроченої суми - 741 грн. 99 коп., проценти від суми позики -612 грн. 66 коп., індекс інфляції в сумі 427 грн. 14 коп.; також судові витрати в загальною сумою 713 (сімсот тринадцять) грн. 00 коп., із яких: судовий збір  -595 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 120 грн., а всього 60 176 (шістдесят тисяч сто сімдесят шість) грн. 10 коп..

      В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання договору позики недійсним – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я:  підпис

Копія вірна: СУДДЯ: