Справа №2-3961/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„07” вересня 2010 року м. Дніпропетровськ
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого – судді Спаї В.В.,
при секретареві - Гудим О.І.,
за участі позивача – ОСОБА_1,
за участі відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 26.01.2007 р. взяла шлюб із відповідачем за цим позовом, про що Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції було зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво; від шлюбу подружжя маж дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Як вбачається зі змісту позову, спільне життя подружжя складалося не найкращим чином, чоловік зраджує, подружжя має різні погляди на життя, не розуміє один одного, що призводило до сварок на побутовому рівні; зазначаючи у позові про те, що все це вплинуло на шлюбні відносини, призвело до відчуження та втрати почуття любові та взаємної згоди, з вересня 209 року подружжя припинило спільне проживання, спільний бюджет не має, сумісного господарства не веде, та подальший шлюб носить лише умовний характер, сім’я розпалася остаточно та відновленню не підлягає, а розірвання шлюбу є добре виваженим рішенням, у позові й заявлено вимогу про розірвання шлюбу.
У судовому засіданні позивач підтримала позов повністю, посилалася на обставини, зазначені в цьому позові, надала аналогічні викладеному у позові пояснення, та зазначив про те, що, не зважаючи на надання судом строку для примирення, примирення із відповідачем не відбулося, наполягала на його задоволенні.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що після надання судом строку для примирення все помінялося, подружжя має добрі стосунки, підтримує нормальні відносини і виховує сина, просив ухвалити рішення на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на такі встановлені обставини.
ОСОБА_1, позивач у справі, 26.01.2007 р. взяла шлюб із відповідачем за цим позовом, про що Індустріальним Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції було зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво. Проте, спільне життя подружжя не склалося, не зважаючи на те, що подружжя мешкає за однією адресою, шлюбні відносини не підтримує. Ухвалою суду від 13.05.2010 р. розгляд справи слуханням було відкладено та сторонам було надано строку на примирення, утім, не зважаючи на закінчення наданого строку на примирення, позивач наполягала на розірванні шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя; згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Таким чином, суд, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, зокрема те, що сімейне життя подружжя не склалося, сім’я розпалася та подружжя, не зважаючи на фактичне проживання за однією адресою, припинило шлюбні відносини, а також дійсні причини позову про розірвання шлюбу (подружжя має різні погляди на життя, не розуміє один одного, що призводило до сварок на побутовому рівні та що вплинуло на шлюбні відносини, призвело до відчуження та втрати почуття любові та взаємної згоди), дійшов до висновку, що подальше збереження шлюбу суперечить інтересам цього подружжя, що має істотне значення.
Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позову, суд бере до уваги наявність у подружжя неповнолітньої дитини, враховує також її інтереси та зазначає про те, що задля охорони її інтересів є кращим проживання для дитини в повній родині, і водночас зауважує, що зазначені вище та дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя, зокрема те, що, не зважаючи на закінчення наданого судом строку для примирення, позивач наполягає на розірванні шлюбу, вочевидь свідчать про те, що сім’я розпалася, тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, адже збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох подружжя та шлюб носить формальний характер.
Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при подачі позову позивачем було належним чином оплачено судові витрати, у зв’язку з чим, беручи до уваги те, що на виконання ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, з відповідача на користь позивача підлягають присудженню сплачені позивачем при подачі позову судові витрати.
Разом з тим, за ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» за державну реєстрацію актів цивільного стану та за повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і свідоцтв, що видаються у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану, справляється державне мито у розмірі, визначеному законом; на виконання п. 4 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5, реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за письмовою заявою подружжя або одного з них по пред'явленні копії рішення суду (витягу з рішення суду) про розірвання шлюбу, що набрало чинності, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита .
Таким чином, суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо встановленого чинним законодавством (відповідно до п. «б» ч. 5 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» за реєстрацію за вчинення акту по реєстрації розірвання шлюбу державне мито підлягає до сплати в розмірі від 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) розміру справляння державного мита за вчинення реєстрації розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану зазначити, що державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану підлягатиме до сплати в розмірі 8 грн. 50 коп. із особи, яка звертатиметься за вчиненням державної реєстрації розірвання шлюбу.
Керуючись ст.ст. 10, 11, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 21 січня 2007 року Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції під актовим записом №36.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2) судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 8,5 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн.
Державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану підлягатиме до сплати в розмірі 8 грн. 50 коп. із особи, яка звертатиметься за вчиненням державної реєстрації розірвання шлюбу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя