Справа № 2-5167/10

місто Одеса

        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    11 жовтня 2010 року                                                                                             місто Одеса

Київський районний суд  міста Одеси у складі:

     Головуючого  - судді   Непоради М. П.

     при секретарі               Яіцької А. І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Одесі, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення до житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася із позовом до ОСОБА_3, яким просить вселити її до ? частини квартири АДРЕСА_1. У процесі  судового розгляду позивачка уточнила свої позовні вимоги просила вселити її  в кімнату площею 11,4 кв. м  квартири АДРЕСА_1.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що вона є власницею ? частини квартири АДРЕСА_1, на підставі договору дарування частини квартири від 21 липня 2003 року.

Відповідачем по справі є двоюрідний брат позивачки, якому на теперішній час належить інша ? частина квартири АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить позов задовольнити та вселити її до маленької кімнати площею 11,4 кв. м.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча відповідно до ст.ст. 75-77 Цивільного процесуального кодексу України, його було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання, причини своєї неявки у судове засідання не повідомив, клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Проте, від нього надійшли письмові заперечення проти позову.

Зокрема, у судове засідання з’явився представник відповідача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Самаріною О.С. від 28 травня 2010 року серія ВМК               № 623126, зареєстрована в реєстрі за № 426.

Представник відповідача проти позову заперечувала, але визнала  право позивача  на ? частину двокімнатної квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Заслухавши думку, доводи та пояснення позивача та представника відповідача, письмові заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази зібрані у справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 13 червня 2003 року, за реєстром № 3-1838, зареєстрованого у Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості у реєстровій книзі № 474 пр., на стор. 3, під реєстровим        № 410, двокімнатна квартира, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 55 кв. м, житловою площею 29,9 кв. м, яка належала ОСОБА_5 на праві власності (дублікат розпорядження органу приватизації № 49015 від 19.09.1994 та дублікат свідоцтва № НОМЕР_1 від 19.09.1994 про право власності на житло), перейшла на праві спільної власності до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по ? частини квартири.

23 червня 2003 року між ОСОБА_8, яка діяла від імені ОСОБА_6 на підставі доручення, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. 07 квітня 2003 року, за реєстром № 1656 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_6 подарував, ОСОБА_2 прийняла у дар ? частину двокімнатної квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 55 кв. м, житловою площею 29,9 кв. м.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7, інша ? частина двокімнатної квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 55 кв. м, житловою площею 29,9 кв. м, відповідно до договору дарування належить ОСОБА_3.

Відповідач, в свою чергу, чинить перешкоди позивачеві в користуванні зазначеною частиною  квартири та всіляко затягує вирішення питання щодо вселення ОСОБА_2.

Тобто, спірна квартира належить позивачу (1/2 частина) та відповідачу (1/2 частина) на праві спільної часткової власності.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 55 Конституції України гарантований судовий захист прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечувати захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійсненого проголошення Основним Законом України принципу верховенства права.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконав всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, вирішив справу згідно  з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, також правильно тлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність або допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинами, які мають значення для вирішення справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. 55 Конституції, ст. ст. 15, 16, ч.1 ст. 316, ч. ст. 319, ст. 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 8, 10, 11, 57, 208, 209, 212-215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд,  -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення в житлове приміщення - задовольнити.

    Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (1/2 частина) та ОСОБА_3 (1/частина), а саме в кімнату площею 11,4 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий                                                                                                   Непорада М. П.