Справа №2-513/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 26 " березня 2007 року    Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді -                          І.В. Муранової

при секретарях -                               Я.А.Макаревич, О.В.Бондаренко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Борисполі Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1до Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт" про захист

прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, 4 серпня 2005 року він придбав пасажирський квиток та багажну квитанцію №87044004337156 « Аеросвіт» і цим самим уклав договір повітряного перевезення, згідно з яким авіакомпанія «Аеросвіт» зобов'язувалась повітряним рейсом №237 «Київ-Тель-Авів» доставити його в Ізраїль 2 жовтня 2005 року о 13 годині 30 хвилин. Відповідно до вимог п.19 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями. 2 жовтня 2005 року він прибув в аеропорт «Бориспіль»завчасно, пройшов реєстрацію, здав багаж. Але у посадці в літак йому було відмовлено з тих підстав, що він полетить іншим рейсом, при цьому ніхто не Цікавився його бажанням, станом здоров'я та можливостями здійснення рейсу за іншими умовами. Він був вимушений летіти іншим рейсом, якого йому довелося очікувати 8 годин в залі аеропорту на лавці, йому не було надано ніяких умов для очікування, лише безкоштовний обід. Він стверджує, що відповідач порушив щодо нього вимоги п.22.7.1, 22.7.2, 24.2 «Правил повітряного перевезення пасажирів і багажу», затверджених наказом міністерства транспорту України від 25.07.2003 року №568 та відповідно до вимог п.22.3 вказаних Правил має відшкодувати завдану йому моральну шкоду, яка полягає у хвилюваннях з приводу необгрунтованої затримки та фізичних незручностях й втоми під час тривалого очікування. Внаслідок хвилювань погіршився стан його здоров'я, в нього боліла голова та серце, йому не вистачало повітря, виник біль в області печінки, збільшились набряки гомілок. Тривала затримка спричинила незручностей та хвилювань його родині. Адміністрацією авіакомпанії не було за телефоновано в аеропорт Бен-Гуріон, щоб попередити доньку та зятя, які його зустрічали. В Ізраїлі він на протязі двох тижнів знаходився у ліжку, внаслідок чого не мав можливості ознайомитись із країною та не отримав морального задоволення від поїздки. В перший день повернення у Вінницю 18 жовтня він звернувся за медичною допомогою в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, отримував лікування, а з 21 по 31 березня 2006 року перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні. Завдану йому моральну шкоду він оцінює в 20000 гривень, яку просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути понесені ним судові витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги щодо відшкодування завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 20000 гривень, а також просила стягнути 2000 гривень, сплачених за правову допомогу адвокату, 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 20 гривень, витрачених на її проїзд до суду. Вона повністю підтверджує викладені в позовній заяві обставини, та заперечує те, що відповідач сплатив позивачу компенсацію в розмірі 100 доларів США, оскільки ці гроші позивачу не виплачувались, в наданій відповідачем відомості стоїть підпис не позивача, а іншої особи.

Представник відповідача ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт" позов не визнав. Позивачу було відмовлено в посадці на рейс №237 «Київ-Тель-Авів» у зв'язку з перепродажем авіаквитків. Одночасно з відмовою в реєстрації на вказаний рейс відповідач запропонував та здійснив перевезення позивача наступним рейсом №VV545, що відбувся через 7 годин о 20 годині 15 хвилин. Позивач погодився на те, щоб летіти вказаним рейсом та прийняв компенсацію у розмірі 100 доларів США за затримку у перевезенні на міжнародному рейсі. Вони діяли відповідно до п.9.4.1, 9.4.3 «Правил перевезення пасажирів та багажу авіакомпанії «Аеросвіт», які являються умовами договору перевезення», згідно з якими у випадку неможливості прийняття пасажира до перевезення через перепродаж або заміну типу ПС авіакомпанія за погодженням із пасажиром без стягування додаткової плати організовує його перевезення власним наступним рейсом або передає його для перевезення іншому перевізнику, або організовує перевезення пасажира іншим видом транспорту; пасажирам, не прийнятим до перевезення з причини перепродажу або заміни типу ПС авіакомпанія може виплатити компенсацію в національній валюті України або в іншій іноземній валюті, сума якої залежить від категорії рейсів: для внутрішніх рейсів -25 доларів США, для міжнародних рейсів по СНД - 50 доларів США, для інших міжнародних рейсів - 100 доларів США. Вони стверджують, що позивач був повідомлений про існування можливості перепродажу квитків на міжнародних рейсах, оскільки відповідні положення умов договору містяться в авіаквитку, прибув на реєстрацію з невеликим запізненням та був останнім в черзі на час реєстрації, тому не було можливості найти інших пасажирів, які б добровільно за компенсацію погодились зачекати наступного рейсу. Вони виплатили, а позивач прийняв суму компенсації за затримку у зв'язку з

2

перепродажем квитків, а також відповідне обслуговування, яке передбачене діючими правилами авіакомпанії, а саме: безкоштовне харчування, телефонні дзвінки.

Відповідно до частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідач визнав той факт, що позивач ОСОБА_1придбав авіаквиток №87044004337156 авіакомпанії „Аеросвіт" сполученням „Київ-Тель-Авів" на рейс №VV 237 на 2 жовтня 2005 року. Крім того, дана обставина підтверджується ксерокопією авіаквитка, наявного в матеріалах справи /а.с-7-9/.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 910 Цивільного кодексу України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Права пасажира визначені в частині 1 статті 911 Цивільного кодексу України, де зазначено, що пасажир має право в тому числі на одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком та отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідач також визнав ту обставину, що позивач не отримав місце в літаку згідно з придбаним авіаквитком в зв'язку з тим, що відбулась перепродаж авіаквитків.

Статтями 62 і 64 Повітряного кодексу України передбачено, що повітряний перевізник на підставі загальних правил має право встановити свої правила повітряних перевезень, які спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень і не містять умов та норм обслуговування пасажирів і клієнтури нижчих за рівень вимог, установлених відповідним органом державної виконавчої влади.

Повітряний перевізник може відмовити пасажиру в перевезенні у випадках, передбачених правилами перевезення на повітряних лініях, які встановлюються відповідними органами державної виконавчої влади.

На виконання ст. 62 Повітряного кодексу України і з урахуванням положень Варшавської конвенції та Загальних умов перевезень пасажирів і багажу, встановлених Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, наказом Міністерства транспорту України від 25 липня 2003 р. № 568 затверджені Правила.

З дослідженого в судовому засіданні авіаквитка №87044004337156 також встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачена відмова у перевезенні в зв'язку перепродажем, відповідно до яких, хоча перевізники роблять все можливе, щоб надати місця, на які існує підтверджене бронювання, наявність вільного місця не може бути гарантовано.

Крім того, згідно з пунктом 13.4 статті 13 Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 25.07.2003 року №568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2003 року за №755/8076, час відправлення рейсу і тип повітряного судна, що зазначені в розкладі руху або інших опублікованих графіках рейсів перевізника, не гарантуються і не є обов'язковою умовою договору перевезення. Перевізник має право змінювати час відправлення рейсу, про що повинен своєчасно проінформувати пасажира. Перевізник має право змінювати тип повітряного судна без повідомлення про це пасажира.

Відповідно до статті 94 Повітряного кодексу України та п.22.3 вищевказаних Правил перевізник несе відповідальність за прострочення у доставці пасажира, багажу або вантажу, якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання простроченню або що таких заходів неможливо було вжити.

Як встановлено з досліджених в судовому засіданні пояснень представників сторін, а також письмових доказів, відповідач внаслідок перепродажу авіаквитків на рейс №237 «Київ-Тель-Авів» відмовив позивачу у посадці на вказаний рейс та запропонував позивачу перевезення іншим рейсом №VV545, який відбувся в той же день 2 жовтня 2005 року о 20 годині 15 хвилин. Позивач погодився на переліт вказаним рейсом та був доставлений відповідачем за місцем призначення.

3

Згідно з п.п.24.2 Правил перевізник зобов'язаний вжити розумних заходів, щоб спочатку знайти добровольців, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену компенсацію з боку перевізника, яка не може бути нижчою за передбачену пунктом 24.3 цієї статті. Перевізник повинен також ураховувати інтереси пасажирів, яким має надаватись пріоритет у посадці на борт із законних причин, таких, як фізично неспроможні пасажири та неповнолітні без супроводу. Перевізники можуть використовувати інші правила в ситуаціях, коли відмовляються прийняти до перевезення пасажиру у разі надлишку кількості заброньованих місць на рейс.

Відповідно до вимог п.24.3.1 Правил перевізник повинен запропонувати пасажиру, якому відмовлено в перевезенні поза його бажанням, таку компенсацію (за вибором пасажира): одержати відшкодування без штрафу в розмірі вартості квитка за політ, що не відбувся, або направитися до місця призначення іншим маршрутом за першої можливості, або здійснити перевезення в інший день, зручний для пасажира.

За змістом п.24.3.2 Правил, незважаючи на пункт 24.3.1 цієї статті, відповідальність перевізника за збитки, що випливають з ненадання послуги з перевезення та обслуговування, пов'язаного з таким перевезенням і за яке він несе відповідальність, обмежується відшкодуванням документально підтверджених витрат пасажира на проживання у готелі, харчування, зв'язок і наземний трансфер (аеропорт-місто-аеропорт), а також компенсацією будь-яких інших прямих збитків, зазначених пасажиром, у сумі до 100 доларів США (або еквівалент в іншій валюті).Будь яка подальша й інша відповідальність перевізника виключена, за винятком випадку недбальства перевізника.

Відповідно до вимог п.21.6.3 «Правил перевезення пасажирів і багажу ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» /а.с-119-123/ пасажирам, не прийнятим до перевезення з причин надлишку кількості заброньованих місць на рейс або заміни типу ПС, авіакомпанія може виплатити компенсацію в національній валюті України або в іншій іноземній валюті, сума якої залежить від категорії рейсів: для внутрішніх рейсів -25 доларів США, для міжнародних рейсів по СНД - 50 доларів США, для інших міжнародних рейсів - 100 доларів США.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем вживались заходи, щоб віднайти добровольців готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену компенсацію з боку перевізника, відповідачем не надано. Крім того, з пояснень представника відповідача та наданої службової записки агентаОСОБА_2 /а.с-92/ встановлено, що позивачу було відмовлено в прийнятті до перевезення у зв'язку тим, що він прибув на реєстрацію останнім. При цьому відповідачем не було враховано вік та фізичний стан відповідача, який є людиною похилого віку.

З наданих відповідачем письмових документів - копії телеграми та відомості без номера від 2 жовтня 2005 року /а.с-87-88/ вбачається, що відповідач вживав заходів щодо виплати позивачу компенсації у зв'язку з відмовою в перевезенні, проте, враховуючи запереченнями позивача щодо фальсифікації вказаного доказу, відомість не може бути прийнята судом, як належний доказ у справі, оскільки не містить достатньої інформації, в зв'язку з чим і кому саме було виплачено 505 гривень. Так, надана суду відомість містить назву «на оплату повернених авіаквитків, квитанцій, оплатного багажу, квитанцій різних зборів», а підпис особи в отриманні 505 гривень напроти прізвища ОСОБА_1 є нерозбірливим.

Відповідачем не надано достатніх доказів, та не зазначено джерел їх здобуття, що підпис у відомості в отриманні коштів належить позивачу. Від проведення експертного дослідження відомості сторони відмовились.

Відповідно до вимог п.22.7.2 Правил у разі затримки понад розумні строки і згоди пасажира продовжувати перевезення перевізник повинен надати пасажиру за встановленими нормами (в залежності від часу доби та терміну затримки) безкоштовно: безалкогольні напої, харчування, проживання в готелі, наземний трансфер (аеропорт-місто-аеропорт) тощо.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку, що відповідачем не були в повному обсязі дотримані вимоги пунктів 22.7.3, 24.2 «Правил повітряного перевезення пасажирів і багажу» щодо врахування інтересів позивача при відмові в прийнятті для перевезення, а також у забезпеченні його безкоштовним проживанням в готелі, що спричинило позивачу душевні переживання з приводу порушення його прав.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", „оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів...перевезення громадян та їх вантажу..."

Відповідно до вимог ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ч.1,2, ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких

4

фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до вимог ч.З вказаної статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні  розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки позивач був повідомлений про умови відмови у перевезенні, що містяться в придбаному ним авіаквитку, обрав запропоновану відповідачем компенсацію - направитися до місця призначення іншим маршрутом за першої можливості, не надав жодних доказів щодо фактично понесених ним прямих збитків, суд, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, прийшов до висновку, що зазначена в Правилах повітряного перевезення пасажирів і багажу грошова компенсація у зв'язку з недобровільною відмовою пасажира від перевезення у розмірі, еквівалентному 100 доларам США, що за курсом Національного банку України становить 505 гривень, буде достатньою компенсацією завданої йому моральної шкоди.

Так, будь-яких доказів того, що звернення позивача за медичною допомогою та погіршення його стану здоров'я після повернення з поїздки до Ізраїлю, знаходяться у прямому причинному зв'язку з діями відповідача, а не зв'язку з іншими обставинами, якими міг бути сам переліт для людини похилого віку, а також сезонні чи інші зміни в перебігу хвороб позивача, суду не надано. Згідно з поясненнями представника позивача ОСОБА_12.10.2005 року в аеропорту «Бориспіль» за медичною допомогою не звертався. З наданих позивачем медичних документів, довідки Вінницької міської поліклініки №2, виписок з медичних карток стаціонарного хворого та висновків проведених досліджень /а.с-14-24/ встановлено, що ОСОБА_1тривалий час, на протязі 15 років, хворіє, в тому числі на гіпертонічну хворобу, та саме в зв'язку з підвищенням артеріального тиску звертався за медичною допомогою 18 жовтня 2005 року. З приводу стенокардії знаходиться на диспансерному обліку та стаціонарно лікувався в серпні-вересні 2003 року та в березня 2006 року.

Судові витрати по даній справі складає судовий збір з позовних вимог про відшкодування моральної шкоди -8 гривень 50 копійок, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову в сумі 30 гривень. Оскільки позивач звільнений від сплати державного мита відповідно до ст.24 Закону України „Про захист прав споживачів", судові витрати в частині сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави, витрати на інформаційно-технічне забезпечення, які були сплачені позивачем при зверненні до суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, представником позивача понесені документально підтверджені витрати, пов'язані з явкою до суду на оплату проїзду в розмірі вартості проїзних квитків на загальну суму 20 гривень 32 копійки, які відповідно до вимог ч.2 ст.85, ч.І ст.88 ЦПК України підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Позивачем в порушення ст.84 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" не обгунтовано розмір понесених витрат на правову допомогу в сумі 2000 гривень, який не має перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що особа, на користь якої позивачем були сплачені кошти, відповідно до вимог ст.56 ЦПК України може надавати правову допомогу та була допущена до участі в справі ухвалою суду. В зв'язку з викладеним в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити з наведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,61,84,85,88,209,212,214,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1до Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт" про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкод задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт" на користь ОСОБА_1 505 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, 50гривень 32 копійки судових витрат, а всього на загальну суму 555 гривень 32 копійки, а також судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок на користь держави.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Складання повного рішення відкласти на строк до 01 квітня 2007 року.

Рішення  суду може бути оскаржене до Апеляційного  суду Київської області через  Бориспільський

міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та наступної подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                               І.В.Муранова

З оригіналом згідно. Рішення суду законної сили не набрало.