Справа № 2-а-768\10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

              20 жовтня 2010 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

                головуючого судді:                                              Маштак К.С.

                при секретарі:                                     Олійник В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС                           ВДАІ м. Дніпропетровська Брагіна Андрія Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,  -

установив:

10 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду                          м. Дніпропетровська  з позовом до інспектора ДПС БДПС  ВДАІ м. Дніпропетровська Брагіна Андрія Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову посилався на те, що 26 липня 2010 року на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. Стягнення передбачене ч. 2 ст. 121-2 КУпАП та пов’язано з зупинкою автомобіля на пішохідному переході. Вважає постанову інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська Сокол В.В. необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП.

Позивач просить скасувати постанову серії АЕ № 35599 від 26 липня 2010 року про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  позовні вимоги підтримав та пояснив,  підтвердити, що він не винний не може, оскільки не має доказів.  

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 липня 2010 року відповідачем - інспектором ДПС БДПС ВДАІ                        м. Дніпропетровська Брагіним А.О. було винесено постанову серії  АЕ № 35599, відповідно до якої позивач 26 липня 2010 року о 19-25 год. по пр. Кірова, у м. Дніпропетровську керуючі   автомобілем Мерседес  дн НОМЕР_1, в режимі маршрутного таксі здійснив зупинку на пішохідному переході для висадки і посадки пасажирів, в результаті чого вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-2 КУпАП (а.с. 4).  

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з пояснень правопорушника, зазначених в протоколі серії АЕ 1 № 138897 від                    26 липня 2010 року, позивач ОСОБА_1 зазначив, що вчинив ненавмисно. (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна)  дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління  і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення  визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки  і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.  

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 6.10, 6.11. Інструкції з діяльності підрозділів  дорожньо – патрульної служби ДАІ МВС України  (затверджено Наказом МВС 27.03.2009 року № 111) до функцій належать зокрема постійно контролювати дотримання учасниками дорожнього руху правил, норм і стандартів, діючих у сфері безпеки дорожнього руху. Попереджувати та припиняти злочини, а також адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи адміністративного впливу.  

За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Також, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог про оскарження постанови, оскільки, як встановлено судом, постанова про адміністративне правопорушення, складена згідно вимог чинного законодавства та є дійсною. Враховуючи вищевикладене дії відповідача правомірні, отже позовна вимога  задоволенню не підлягає.

Доводи позивача щодо безпричинної та безпідставної зупинки свого підтвердження не знайшли. Суд вважає, що позивач не надав докази, не підтвердження вини та відноситься до них критично.  

     На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв”язку з тим, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

           Суд розглядає адміністративні  справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог КАСУ, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод і інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім обставин, яких не потрібно доказувати. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.  

При зазначених обставинах даної адміністративної справи, на підставі наданих доказів, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, суд вважає, що позовні вимоги  задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, і керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 251, 289, 293  КУпАП, ст. ст. 6, 9 - 11, 69-71, 99, 100, 104, 122, 158-160, 162-163 КАСУ, суд, -

постановив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС                           м. Дніпропетровська Брагіна Андрія Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                               К.С. Маштак