КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 року                                                                           справа № 2-а-6060/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Балаклицького А.І., при секретарі – Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Фоззі»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Закрите акціонерне товариство «Фоззі» (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі – відповідач) в якому просить поновити строк звернення до адміністративного суду та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001002300/0 від 17.07.2008 р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 879 837 грн. і штрафних санкцій в сумі 708 979 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001012500/0 від 17.07.2008 р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 745 860 грн. і штрафних санкцій в сумі 385 589 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не було допущено порушень податкового законодавства, за період охоплений перевіркою відповідача, тому визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями сум податкових зобов’язань та штрафних санкцій є безпідставними.

Клопотання позивача про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду обґрунтовано тим, що інформація про відкликання колишнім директором позивача ОСОБА_1 скарги на податкові повідомлення-рішення стала відомо генеральному директору позивача Бондаревій Н.І. тільки в березні 2010 року, після проведення внутрішнього аудиту, в зв’язку з чим вважає, що строк пропущено з поважних причин.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що надані позивачу мерчандайзингові послуги, послуги з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів та послуг з пошуку та відбору персоналу пов’язані з його господарською діяльністю, а понесені витрати підтверджуються відповідними документами.

Представник відповідача проти позову заперечував, оскільки на його думку доводи викладені в акті перевірки є вірними, а донараховані до сплати податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість разом із штрафними санкціями є вірно визначеними. На його думку позивач не надав інспекторам документи, що підтверджують зв’язок понесених витрат із мерчандайзингових послуг з господарською діяльністю позивача; позивач не надав доказів працевлаштування кандидата ОСОБА_3, за послуги з пошуку якого позивачем понесені витрати віднесено до валових витрат; позивачем не було надано документів з яких вбачається зв’язок віднесених витрат по сплаті послуг з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів з господарською діяльністю підприємства.

Заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Працівниками ДПІ Києво-Святошинського району Київської області проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Фоззі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 236/23-2/25294089 від 30.05.2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.1, 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. Про затвердження Положення про документальне забезпечення операцій в бухгалтерському обліку» в результаті чого занижено податок на прибуток за 2007 рік на загальну суму 22 899 687 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2007 рік на загальну суму 18 315 731 грн.

За результатами розгляду заперечення позивача на складений Акт перевірки, відповідачем 14.07.2008 р. за № 4412/10/23-121 прийнято рішення, яким переглянуто висновки Акту перевірки № 236/23-2/25294089 від 30.05.2008 р. стосовно включення до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ (по послугах мерчандайзингу) та встановлено наступні порушення:

- п. 5.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - ЗАТ «Фоззі» не надано документи, що підтверджують право підприємства на включення до складу валових витрат у 4 кварталі 2007 (грудень)  суми – 3 229 268 грн., що призвело до заниження податкового зобов’язання за 2007 рік на 807 317,00 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ЗАТ «Фоззі» не надано документи, що підтверджують право підприємства на включення до складу податкового кредиту у грудні 2007 року 645 853,00 грн.

Всі інші висновки акту перевірки № 236/23-2/25294089 від 30.05.2008 року, що не стосувалися зазначеного порушення, при розгляді заперечення не розглядалися і змінам не підлягали.

На підставі вказаного рішення та Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001002300/0 від 17.07.2008 р., яким позивачу донараховано до сплати податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 879 837 грн. і штрафних санкцій в сумі 708 979 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0001012500/0 від 17.07.2008 р., яким позивачу донараховано до сплати податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 745 860 грн. і штрафних санкцій в сумі 385 589 грн.

Відповідно до Акту перевірки та рішення відповідача, позивачем були допущені, за період який перевірявся, наступні порушення.

Позивачем в 4 кварталі 2007 році неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг, наданих фірмою «MGMS International Field House» з пошуку та відбору персоналу на суму 161 980,26 грн. В акті виконаних робіт зазначено, що послуги надані по підбору кандидата на посаду: консультант, кандидат ОСОБА_3. На письмовий запит інспекторів підприємство не надало документи (наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3, дозвіл на працевлаштування та інше), що підтверджують зв’язок вищезазначених витрат (послуг) з господарською діяльністю підприємства, в зв’язку з чим позивач порушив п. 5.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. Про затвердження Положення про документальне забезпечення операцій в бухгалтерському обліку».

Позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг наданих фірмою Soupstone Limited за послуги з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів  в 2 та 3 кварталі 2007 року на загальну суму 128 098 грн. Вказані витрати віднесені без наявності розшифровок які саме роботи (послуги) було придбано, внаслідок чого відсутнє документальне підтвердження пов’язаності цих витрат із господарською діяльністю підприємства, в зв’язку з чим позивач порушив п. 5.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. Про затвердження Положення про документальне забезпечення операцій в бухгалтерському обліку».

Позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг мерчандайзингу отриманих у 4 кварталі 2007 (грудень) , що призвело до завищення валових витрат у загальному розмірі 3 229 268 грн. Підприємством не надано документів, що підтверджують надання вказаних послуг (деталізовані розшифровки послуг, висновки, які зроблені за результатами проведеної роботи, де само та ким проводилися мерчандайзингові послуги, дати, час проведення послуг, звіти, розшифровки та інше) чим порушено п. 5.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. Про затвердження Положення про документальне забезпечення операцій в бухгалтерському обліку».

Позивач занизив податкові зобов’язання по ПДВ по операціях з отримання послуг від нерезидентів на суму 27 890 грн., чим порушив пп. 7.3.6, п. 7.3, пп. 7.5.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач завищив податковий кредит з ПДВ на суму 645 853,00 грн. по послугах мерчандайзингу, оскільки вони не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, чим порушив пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ЗАТ «Фоззі»

Позивач завищив податковий кредит з ПДВ на суму 25 620 грн. по операціях з отримання послуг з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів, наданих фірмою Soupstone Limited. Вказані послуги не пов’язані з господарською діяльністю підприємства та не віднесені до складу валових витрат, чим порушено п. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість».

Дослідивши Акт перевірки та матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Щодо неправомірно віднесення позивачем в 4 кварталі 2007 році до складу валових витрат вартість послуг, наданих фірмою «MGMS International Field House» з пошуку та відбору персоналу на суму 161 980,26 грн.

Між позивачем та компанією «MGMS International Field House» 01.06.2007 р. було укладено зовнішньоекономічний договір № 2-2007 про надання послуг з пошуку та відбору персоналу.

Згідно умов вказаного договору, компанія «MGMS International Field House» взяла на себе зобов’язання надати позивачу послуги з пошуку та відбору кандидатів на попередньо заявлені вакантні посади в Україні (п. 1.1 договору).

Вартість послуг виконавця сторони оцінили в розмірі 18 % від загальної суми річної заробітної плати (не включаючи інші види виплат, відмінні від заробітної плати) прийнятого на роботу кандидата (п. 3.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.06.2007 р. до Договору № 2-2007 від 01.06.2007 р. сторони виклали п. 3.1 договору в новій редакції, згідно якої вартість послуг виконавця визначається у актах виконаних робіт до цього договору, але становить не менше ніж 14 400,00 фунтів стерлінгів за кожного прийнятого кандидата.

В акті виконаних робіт зазначено, що послуги надані по підбору кандидата на посаду: консультант, кандидат ОСОБА_3.

15.10.2007 року між позивачем та громадянином Італії ОСОБА_3 укладено зовнішньоекономічний контракт № 1510-2007 за умовами якого позивач доручив, а ОСОБА_3 взяв на себе обов’язок надавати консалтингові послуги по створенню ефективного бізнес-плану та залучення світових інвесторів.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці – пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та громадянином Італії ОСОБА_3 укладено контракт № 1510-2007 від 15.10.2007 р.

Даний кандидат був відібраний позивачу компанією «MGMS International Field House» згідно договору № 2-2007 про надання послуг з пошуку та відбору персоналу від 01.06.2007 р.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, котрі були надані відповідачу під час складення Акту перевірки, громадянин Італії ОСОБА_3 надавав послуги не на території України, а тому з ним було укладено зовнішньоекономічний договір про надання консультаційних послуг, а не трудову угоду, котрий було надано перевіряючим.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов’язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті); придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Зовнішньоекономічний договір про надання послуг з пошуку та відбору персоналу законодавцем не віднесено до переліку витрат, що не включаються до складу валових витрат, а надані послуги за вказаним договором – підбір кандидати ОСОБА_3 пов’язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає неправомірним не включення відповідачем позивачу в 4 кварталі 2007 році до складу валових витрат вартість послуг, наданих фірмою «MGMS International Field House» з пошуку та відбору персоналу на суму 161 980,26 грн.

Щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат позивачем вартості послуг наданих фірмою Soupstone Limited за послуги з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів в 2 та 3 кварталі 2007 року на загальну суму 128 098 грн.

Відповідно до Акту перевірки позивачем до складу валових витрат віднесено вартість послуг з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів, наданих фірмою Soupstone Limited на загальну суму 128 098 грн.

В актах виконаних робіт зазначено, що виконавцем були надані послуги з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів. Але в актах виконаних робіт не вказано які саме послуги були отримані (відсутні деталізовані розшифровки послуг, висновки, які зроблені за результатами проведеної роботи, де саме та ким проводилися дослідження, дати, час проведення послуг, звіти, розшифровки та інше).

В зв’язку з цим на думку перевіряючи відсутнє документальне підтвердження цих витрат з господарською діяльністю підприємства, а тому позивачем в порушення п. 5.1, пп. 5.3.1, 5.3.9, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказані витрати неправомірно віднесено до складу валових витрат.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фірмою Soupstone Limited було надано позивачу консультаційні послуги з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів, що підтверджується первинними документами, актами виконаних робіт, податковими накладними.

Враховуючи наведене, суд вважає неправомірним не включення відповідачем позивачу в 2 та 3 кварталі 2007 році до складу валових витрат вартість послуг, наданих фірмою Soupstone Limited з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів на суму 128 098 грн.

Щодо неправомірно віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг мерчандайзингу отриманих у 4 кварталі 2007 (грудень) на суму 3 229 268 грн.

Згідно акту перевірки та рішення відповідача № 4412/10/23-121 від 14.07.2008 р. підприємством не надано документів, що підтверджують надання вказаних послуг (деталізовані розшифровки послуг, висновки, які зроблені за результатами проведеної роботи, де само та ким проводилися мерчандайзингові послуги, дати, час проведення послуг, звіти, розшифровки та інше), тобто відсутнє документальне підтвердження здійснення господарських операцій та їх зв’язок з господарською діяльністю підприємства.

 Підпункт 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що до складу валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Слід зазначити, що ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», котра встановлює правила ведення податкового обліку, не містить вказівки на обов’язковість будь-яких видів документів в підтвердження віднесення певних затрат підприємства до складу валових витрат чи їх форми.

Як вбачається із матеріалів справи, виконання мерчандайзингових послуг підтверджується актами виконаних робіт, підписаними сторонами договорів та скріпленими печатками підприємств.

В Акті перевірки зроблений висновок, що позивачем завищені валові витрати підприємства оскільки до перевірки не були надані документи, які підтверджують зв’язок отриманих мерчендайзингових послуг з господарською діяльністю.

Враховуючи, що діючим законодавством України не передбачено обов’язковість підтвердження фактичного надання мерчендайзингових послуг такими первинними документами, які зазначені в Акті перевірки, суд вважає висновки відповідача про відсутність документів по суб’єктам господарської діяльності, що надають ці послуги, та нарахування на цій підставі податкового зобов’язання з податку на прибуток неправомірними.

Суд не може погодитися з висновками відповідача про заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ по операціях по отриманих послуг від нерезидентів, послугах мерчандайзингу та отриманих послуг з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів, що вони не пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на  додану вартість» податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкові зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на  додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на  додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованому в Міністерству юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 18 вказаного Порядку заповнення податкової накладної усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на  додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні послуг при їх отриманні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на отримання послуг до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Законом України «Про податок на  додану вартість» не передбачено необхідності доказування платником податку зв’язку отриманих послуг зі своєю господарською діяльністю, у тому числі якими-небудь конкретними документами.

Враховуючи те, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми на підставі податкових накладних, вантажно-митних декларацій, актів виконаних робіт, то визначення відповідачем позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 745 860,00 грн. є неправомірним.

Окрім всього наведеного, суд також приймає до уваги те, що сама по собі невідповідність даних бухгалтерського обліку податковому або порушення правил ведення бухгалтерського обліку не є беззаперечним доказом порушення податкового законодавства. Висновок про порушення податкового законодавства повинен підтверджуватися конкретними доказами, а не припущеннями. Окрім того, за порушення правил бухгалтерського обліку встановлена відповідальність інша ніж за порушення податкового законодавства.

З урахуванням відсутності порушень податкового законодавства суд також вважає за безпідставне визначення позивачу штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Стаття 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленим цим Кодексом.

Враховуючи те, що колишній директор позивача відкликав із органів ДПІ скаргу на податкові повідомлення рішення, про її відкликання не повідомив нового генерального директора, в зв’язку з чим останній не був про це обізнаний, а про цей факт довідався лише в березні 2010 року після проведення внутрішнього аудиту, то суд вважає що строк пропущено з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 100, 158-163, 167, 257 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Фоззі» – задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 17 липня 2008 року № 0001002300/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 879 837,00 грн. та штрафних санкцій на суму 708 979,00грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 17 липня 2008 року № 0001012500/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 745 860,00 грн. та штрафних санкцій на суму 385 589,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                А.І. Балаклицький

Повний текст постанови складено та підписано 05 липня 2010 року.

Постанова станом на 05 липня 2010 року законної сили не набрала.