Справа № 2-1308/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

        27 жовтня  2010 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

                                       головуючого судді   Князевої Н.В.,

                                       при секретарі    Таранущенко В.С.,

         за участю представника позивача Збінець І.О.,

                                               відповідача ОСОБА_2

      розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Широківського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків,  

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позов не визнав.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що з відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, який він підписав особисто. Відповідач прийняв на себе зобов’язання щодо всіх товарно-матеріальних цінностей, виписував вимоги, які реєструвалися і були підписані головним бухгалтером та начальником управління. Про те, що ОСОБА_2 був відповідальний за товарно-матеріальні цінності  і не заперечував проти цього свідчать також матеріальні звіти, які він надавав щомісячно до бухгалтерії управління за його підписом. Договір про повну матеріальну відповідальність відповідачем не оскаржувався і на даний час є чинним.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що його робота, як майстра БМД безпосередньо не пов’язана із зберіганням, обробкою, продажем (відпустком), перевезенням  переданих йому цінностей, його функція безпосередньо у тому, що він виписував вимогу на склад, в якій зазначав, яку кількість матеріалів необхідно надати для виконання своїх функцій будівельно-монтажною дільницею. Сам він матеріали зі складу ніколи не забирав, цим займались робітники, які направлялись  на виконання робіт  пов’язаних з отриманими матеріалами і інструментами. Багато вимог було виписано у його відсутність за чужим підписом, але чомусь вказано його прізвище. Хто виписував вимогу у його відсутність він не знає. Окрім того, начальник управління чітко знав про те, що з ним як з майстром  електро-будівельної дільниці не можна було укладати договір про повну матеріальну відповідальність, для цього є вищі посади – старші майстри, ось вони як раз і входять до переліку посад, з якими можна укладати договір про повну матеріальну відповідальність. Договір про повну матеріальну відповідальність не оскаржував, так як не знав на той момент, що він укладений неправомірно. Зазначає, що у свою чергу позивачем не були дотримані умови типового договору про повну матеріальну відповідальність, оскільки останній не забезпечив його складським приміщенням, що позбавило його  можливості зберігати матеріальні цінності, а він міг тільки виписувати на них  вимоги для видачі. Просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухав сторони, дослідив письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини.

Відповідач  на підставі наказу 1117/к з 20.11.06 року працював в структурному підрозділі  Широківського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на посаді монтера по захисту підземного трубопроводу від корозії – в.о.майстра, з   06.03.07 року на підставі  наказу №199-к від 06.03.07 року працює на посаді майстра будівельно-монтажної дільниці  (а.с.44, 45).

13 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір повної матеріальної відповідальності (а.с.19).

На підставі наказу від 10.09.09 року №1119, плану-графіку проведення перевірок підприємств, служб і дільниць на 2009 рік, програми перевірки, затвердженою головою правління ВАТ «Дніпропетровськгаз» проведена перевірка фінансово-господарської діяльності  Широкіського УЕГГ за 4 квартал 2008 року, 1 півріччя 2009 року, про що був складений акт. В результаті проведення вибіркової інвентаризації по майстру  ОСОБА_2, з яким укладений договір про повну матеріальну відповідальність від 13.02.07 року виявлена недостача товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ) на суму 37123,40 грн, залишки – труба d 32 у кількості  21,14 кг, відводи d  76 у кількості 7 штук, які підлягають дооприбуткуванню по слушним цінам.

З приводу нестачі ТМЦ, 23.09.09 року відповідачем було надано пояснення, в якому він зауважив, що  з червня 2007 року комірчина для зберігання матеріалів для майстрів БМД була одна на всіх і контролювати рух матеріалів він не мав можливості, окрему комору  він отримав  тільки в липні 2009 року,  у його відсутність проводилась видача матеріалів за його прізвищем, однак за підписом іншої особи.

Питання щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей  під замком окремо  по кожній  підзвітній особі було вирішено тільки 17.07.09 року на підставі наказу №506 від 17.07.09 року Широківського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз».

Згідно з наказами по  управлінню відповідач ОСОБА_2  в періоди 16.09.08-13.12.08 перебував у учбовій відпустці, з 10.02.09 по 24.02.09, 19.01.09-09.02.09 року перебував у щорічних відпусках.

З посадовою інструкцією №21 майстра будівельно-монтажної дільниці, затвердженої  начальником  Широківського УЕГГ 01 квітня 2010 року ОСОБА_2 ознайомлений 07.04.10 року. (а.с.14-18).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які  регулюються нормами трудового законодавства.

 Відповідно до ст. 130 КЗпП України,  працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.  При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за не одержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував в стані крайньої необхідності.  

      Згідно ст. 134 КЗпП України, - відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.  

        Згідно до вимог статті 135-1  цього Кодексу - письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.  

         Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29 грудня 1992 р. N 14 роз'яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов, на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальні відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності в  повному обсязі.  

      Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. N 447/24,  відповідач не належить до категорії працівників (за займаною посадою і виконаною роботою), з якими підприємство повинно укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність. Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС. Відповідно до ст. 135-1 Кодексу законів про працю договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися при наявності одночасно двох умов: 1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, яку він виконує, у зазначеному Переліку; 2) виконання обов'язків за посадою, виконання роботи відповідно до професії має бути безпосередньо зв'язане із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей. Тому один формальний момент (наявність посади або роботи в Переліку) не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов'язки.

Позивачем не надано суду посадової інструкції відповідача, що діяла в період, зая кий виявлено утворення нестачі ТМЦ.

Договір про матеріальну відповідальність укладений  між Широківським управлінням по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» та  ОСОБА_2, як з майстром будівельно-монтажної дільниці  13.02.07 року, тобто до  винесення наказу №199-к від 06.03.07 року про  призначення останнього на посаду майстра будівельно-монтажної дільниці .

На підставі викладеного, суд приходить до висновку  про неправомірність укладення договору про матеріальну відповідальність між позивачем та відповідачем.

Окрім того, в судовому засіданні встановлене порушення позивачем норм ст.131 КЗпП України. Так,  питання щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей  під замком окремо  по кожній  підзвітній особі було вирішено тільки 17.07.09 року. Зазначений факт свідчить про те, що  начальником управління ОСОБА_1 не були виконані вимоги закону та умови договору про матеріальну відповідальність від 13.02.07 року щодо створення необхідних умов праці для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого  ОСОБА_2 майна.

Не може бути покладена на ОСОБА_2  і обмежена матеріальна відповідальність, оскільки, відповідно до ст. 138 КЗпП України на власника або уповноважений ним  орган покладається тягар доказування в суді наявності умов, передбачених ст. 130 КЗпП України, а саме: як умови притягнення до матеріальної відповідальності прямо чи побічно названа наявність не тільки прямої дійсної шкоди, порушення працівником трудових обов'язків, причинного зв'язку між порушенням і шкодою, але й вини працівника.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином,  позивачем не доведено наявність не тільки прямої дійсної шкоди, порушення працівником трудових обов'язків, причинного зв'язку між порушенням і шкодою, але й вини працівника – відповідача у справі.

         Керуючись ст.ст.130, 131, 134, 135-1, 138 КЗпП України, Переліком посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. N 447/24, ст.ст. 10, 11 ,60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    У задоволенні позовних вимог Широківського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків відмовити.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя