Справа № 1527/2-876/11

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р.

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого –одноособово судді Зудіхіна О.В.

при секретарі –Алєксєєві В.В., Шелкової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк`до Іващенко Романа Михайловича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про визнання недійсним кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, недійсними договорів іпотеки і поруки, а також скасування заборони відчуження нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №48 від 23.04.2008 року в сумі 2 937 040 грн. 29 коп. (два мільйони дев`ятсот тридцять сім тисяч сорок грн. двадцять дев`ять коп.), що складається з: залишок за кредитом - 1 102 873 грн. 89 коп., прострочена заборгованість за кредитом - 623 467 грн. 75 коп., поточна заборгованість за процентами - 16 930 грн. 27 коп., прострочена заборгованість за процентами - 532 546 грн. 35 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 350 144 грн. 15 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 224 427 грн. 88 коп.; стягнути з ОСОБА_2 штраф в розмірі 86 650 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №48 від 23.04.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення виставочного салону "Взуття", що знаходяться в АДРЕСА_1 в будинку під номером "дев`ять", та складаються в цілому з приміщень 1-го поверху, загальною площею 36,4 кв. м., що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.05.2006 року (бланк серії ЯЯЯ №299528), зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" в книзі 53 неж. на стор. 90, номер запису 783, реєстраційний №7989738, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, визначеною суб`єктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства; нежилі приміщення магазину під номером "один", загальною площею 38,9 кв. м., що знаходяться в АДРЕСА_2 в будинку під номером "сімдесят один", належні ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.03.2008 року (бланк серії САВ №800294), зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" в книзі 75 неж. на стор. 171, номер запису 342, реєстраційний №11046687, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, визначеною суб`єктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства. Сплачені судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі не виконали прийняті на себе зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у них перед позивачем виникла заборгованість у зазначеному вище розмірі. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

До початку розгляду справи по суті відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, недійсними договорів іпотеки і поруки, а також скасування заборони відчуження нерухомого майна

          Позов мотивований тим, що при укладанні договору, на думку відповідачів, банком не було роз`яснено наслідки та процедура дострокового повернення суми кредиту та інших умов договору, не було передбачено істотні умови договору, не визначені права та обов`язки сторін. Крім того, за твердженням відповідачів, позивач не мав права надавати кредит в іноземній валюті, а також порушено вимоги Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 06.04.2011 року зазначені позовні зави об`єднані в одному провадженні.  

          Залучена ухвалою суду від 11.04.2011 року в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_4 , подала позов про визнання недійним договору іпотеки №7206 від 23.04.2008 року та договір №9314 від 29.05.2008 року до договору іпотеки №7206 від 23.04.2008 року.

          Позовна заява третьої особи мотивована тим, що додаткова угода №1 до кредитного договору №48 від 23.04.2008 року передбачала збільшення суми кредиту, проте в порушення вимог закону такий нотаріальний договір посвідчений без її згоди, як дружини, що є співвласником предмета іпотеки, який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 .   

Представник ПАТ "Укргазбанк" в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, не визнавши при цьому зустрічну позовну заяву та позовні вимоги третьої особи.

          Відповідачі за первісним позовом та представник відповідача ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнали, вказуючи на його безпідставність, зазначаючи на необхідності задоволення зустрічного позову

          Третя особа - ОСОБА_4 до судового засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, причини неявки суду невідомі.

Представник прокуратури Суворовського району м. Одеси до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, причини неявки суду невідомі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення первісних позовних вимог, відмовивши у задоволенні зустрічного позову та заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, за наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк`в особі Другої Одеської філії та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №48, за умовами якого останньому був наданий кредит у розмірі 99 000 доларів США, строком на 10 років з 23.04.2008 року по 23.04.2018 року сплатою відсотків 14% річних за користування кредитними коштами. 29.05.2008 Додатковою угодою №1 до кредитного договору №48 від 23.04.2008 року було збільшено суму кредиту до 234 000 доларів США.

Відповідно до пункту 3.3.1 кредитного договору відповідач ОСОБА_3  зобов`язався здійснювати повернення  кредиту,  сплачувати  нараховані  проценти  за кредит у передбачені договором строки.

Згідно п. 3.3.3 кредитного договору ОСОБА_3 зобов`язався повернення суми кредиту здійснювати щомісячно з 1-го по 10-е число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту в розмірі не менше 1/120 від суми кредиту, що становить 825 доларів США.

Пунктом 3.3.4 кредитного договору передбачено, що ОСОБА_3 зобов`язався щомісячно, не пізніше 10-го числа наступного місяця сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, зазначеної п. 1.1. цього договору.

Відповідно до п. 3.1.10 позивач зобов`язується на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нарахувати, виходячи з 15%, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_3 кредитних коштів у сумі 234 000 (двісті тридцять чотири тисячі) доларів США підтверджується заявами на видачу готівки №15 від 23.04.2008 року та №50 від 29.05.2008 року, які власноруч ним підписані.

За положеннями п. 5.3 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити кредитній установі пеню в розмірі 0,1 % річних від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності. Сплата неустойки (штрафу, пені) за цим договором не звільняє позичальника від відшкодування збитків, завданих кредитній установі, у повному обсязі.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно п. 5.1. кредитного договору, у випадку порушення позичальником зобов`язань, банк має право, зокрема, відмовитися від виконання своїх зобов`язань та/або розірвати цей договір, при цьому позичальник зобов`язаний відшкодувати банку збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за цим договором, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені банком за цим договором.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 23.04.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договори іпотеки, посвідчені нотаріально, реєстровий номер № 7206 та реєстровий номер № 7087.

Згідно п. 2.1.1 договору іпотеки реєстровий номер №7206, предметом іпотеки є нежитлові приміщення магазину під номером «один», загальною площею 38,9 кв. м., що знаходяться в АДРЕСА_2 в будинку під номером «сімдесят один», належні ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.03.2008 року (бланк серії CAB № 800294), зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості`в книзі 75неж. на стор. 171, номер запису 342, реєстраційний № 11046687. Заборона на відчуження №45 накладена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим № 7207.

Згідно п. 2.1.1 договору іпотеки реєстровий номер № 7087 предметом іпотеки є нежилі приміщення виставочного салону «Взуття», що знаходяться в АДРЕСА_1 в будинку під номером «дев`ять», та складаються в цілому з приміщень 1-го поверху, загальною площею 36,4 кв.м., що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.05.2006 року (бланк серії ЯЯЯ №299528), зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості`в книзі 53неж. на стор. 90, номер запису 783, реєстраційний №7989738. Заборона на відчуження №45 накладена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим №7088.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору зі змінами, викладеними в додатковій угоді №1, у забезпечення зобов`язань за дійсним договором позивачем прийнято у заставу нерухоме майно - зазначені приміщення, згідно Договорів іпотеки, укладених між банком та іпотекодавцем, що є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. У частині 2 статті 590 ЦК України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. п. 3.1.5, 3.1.6 та 6.1 - 6.3 договору іпотеки від 21.02.2008 року, у випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язань за кредитним договором (сплата процентів та/або повернення кредиту), зобов`язання боржника (іпотекодавця) у повному обсязі або в частині виконано не буде, банк має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: за рахунок предмета іпотеки банк має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається в момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, витрати на утримання та збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, а також інших збитків, завданих порушенням умов кредитного або цього договору.

Судом також встановлено, що крім зазначеного іпотечного забезпечення, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 укладені договори поруки від 23.04.2008 року та від 29.05.2008 року, за умовами яких ОСОБА_1 , як поручитель, зобов`язалася відповідати перед позивачем всім своїм майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося: невиконання відповідачем ОСОБА_3 взятих на себе за кредитним договором зобов`язань з повернення кредиту в сумі 234 000 доларів США. Частиною 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 припинив сплату по поверненню грошових коштів та відсотків за кредитним договором, позивачем на адресу відповідачів було направлено відповідні листи-вимогу (а.с. 108-109). Проте відповідачами в порушення умов Договору кредитні зобов`язання не виконані, внаслідок чого перед банком виникла заборгованість на загальну суму 2 937 040 грн. 29 коп. (два мільйони дев`ятсот тридцять сім тисяч сорок грн. двадцять дев`ять коп.), що складається з: залишок за кредитом - 1 102 873 грн. 89 коп., прострочена заборгованість за кредитом - 623 467 грн. 75 коп., поточна заборгованість за процентами - 16 930 грн. 27 коп., прострочена заборгованість за процентами - 532 546 грн. 35 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 350 144 грн. 15 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 224 427 грн. 88 коп.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Одностороння відмова від виконання договірного зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За положеннями ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ч. 1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З огляду на твердження відповідачів за первісним позовом про порушення позивачем вимог законодавства при видачі кредиту в іноземній валюті, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 зазначеного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 №406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті.

Таким чином, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Приймаючи до уваги посилання відповідача за первісним позовом на порушення з боку банку під час укладання та виконання кредитного договору принципу справедливості, а також відсутності факту роз`яснення боржникам наслідків та процедури дострокового повернення суми кредиту, не визначено права та обов`язки сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

Виконання зобов`язань має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 550 ЦК України). Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 659 ЦК України).

Одночасно суд звертає увагу на наявність закріпленого у вказаній ст. 3 ЦК України принципу свободи договору.

Так, виконання зобов`язань має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 550 ЦК України). В той же час, сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 659 ЦК України).

Згідно зі ст. 6 ЦК України цей принцип свободи договору передбачає право суб`єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, твердження щодо порушення принципу справедливості як засади цивільного законодавства в даному випадку є необґрунтованими.

В судовому засіданні відповідачі за первісним позовом та представник відповідача ОСОБА_1 не довели суду обставин, які б давали можливість зробити висновок про суперечливість умов кредитного договору положенням чинного законодавства.

З огляду на невизначеність, за твердженням представника відповідача ОСОБА_1 , подальших розрахунків за кредитним договором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи питання про визнання кредитних договорів недійсними, необхідно враховувати вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені як ЦК (статті 1048 - 1052, 1054), так і Законом від 12 липня 2001 р. N 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Зокрема, слід встановлювати такі обставини: досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов`язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; кредитний договір має укладатись обов`язково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює жодних правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його нікчемністю; сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Однією з істотних умов укладання кредитного договору, яка має бути чітко виписана в договорі та на яку належить звертати увагу, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов`язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Що стосується позовних вимог про дострокове стягнення кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК, то необхідно враховувати, що статтею 651 ЦК передбачені підстави для зміни або розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторони договору не досягли згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з вимогою до суду з двох підстав: має місце істотне порушення договору другою стороною; наявні інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК). Натомість у ч. 3 ст. 651 ЦК зазначено, що і без звернення до суду договір вважається розірваним або зміненим у силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково (якщо таке право передбачене договором або законом).

Зважаючи на характер правовідносин сторін, які регулюються параграфом 2 гл. 71 ЦК ("Кредит"), змісту норм статей 598 - 599 та ст. 653 цього Кодексу, законодавець розрізняє поняття "розірвання договору" і "припинення зобов`язання/договору". Ці поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору.

Таким чином, у силу зазначених правових норм, за загальним правилом, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов`язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов`язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

До наведеного вище слід додати, що одними з основних принципів цивільного процесу є принципи змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що викладені у ст.ст. 10, 11 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні не встановлено обставин, які б ставили під сумнів правильність розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи, за невиконаними зобов`язаннями за кредитним договором.

Позовні вимоги кредитної установи про стягнення з відповідача ОСОБА_2 штрафу, на думку суду, також є обґрунтованими, виходячи з положень 3.3.1, 3.3.4, 3.3.12 договорів іпотеки від 23.04.2008 року та від 29.05.2008 року.

Не може вважатися змістовною заява представника відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення неустойки, оскільки п. 5.8 кредитного договору сторони за взаємною згодою встановили такий строк в три роки, що є можливим, в аспекті положень 259 ЦК України.

Позиція третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спора - ОСОБА_4 , полягає в тому, що на думку зазначеної особи вона, як дружина, давала свою згоду на укладення її чоловіком іпотечного договору, предметом якого є майно, що складає об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, який укладався 23.04.2008 року, але вона не давала своєї згоди на укладення додаткової угоди до іпотечного договору від 29.05.2008 року про заставу майна за кредитним договором, яким збільшено суму кредиту.

Проте таке твердження є помилковим з огляду на ті обставини, що за змістом письмових заяв (а.с.146, 147), складених ОСОБА_4 , підпис якої засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зазначена особа дала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на надання в іпотеку на умовах за його розсудом належним йому нежилих приміщень, що є предметом застави за спірними правовідносинами, придбаних подружжям під час знаходження у зареєстрованому шлюбі, з правом подальшого продажу за ціну та на умовах за його розсудом вказаної нерухомості, а отже, така згода є безумовною та висловлена без будь-яких обмежень, в тому числі незважаючи на положення кредитного договору та договорів іпотеки, що у свою чергу свідчить про відсутність необхідності отримання ще однієї такої згоди під час укладення додаткової угоди до іпотечного договору від 29.05.2008 року.

Так, оскільки виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено договором іпотеки нежилих приміщень, на які може бути звернено стягнення у рахунок погашення заборгованості, банк звернувся до суду з такими позовними вимогами, які просив задовольнити.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" та згідно умов договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Така письмова вимога була направлена на адресу відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією цього повідомлення з особистим підписом відповідача про його отримання, на а.с. 87-88.   

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Надавши належну оцінку обставинам справи про те, що боржник не виконав зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку він не сплачує, суд, з урахуванням ст. ст. 1054, 626, 627, 628, 610, 526 ЦК України, ст. ст. 33, 35, 41 Закону України "Про іпотеку", приходить до висновку, що такі обставини є підставою для задоволення вимог банку та погашення цього боргу за рахунок предмета іпотеки.

Одночасно суд звертає увагу, що навіть невиконання банком вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" та умов договору про надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись до суду у будь-який час за захистом своїх порушених прав, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.          

Таким чином, не можна вважати обґрунтованим неприйняття до уваги наявних підтверджених доказів про існування конкретних зобов`язань, посилаючись при цьому на обставини, які у свою чергу доказами не підтверджені.

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи із встановленого у судовому засіданні неналежного виконання відповідачами за первісним позовом кредитних зобов`язань, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк`до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк`про визнання недійсним кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, недійсними договорів іпотеки і поруки, а також скасування заборони відчуження нерухомого майна, задоволенню не підлягають за їх необґрунтованістю. Не є обгрунтованою також заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 549 ч.1, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 64, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк`до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області 27.02.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 27.07.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, рахунок №2909030, МФО 320478, ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором №48 від 23.04.2008 року в сумі 2 937 040 грн. 29 коп. (два мільйони дев`ятсот тридцять сім тисяч сорок грн. двадцять дев`ять коп.), що складається з: залишок за кредитом - 1 102 873 грн. 89 коп., прострочена заборгованість за кредитом - 623 467 грн. 75 коп., поточна заборгованість за процентами - 16 930 грн. 27 коп., прострочена заборгованість за процентами - 532 546 грн. 35 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 350 144 грн. 15 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 224 427 грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 15.12.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, рахунок №2909030, МФО 320478, ЄДРПОУ 23697280) штраф в розмірі 86 650 (вісімдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят) грн.  

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №48 від 23.04.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення виставочного салону "Взуття", що знаходяться в місті Одесі по вулиці Сегедська в будинку під номером "дев`ять", та складаються в цілому з приміщень 1-го поверху, загальною площею 36,4 кв. м., що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.05.2006 року (бланк серії ЯЯЯ №299528), зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" в книзі 53 неж. на стор. 90, номер запису 783, реєстраційний №7989738, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, визначеною суб`єктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства; нежилі приміщення магазину під номером "один", загальною площею 38,9 кв. м., що знаходяться в АДРЕСА_2 в будинку під номером "сімдесят один", належні ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.03.2008 року (бланк серії САВ №800294), зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" в книзі 75 неж. на стор. 171, номер запису 342, реєстраційний №11046687, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, визначеною суб`єктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства    

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк`про визнання недійсним кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, недійсними договорів іпотеки і поруки, а також скасування заборони відчуження нерухомого майна - залишити без задоволення.

Заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору іпотеки - залишити без задоволення.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк`судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Повний текст судового складений 07.12.2012 року.

          Суддя: