Справа №11 а- 240                           Головуючий у 1-ій інстанції - ЦОТОК В.В.

Категорія - ч.2 ст.286 КК України                                     Доповідач - КАДЕГРОБ АЛ.

ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 березня 2007 року                       Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - ОСЄТРОВА В.І. суддів - КАДЕГРОБ А.І., БОРЩА B.C.. при секретарі - ЧЕРНЯВСЬКІЙ О.А.,

за участю прокурора - СОЛОМОНОВА М.Г., адвокатів -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну

справу за апеляцією заступника прокурора Добровеличківського району

Береги   І.В.,       та   потерпілої   по   справі    ОСОБА_3.                                       на   вирок

Добровеличківського районного суду від 16 січня   2007 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя м.

Помічна,              Добровеличківського                  району,

Кіровоградської області, АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, працюючого електрозварювальником 114-12 станції Помічна, не одруженого, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до 3 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4. звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено обов»язки, відповідно вимог ст. 76 КК України.

2

Вказаним вироком суду також частково задоволено цивільний позов, заявлений по справі і стягнуто із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3. 7389,87 грн. - матеріальної шкоди та 40000 грн. - моральної шкоди.

Суд визнав ОСОБА_4. винним та засудив за те, що він 08 серпня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, керуючи мотоциклом марки «Урал», який належить йому на праві приватної власності, без технічного паспорта та реєстраційного номера, рухаючись по вул.. Перемоги в м. Помічна, Добровеличківського району, Кіровоградської області, зі швидкістю орієнтовно 60 км/год, помітивши малолітню ОСОБА_5, яка перебігала проїзну частину вулиці з права наліво відносно його    руху, не оцінивши належним чином обстановку, яка склалася, в порушення вимог п. 12.3 «Правил дорожнього руху України», не навмисно скоїв наїзд на ОСОБА_6., в результаті чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких настала її смерть.

В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікації скоєного, просить вирок скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає призначене засудженому покарання м»яким і просить призначити йому більш сувору міру покарання, так як воно не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі винного.

Потерпіла в своїй апеляції не оспорює кваліфікацію вчиненого злочину, просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким призначити засудженому покарання у вигляді позбавлення волі, а також збільшити розмір стягненої на її користь моральної шкоди. Вважає, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та тим наслідкам, які настали, а також обтяжуючих покарання обставин. Просить збільшити суму стягненої моральної шкоди, оскільки їй злочином завдано великих моральних страждань, вона є інвалідом 2 групи, народила дитину з ризиком для життя, а тепер не впевнена, що зможе знову мати дітей, але вказане не було враховано в повній мірі судом першої інстанції.

. Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції, доводи потерпілої та її представника, які також підтримали доводи апеляції потерпілої, думку засудженого та його адвоката, які вважають вирок законним та обґрунтованим як в частині кваліфікації так і в частині призначеного йому покарання, вивчивши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і потерпілої підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, вирок суду 1 інстанції в частині визнання ОСОБА_4. винним у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило загибель малолітньої дитини та кваліфікація його дій за ст. 286 ч. 2 КК України не оскаржується ні

3 

засудженим, який повністю визнав свою вину, ні прокурором, ні потерпілою, а тому в цій частині Апеляційним судом не перевіряється.

Разом з тим, місцевий суд, звільняючи від покарання ОСОБА_4. підставі ст. 75 КК України не дотримався вимог ст. 65 КК України про загальні засади призначення покарання, недостатньо врахував ступінь тяжкості злочину, який є тяжким, та конкретні обставини справи.

 Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_4., перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, сів за кермо транспортного засобу, без технічного паспорта та реєстраційного номера, не оцінив належним чином обстановку, яка склалася, тобто порушив ряд правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на малолітню ОСОБА_5, в результаті чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть малолітньої дитини.

Внаслідок викладеного, судова колегія переконана, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4. можливе виключно із застосуванням до нього покарання у вигляді позбавлення волі, а тому вирок районного суду щодо нього у частині призначеного йому покарання на підставі ст. 378 КПК України має бути скасованим за необхідністю застосування більш суворого покарання.

При призначенні покарання за новим вироком колегія суддів враховує, що ОСОБА_4. не судимий, скоїв злочин з необережності, вину свою в скоєному злочині визнав та розкаявся.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги також те, що ОСОБА_4. вчинив злочин у стані алкогольного сп»яніння, а також настання незворотних наслідків - смерті малолітньої дитини.

За наведених підстав колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_4. покарання у вигляді позбавлення волі, передбачене санкцією ст.. 286 ч. 2 КК України, а тому в цій частині апеляції прокурора та потерпілої підлягають задоволенню.

Щодо вимог потерпілої про збільшення стягненої з ОСОБА_4. на її корить моральної шкоди, то судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішення даного питання були в достатній мірі враховані всі обставини по справі, а тому в цій частині апеляція задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись   ст.ст. 323-325, 362-366, 378 КПК України, колегія суддів, -

4

ЗАСУДИЛА:

Апеляції заступника прокурора Добровеличківського району Береги І.В. та потерпілої по справі ОСОБА_3. на вирок Добровеличківського районного суду від 16 січня 2007 року відносно ОСОБА_4. задовольнити частково.

Вирок Добровеличківського районного суду від 16 січня 2007 року відносно ОСОБА_4 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 286 ч. 2 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4. рахувати з моменту винесення цього вироку, тобто з 13 березні 2007 року.

Міру покарання засудженому ОСОБА_4. на касаційний період обрати утримання його під вартою, взявши його під варту в залі судових засідань.

В решті вирок Добровеличківського районного суду від 16 січня 2007 року відносно ОСОБА_4 - залишити без змін.

Вирок   може   бути   оскаржено  у   Верховний   Суд   України   через апеляційний  суд Кіровоградської області  в  місячний  строк     з моменту проголошення, а засудженим - в той-же строк з моменту вручення йому копії     вироку.