Справа №22Ц- 7235/2010                                                                                   Головуючий у І інстанції  Скрипник О.Г.

Категорія                                                                                                                 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.

УХВАЛА

Іменем України

28 жовтня 2010 року                                                                                                              м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді:         Яворського М.А..

суддів                                     Сержанюка А.С..,  ОСОБА_2,

при секретарі              Бистрій Г.В.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області, Комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації», третя особа: Головне управління юстиції у Київській області, про визнання незаконним рішення сільської ради, свідоцтва про право власності на будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов’язання зареєструвати право власності на 1/2 частину будинку,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2009 року ОСОБА_3  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, та ОСОБА_5 та просив постановити рішення про виділення із спільної часткової власності на жилий будинок АДРЕСА_1 його ? частину

Свої вимоги мотивував тим, що після смерті його батька, ОСОБА_6 в 1986 році він успадкував 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1. В квітні місяці 2009 року він звернувся із заявою до Вишгородського БТІ щодо реєстрації права власності на вказану частину належного йому будинку, проте Вишгородським БТІ йому було відмовлено в реєстрації права власності на зазначену частину будинку з тих підстав що вказаний будинок уже зареєстрований на інших осіб.

Позивач зазначає, що йому стало відомо про те, що рішенням виконавчого комітету Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26.02.1999 року на його матір, ОСОБА_4 було оформлено право власності на весь житловий будинок. 9 грудня 1999 року  ОСОБА_4 продала належну їй 1\2 частину будинку ОСОБА_5

Позивач вважає, що зазначене вище рішення сільської ради є незаконним, таким , що порушує його права власника, а тому просив визнати незаконним рішення Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26.01.1999 року про оформлення на ОСОБА_4 права власності на весь будинок, визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинок, визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, зобов’язати Комунальне підприємство Київської обласної ради Вишгородське бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ним право власності на 1/2 частину будинку.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2010 року позовні вимоги  ОСОБА_3  задоволено частково.

Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26.02.1999 року № 10 «Про оформлення на ОСОБА_4 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1».

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_4 12 листопада 1999 року.

Зобов’язано Комунальне підприємство Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, по 1/4 частині за кожним, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Шостак В.А. 28.03.1987 року.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач ОСОБА_3  подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства не відповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, третю особу,  перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої  інстанції  в межах доводів апеляційної  скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія  дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Спадкоємцями за законом до майна померлого ОСОБА_6 були: дружина померлого - ОСОБА_4 та його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_6 його дружині, ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме - на 1\2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель.

На іншу 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель свідоцтво про право на спадщину було видано ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в рівних частинах кожному, по 1\2 частині яке було зареєстроване у виконавчому комітеті Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області 04.04.1987 року.

ОСОБА_5, спадщину після померлого ОСОБА_6 не прийняла, а тому їй свідоцтво про право на спадщину державним нотаріусом не видавалося.

З матеріалів справи також вбачається, що за заявою ОСОБА_4 виконавчий комітет Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області 26.02.1999 року ухвалив рішення  №10 згідно до якого за ОСОБА_4 було визнано право власності на весь житловий будинок АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на цей будинок.

15 квітня 2009 року КП КОР «Вишгородське БТІ» постановило рішення про відмову у реєстрації  права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, з тих підстав що вказаний будинок уже зареєстрований за іншими особами снив позивачу в судовому порядку вирішувати вказаний спір.

Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції мотивував свої рішення тим, що ОСОБА_3 у визначеному чинним законодавством порядку набув права власності на ? частину спірного будинку прийнявши його у спадщину, а тому відмова у реєстрації його права власності на вказане майно є необґрунтованою. Одночасно з цим  суд визнав рішення виконавчого комітету та свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_4 такими,  порушують право позивача на його частку у вказаному вище житловому будинку, тобто  незаконними.

 Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України  передбачено , що Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.  

Відповідно до ст. 101 ЦК УРСР ( в редакції 1963р.) передбачалося, що в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.

Статтею 22 КпШС України (№ 2006-VII від 20.06.1969 р.) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Оскільки вказаний спірний житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в шлюбі то відповідно до діючого на той час законодавства, а саме ст. 101 ЦК УРСР ( в редакції 1963р.) та ст. 22 КпШС України (№ 2006-VII від 20.06.1969 р.), він являвся спільним сумісним майном подружжя і кожний із них мав рівні права на вказане майно тобто по ? частині кожного із них.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина саме на його ? частину вказаного будинку, і тому старший Державний нотаріус Вишгородської державної нотаріальної контори Шостак В.А.  правомірно видав 28 березня 1987 року позивачу ОСОБА_3 та відповідачці ОСОБА_4 в рівних частках  свідоцтво про право на спадщину за законом  на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, що належала за життя ОСОБА_6. ( а.с. 22)

Цього ж дня старший Державний нотаріус Вишгородської державної нотаріальної контори Шостак В.А.  видав відповідачці ОСОБА_4 свідоцтво про право власності  на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, як її частка в спільному сумісному майні подружжя.

Таким чином  позивач у вказаній справі ОСОБА_3 в порядку визначеному ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР   набув право  права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, відповідачка у справі ОСОБА_4 в цьому ж порядку набула права власності на ? частину будинку даного будинку  та в порядку визначеному ст. 101 ЦК УРСР ( в редакції 1963р.) та ст. 22 КпШС України (№ 2006-VII від 20.06.1969 р.) набула права власності на ? цього ж будинку, а всього відповідачка станом на 28 березня 1987 року мала у власності ? частини вказаного будинку.

Доказів того, що позивач за період з 28 березня 1987 року ( з часу прийняття спадщини та отримання про це свідоцтва)  і до часу звернення до КП КОР «Вишгородська БТІ»  15 квітня 2009 року у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про власність» чи ст. 328 ЦК України збільшив свою частку до ? частини шляхом її придбання у відповідачки, а також те, що відповідачка у вказаній справі в цьому ж порядку збільшила свої частку на весь будинок шляхом придбання 1/4  у позивача сторони не подали, тому суд першої інстанції законно та обґрунтовано визнав незаконним рішення виконавчого комітету Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26.02.1999 року № 10 «Про оформлення на ОСОБА_4 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1», визнав недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_4 12 листопада 1999 року та зобов’язав Комунальне підприємство Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, по 1/4 частині за кожним, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Шостак В.А. 28.03.1987 року.

Колегія суддів вважає, що вказане рішення суду ухвалене на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказів, з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для його скасування не має.

Апеляційна скарга не містить доводів,  які б  спростовували виноски суду,  тому є необґрунтованою.

Керуючись  ст. ст. 303,  307,  308, 313-315  ЦПК України,  колегія  суддів,

УХВАЛИЛА:

  Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити.

Рішення  Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку  протягом двадцяти днів.     

      Головуючий    

      Судді