Справа № 2-255/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року Сквирський районний суд Київської області
в складі: головуючого судді – Клочко В.М.
при секретарі судових засідань – Сарсенгалієвій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області справу за позовом ОСОБА_2 до Сквирського районного споживчого товариства, третя особа без самостійних вимог: Великополовецька сільська рада Сквирського району Київської області про визнання права власності на майно, -
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до Сквирського районного суду Київської області із позовом до Сквирського районного споживчого товариства (далі-Сквирське Рай СТ) про визнання права власності – нежитлову будівлю (склад) зовнішньою площею 85,2 кв.м., внутрішньою площею 61,3 кв.м. розташованої по АДРЕСА_1 посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2005 року, укладеного між ним та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Великополовчанське” (далі - СТОВ „Великополовчанське”), він набув у власність нежитлову споруду по АДРЕСА_1, що підтверджується накладною № 177 від 20.12.2005 року та квитанцією до прибутково касового ордеру № 62 від 20.12.2005 року.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 18.04.2006 року визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20.12.2005 року та визнано за ним право власності на нежитлову будівлю (склад) основною площею 85.2 кв.м. по АДРЕСА_1.
24.04.2008 року Сквирське РайСТ звернулось до Сквирського районного суду Київської області із заявою про перегляд рішення Сквирського районного суду Київської області від 18.04.2005 року у зв’язку з нововиявленими обставинами. У вказаній заяві Сквирське РайСТ зазначає, що нежитлова будівля по АДРЕСА_1, являє собою приміщення котельні та перебуває на балансі підприємства.
Зважаючи на це Сквирським районним судом Київської області 13.04.2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до СТОВ „Великополовчанське” про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Сквирське РайСТ винесено ухвалу про закриття провадження у справі в зв’язку з ліквідацією СТОВ „Великополовчанське”.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали повністю, посилаючись на наведені вище обставини та просили ухвалити рішення по суті позовних вимог посилаючись на вимоги ст. 392 ЦК України.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі посилаючись на те, що спірне приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1, являється приміщенням котельні, яка на даний час не працює. Перебуває у них на балансі, що підтверджується витягом з книги № 1 по рахунку № 90 „Основні засоби Сквирського РайСТ”. Побудоване господарчим способом у 60 роках і крім того вони сплачують податок за землю на якій розташоване спірне приміщення.
Представник третьої особи без самостійних вимог: Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області не заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, зважаючи на те, що спірне приміщення розташоване на орендованій земельній ділянці, яка виділена ОСОБА_2 і крім того, використовується ОСОБА_2 за призначенням.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він являється корінним мешканцем с. Великополовецьке Сквирського району Київської області та депутатом Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області. Спірне приміщення почало будуватись в 1990 році за кошти КСП „Гігант”
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що з 1990 року по 2000 рік він обіймав посаду директора КСП „Гігант”. У 1999 році з усного дозволу органу місцевого самоврядування по вул. Червоноармійська в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, за кошти КСП „Гігант” вони розпочали будівництво нежитлової споруди, щоб в подальшому використати її, як їдальню для колгоспників. Будівництво закінчили у 2000 році. Будівлю в експлуатацію не вели, право власності на неї не реєстрували. За призначенням не використовували.
Судом встановлено, що відповідно до накладної № 177 від 20.12.2005 року виданої СТОВ „Великополовчанське” та квитанції до прибуткового касового ордеру № 62 від 20.12.2005 року ОСОБА_2 сплатив СТОВ „Великополовчанське” грошові кошти в сумі 4 800 грн. за нежитлову споруду по АДРЕСА_1.
Згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 18.04.2006 року визнано договір-купівлі продажу нежитлової будівлі в АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та СТОВ „Великополовчанське” дійсним. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю (склад) площею 85,2 кв.м. в АДРЕСА_1
Згідно ухвали Сквирського районного суду Київської області від. 02.06.2006 року рішення Сквирського районного суду Київської області від 18.04.2006 року було скасовано за нововиявленими обставинами.
Згідно ухвали Сквирського районного суду Київської області від 13.04.2009 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до СТОВ „Великополовчанське”, третя особа: Сквирське РайСТ про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на майно було закрито на підставі п.7.ч.1ст.205 ЦПК України.
Згідно договору оренди землі від 03.08.2007 року укладеного між Великополовецькою сільською радою Сквирського району Київської області з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони та зареєстрованого 07.08.2007 року Сквирським районним відділом Київської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” при Держкомземі України за № 040734800043. Відповідно до умов зазначеного договору Великополовецька сільська рада Сквирського району Київської області передала, а ОСОБА_2 прийняв в строкове платне користування земельну площею 0,0858 га по АДРЕСА_1 на якій розташована нежитлова будівля площею 61,3 кв.м.
Згідно витягу з книги № 1 по рахунку № 90 „Основні засоби Сквирського РайСТ” котельня, яка розташована у с. В.Половецьке, перебуває на балансі Сквирського РайСТ.
Частиною 5 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства. Можливість набуття права власності за рішенням суду ЦК України передбачає у ст. ст. 335 , 376 та 392 . Стаття 392 зазначеного Кодексу , передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. ст. 10 , 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З наведених норм закону випливає, що підставою для задоволення позовних вимог про визнання права власності на нежитлову будівлю (склад) розташовану по АДРЕСА_1 є факти, що підтверджують безперечне належне певній особі право власності на майно та оспорювання цього права іншою особою.
З позицій процесуального права ці обставини становлять предмет доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. ч. 1 , 2 , 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації ( ч. 4 ст. 334 ЦК України ).
Це положення кореспондується з ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" , де зазначено , що правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону .
Згідно приписів статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, і право власності на нерухоме майно.
У відповідності з ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу , довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва ; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили: інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності майнових прав на нежитлову будівлю (склад) по АДРЕСА_1, оскільки дане право не було оформлено у установленому законом порядку, а наявність товарної накладної та прибуткового касового ордеру не підмінює поняття права власності.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 6, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст.ст. 11, 182, 328, 329, 334, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10,11,61,79,84, 88, 131,212-215,218, ЦПК України, -
вирішив:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Сквирського районного споживчого товариства про визнання права власності на майно відмовити в повному обсязі
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :