ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.11р.                Справа № 5021/773/2011

За позовом  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , с. Верхня Сироватка, Сумський район

до відповідача  Верхньосироватської сільської ради, с. Верхня Сироватка, Сумський район

про визнання права власності

                                                                                                      СУДДЯ  КІЯШКО В.І.

За участю представників сторін:

від позивача – Нагорний В.Б.

від відповідача - не з`явився

При секретарі судового засідання – Мелащенко І.М.

Суть спору: позивач, відповідно до поданої ним позовної заяви, просить суд визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані, переобладнані та переплановані, відповідно до державних будівельних, санітарних та протипожежних норм нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: склад, позначений в технічному паспорті під літерою «Е-І», загальною площею 68,5 кв.м.; склад, позначений в технічному паспорті під літерою «Ж-І», загальною площею 133,1 кв.м.; убиральня, позначена в технічному паспорті під літерою «З», загальною площею 1,3 кв.м.; тамбур, позначений в технічному паспорті під літерою «а», загальною площею 6,5 кв.м.; та основне нежитлове приміщення, позначене в технічному паспорті під літерою «А-І», яке складається з приміщення № 1 – магазин, площею 120 кв.м.; приміщення № 2 – допоміжне, площею 4,6 кв.м.; приміщення № 3 – магазин, площею 31 кв.м.; приміщення №        4- кімната відпочинку, площею 18,5 кв.м.; приміщення № 3 – санкімната,    площею 3,2 кв.м.; приміщення № 6 – сауна, площею 3,3 кв.м.; приміщення № 7 – тамбур, площею 6,1 кв.м.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 2-27/381 від 11.04.2011р., в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази по справі, суд       

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про право власності від 21.02.2006 року, позивач є власником нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно № 7/5 від 07.02.2002р.  Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» здійснює     державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, виготовляє технічний паспорт на об`єкти нерухомого майна та надає витяг з реєстру прав власності нерухомого майна для його відчуження.

За заявою позивача Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт, на нежитлові приміщення, що належать позивачеві, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що позивачем було самочинно збудовано наступні об`єкти:

1. Склад, позначений в технічному паспорті під літерою «Е-І», загальною площею 68,5 кв.м.;

2. Склад, позначений в технічному паспорті під літерою «Ж-І», загальною площею 133,1 кв.м.;

3. Убиральня, позначена в технічному паспорті під літерою «З», загальною площею 1,3 кв.м.;

4.  Тамбур, позначений в технічному паспорті під літерою «а», загальною площею 6,5 кв.м.;

5. В основному приміщенні, позначеному в технічному паспорті літерою «А-І» влаштовано приміщення № 1 - магазин, площею 120 кв.м.; приміщення №  2- допоміжне, площею 4,6 кв.м.; приміщення № 3 - магазин, площею 31 кв.м.; приміщення № 4 – кімната відпочинку,   площею   18,5   кв.м.;   приміщення  №   3-  санкімната, площею 3,2 кв.м.; приміщення № 6 - сауна, площею 3,3 кв.м.; приміщення № 7 - тамбур, площею 6,1 кв.м.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що з метою   визначення відповідності самочинно збудованих навісів та переобладнання (перепланування) нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , державним будівельним нормам, позивач звернувся до судового експерта-оцінювача приватного підприємця ОСОБА_2 , який діє на підставі свідоцтва № 430, виданого на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 26.09.2007 року про присвоєння йому кваліфікації судового експерта з правом проведення   будівельно-технічних досліджень, і відповідно до висновку № 503 будівельно-технічного дослідження, самочинно збудовані та переплановані позивачем нежитлові приміщенні відповідають державним будівельним нормам.

Крім того, згідно висновків Сумської районної СЕС № 02-3/279 від 02.03.2011 року та Служби державного пожежного нагляду Сумського району № 158   від  28.02.2011р., самовільно збудовані та переобладнані приміщення не порушують санітарних та протипожежних норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Представник позивача в даному судовому засіданні пояснив, що будівництво та переобладнання вказаних вище нежитлових приміщень було здійснено позивачем без відповідного дозволу, тобто самочинно збудоване приміщення.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду  за особою, що здійснила самочинне будівництво,  або за власником  земельної ділянки.

Частина 5 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлює, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, з вказаної норми вбачається, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду можливе за наявності певних умов, а саме: надання забудовнику земельної ділянки у встановленому порядку, відсутність порушень будівельних норм і правил, заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушень в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ст. 124 вказаного Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка на якій розташовано об`єкти самочинного будівництва, перебуває у користуванні позивача, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 12.05.2008 року, зареєстрованого в Сумському реєстраційному відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» при державному комітеті України по земельних ресурсах 26.06.2008 року за № 040861303660.

За вказаним вище договором Верхньосироватська сільська рада надала, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0473 га земель несільськогосподарського призначення для  комерційного використання, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного   законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими атами, але за  аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також    інші юридичні факти.

Згідно із ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положення ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, шляхом визнання відповідного права,   а ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 331 Цивільного Кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, є власником цієї речі.

З огляду на вищевикладене, оскільки можливість визнання права на самочинно збудоване майно передбачена чинним законодавством тільки в судовому порядку, а підставою для судового захисту у спорах про визнання є не порушення права, а його невизнання носіями пасивного цивільного обов`язку, права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання права власності.

При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу  України,  суд -            

ВИРІШИВ:

        1.    Позов задовольнити повністю.

    2. Визнати право власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іден. номер НОМЕР_1 ) на самочинно збудовані, переобладнані та переплановані, відповідно до державних   будівельних, санітарних та протипожежних норм нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: склад, позначений в технічному паспорті під літерою «Е-І», загальною площею 68,5 кв.м.; склад, позначений в технічному паспорті під літерою «Ж-І», загальною площею 133,1 кв.м.;  убиральня, позначена в технічному паспорті під літерою «З», загальною площею 1,3 кв.м.; тамбур, позначений в технічному паспорті під літерою «а», загальною площею 6,5 кв.м.; та основне нежитлове приміщення, позначене в технічному паспорті під літерою «А-І», яке складається з приміщення № 1 – магазин,   площею 120 кв.м.; приміщення № 2 – допоміжне, площею 4,6 кв.м.; приміщення № 3 – магазин, площею 31 кв.м.; приміщення № 4- кімната відпочинку, площею 18,5 кв.м.; приміщення № 3 – санкімната, площею 3,2 кв.м.; приміщення № 6 – сауна, площею 3,3 кв.м.; приміщення № 7 – тамбур, площею 6,1 кв.м.

СУДДЯ                                                                                                   КІЯШКО В.І.

Повний текст рішення складено 18.04.2011р.