ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"28" серпня 2006 р. |
Справа № 9/141-2019 |
10-20 год.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Суховій Р.М.
Розглянув справу
за позовом Прокурора м. Тернополя бул. Шевченка, 7, м.Тернопіль,46000 в особі Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м.Тернопіль,46000
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1АДРЕСА_1, м.Тернопіль,46000
За участю представників сторін:
позивача: Лисий Я.І., довір. № 22350/7/10-015 від 13.904.2006 р.
відповідача: не з'явився
прокурора: Мігоцький Л.З. посвідчення,
встановив:Прокурор міста Тернополя , в інтересах держави в особі ТОДПІ звернувся , з урахуванням виправлення ним недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, 12.04.2006 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача -суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, про стягнення 14 730,94 грн. заборгованості по нарахованій пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності до державного бюджету № 31115105500002, код платежу 23030200, ВДК у місті Тернополі, код одержувача 2358819, банк УДК в Тернопільській області, МФО 838012.
Обґрунтовуючи позов, прокурор, з яким погоджується позивач, посилається на те, що підчас проведення тематичної перевірки ТОДПІ з питань дотримання законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 18.11.2004 р. по 01.06.2005 р. було встановлено , що на виконання зовнішньоекономічного контракту про експорт чорнової меблевої заготовки від 07.05.2004 р. з ЗАТ „URETA IR KO”, підприємець ОСОБА_1експортував , що підтверджується ВМД № НОМЕР_1 від 06.12.2004 р., продукцію на загальну суму 5356,80 євро.
Але у граничний термін ,встановлений Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” , сума валюти у розмірі 1973,12 євро на рахунок постачальника-експортера не надійшла.
Вважаючи, що підприємцем вчинено правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, ТОДПІ визначила підприємцю податкове зобов'язання по платежу за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД шляхом направлення йому податкового повідомлення-рішення від 02.06.2005 р. № НОМЕР_2 на суму 13462,13 грн. пені , яке підприємець , хоч і не оскаржив, але й не оплатив.
За твердженням прокурора, станом на 03.04.2006 р. податковий боргу відповідача складає 14 730,94 грн.
Спираючись на положення підпункту 5.2.1. пункту 5.1. статті 5 Закону України „Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі - закон № 2181) , прокурор вважає, що нарахована згідно податкового повідомлення-рішення пеня, яка не оскаржена , є узгодженими податковим зобов'язанням, на стягнення якого розповсюджуються процедури, передбачені законом № 2181.
Згодом, прокурор доповнив доводи правового обґрунтування позову посиланням на положення п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України ”Про державну податкову службу” та пункт 2.2. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій), затвердженого 21.06.2001 р. наказом ДПА України № 253, який до податкового зобов'язання відносить і зобов'язання платника податків сплатити до бюджету пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності .
Відповідач не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях , хоча викликався до суду повістками.
У розпочатому судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника прокуратури та позивача, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи таке:
Як встановив суд, адміністративний спір виник у зв'язку з несплатою відповідачем 14 101,94 грн. пені, нарахованої ТОДПІ за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. за весь час прострочки відповідно до ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( надалі Закон № 185) та 629 грн. штрафу за неподання декларації валютних цінностей, застосованого відповідно до ч. 2.7. Положення „Про валютний контроль” № 49 від 08.02.2000 р.
Як випливає із змісту Закону № 185, на резидента покладено обов'язок вживати заходів щодо зарахування виручки за експортовані товари. Правопорушенням у зовнішньоекономічній сфері визнається порушення терміну зарахування виручки за експортовані товари, який повинен складати 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.. Цим Законом визначається, що за вказане правопорушення, яке встановлюється за наслідками документальних перевірок органами державної податкової служби, передбачено відповідальність у вигляді безпосереднього стягнення державною податковою службою з резидентів пені, у розмірах , визначених ст. 4 Закону № 185, в доход державного бюджету .
Наведене дає підстави для висновку, що у публічно-правових відносинах у зовнішньоекономічній сфері органи державної податкової служби не лише здійснюють контрольні функції , але й застосовують примусові заходи впливу у разі виявлення правопорушень, адже накладають санкції , передбачені законом.
Факт здійснення правопорушення у зовнішньоекономічній сфері резидентом- підприємцем ОСОБА_1встановлено ТОДПІ у ході здійснення нею тематичних перевірок , підставами проведення яких були подання банку, і які проходили в період з 06.04.04 р. по 17.11.2004 р. та в період з 30.05.2005 р. по 01.06.2005 , що підтверджується актами перевірки від 17.11.2004 р. № НОМЕР_3 від 01.06.2005 р. № НОМЕР_4 /№ НОМЕР_5.
Такими правопорушеннями, встановленими перевірками ТОДПІ , є порушення терміну зарахування виручки за експортовані товари та неподання декларації про валютні цінності за кордоном.
Доводи , викладені у актах, як стверджує прокурор та позивач, відповідачем не оспорювалися.
У ході судових засідань відповідач не спростував перед судом встановленого органом державної податкової служби факту вчинення ним, як резидентом, правопорушення у сфері ЗЕД .
ТОДПІ встановила, що обов'язок резидента щодо вжиття ним заходів до зарахування виручки у іноземній валюті не виконаний, валюта у розмірі 1973,12 євро у строк 90 днів із дня митного оформлення товару не надійшла на рахунок резидента ,а тому останній повинен нести відповідальність , встановлену Законом № 185 , а саме: сплачувати пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.за весь час прострочки.
Перевіривши правильність нарахування пені за період з 24.08.2004 р. по 01.06.2005 р. , суд вважає, що порядок її нарахування відповідає приписам ст. 4 Закону № 185, встановленому правопорушенню , підтверджена розрахунково ( а.с. 26, 30), відповідачем не спростована, тому підлягає до стягнення у розмірі 14 101,94 грн.
Прокурор також у ціну позову включив вимоги про стягнення з відповідача в користь державного бюджету суму 629 грн. фінансової санкції за неподання підприємцем декларації про валютні цінності, застосованої відповідно до ст 2.7 Положення про валютний контроль, який затверджено постановою НБУ N 49 від 08.02.2000 р.
Актом перевірки від 01.06.2005 р. № НОМЕР_4 /№ НОМЕР_5 ( а.с. 19-22) , підставою проведення якої було подання банку, ТОДПІ встановила , що при перевірці правильності декларування валютних цінностей станом на 01.04.2005 р. підприємець ОСОБА_1. не подав декларації про валютні цінності і не задекларував належних йому 7987,37 євро простроченої дебіторської заборгованості.
Обов'язок декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України встановлено статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Згідно зі статтею 1 Указу Президента від 18.06.94 р. N 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" суб'єкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, щоквартально здійснюють декларування наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.
Пунктом 2.7. Положення про валютний контроль , затвердженого постановою НБУ N 49 від 08.02.2000 р. , визначаються об'єкт правопорушення та відповідальність за його вчинення , при цьому відповідальність за неподання декларації пов'язана з наявністю валютних цінностей та майна резидента за межами України.
Пункт 3.1. вказаного Положення вказує на те, що санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються НБУ до банків та інших фінансово-кредитних установ, а органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.
Відповідач не декларував валютних цінностей, що знаходяться за межами України, і ця обставина встановлена ТОДПІ за поданням банку , чим вчинив порушення валютного законодавства , контроль за якими в силу ч. 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 , здійснюють органи державної податкової служби, тому слід дійти до висновку, що прокурор, звернувшись до суду з позовом в інтересах держави в особі податкового органу з вимогою про стягнення з відповідача 629 грн. фінансових санкцій за неподання декларації у розмірі , встановленому у розмірі 1-го неоподаткованого мінімуму доходів громадян за період з 26.054.2005 р. по 01.06.2006 р. , подав адміністративний позов в інтересах державного органу, який має адміністративну процесуальну правоздатність.
Разом з тим, суд не може погодитися із доводами прокурора стосовно того, що не сплачена пеня та штрафні санкції є податковим зобов'язанням, на яке поширюються процедури узгодження та сплати , визначені законом України від 21.12.2000 № 2181 ( 2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , адже відповідно до преамбули закону № 2181, сфера застосування цього закону окреслена як „спеціальний закон з питань оподаткування”, і який не установлює, на відміну від продекларованого, порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Більше того, в пп. 16.4.2. ст. 16 Закону № 2181 зазначається, що визначений законом розмір пені діє тільки щодо податків і зборів і не поширюється на пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Так само у пунктів 17.2. ст. 17 цього ж закону, штрафні санкції накладаються тільки за порушення податкового законодавства і в розмірах визначених ст. 17, у якій не йдеться про санкції за порушення в сфері ЗЕД.
Крім цього у правовідносинах у сфер ЗЕД експортер (резидент) не розглядається як платник податків, оскільки об'єктом регулювання Закону № 185 є виручка в іноземній валюті, а не загальнообов'язкові державні , або місцеві податки та збори.
Разом з тим, відсутність порядку стягнення санкцій, передбачених ст. 4 Закону № 185, за позовом контролюючого сферу ЗЕД органу , не заперечує конституційного принципу конфіскації належного особі майна тільки за рішенням суду ( ч 6 ст. 41 Конституції України) .
У цьому випаду суд вважає , що застосування публічно-правової санкції - стягнення грошових коштів у вигляді нарахованої пені за несвоєчасне зарахування валютної виручки до державного бюджету , або штрафної санкції за неподання декларації про наявність валютних цінностей за кордоном - може відбуватися аналогічно з порядком, встановленим для примусового стягнення податкового зобов'язання відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181, тобто виключно за рішенням суду.
При таких обставинах справи, адміністративний позов на суму 14730, 94 грн. підлягає до задоволення .
Згідно з ч 4 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Разом з тим, прокурор при зверненні до суду від сплати судових витрат звільнений, тому його вимога про покладення судових витрат на позивача не узгоджується з положеннями КАС України.
За згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 28.08.2006 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду та повідомлено про виготовлення та проголошення повного тексту постанови о 9-45 год. 04.09.2006 р.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 17, 69, 76, 77,79,86, 94, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України , господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити частково..
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Тернопіль, АДРЕСА_1, ід код НОМЕР_6 , 629 грн. фінансової санкції за неподання підприємцем декларації про валютні цінності та 14101,94 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на рахунок державного бюджету № 31115105500002, код платежу 23030200, ВДК у місті Тернополі, код одержувача 2358819, банк УДК в Тернопільській області, МФО 838012.
На постанову суду сторони мають право подати через місцевий суд заяву про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - апеляційну скаргу.
Суддя Л.В. Кропивна