Справа №22Ц- 7161/2010 Головуючий у І інстанції Капшук Л.О.
Категорія 22 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
УХВАЛА
Іменем України
21 жовтня 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Яворського М.А..
суддів Коцюрби О.П., Мельника Я.С..
при секретарі Бистрій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання (догляду),
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 та просила постановити рішення, яким розірвати договір довічного утримання укладений 7 грудня 2007 року між нею та відповідачем, що посвідчений приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітько В.В. в частині передачі у власність відповідачу 11/25 частин будинку АДРЕСА_1. Просила визнати за нею право власності на вказану частину будинку з надвірними спорудами.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що їй на праві особистої власності належав будинок під номером 40 по вулиці Гагаріна міста Миронівка Київської області. 27.11.2007 року 14/25 частин даного будинку вона подарувала відповідачу. 07.12.2007 уклала з відповідачем договір довічного утримання, за яким передала йому у власність 11/25 частин даного будинку. Відповідач зобов’язався довічно утримувати її, забезпечувати харчуванням, одягом та необхідною допомогою і зберегти в її довічному безоплатному користуванні названу частину жилого будинку. При укладенні договору відповідач скористався її хворобою та періодичною втратою, пам’яті. Після укладення договору відповідач зареєстрував право власності на будинок на своє ім’я, приватизував земельну ділянку, на всі господарські приміщення повісив замки, допомоги їй не надає, догляду не здійснює. Вона має інвалідність, постійно хворіє та потребує стороннього догляду. Такий догляд здійснюють її чоловік та дочка. Розірвати укладений договір довічного утримання у нотаріальному порядку відповідач відмовляється, а тому просила розірвати його в судовому порядку.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначено, що суд безпідставно не взяв до уваги доводи позивачки про її стан здоров’я на час укладення оспорюваного договору, а також те, що відповідач виконуючи умови договору надавав кошти без врахування індексу інфляції, крім того судом не взято до уваги покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які на думку апелянта підтвердили факт не виконання відповідачем своїх зобов’язань по вказаному договору.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянта, відповідача ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням (або) доглядом довічно.
У відповідності до ч.1 п.1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Встановлено, що згідно договору довічного утримання, який був укладений між сторонами 7 грудня 2007 року, позивачка передала у власність відповідача 11/25 частин будинку АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язувався довічно утримувати позивачку, забезпечувати її необхідним харчуванням, одягом, доглядом, та необхідною допомогою, та зберігати в її безплатному довічному користуванні названу частину будинку. Встановлена грошова оцінка зазначених в цьому договорі видів матеріального забезпечення на місяць, яка становить 200 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову про розірвання договору довічного утримання, суд вірно виходив з положень глави 57 ЦК України, встановивши при цьому, що відповідач добросовісно виконував покладені на нього обов'язки, які зазначені в даному договорі, надавав позивачці необхідний догляд та допомогу, дотримувався вимог договору щодо розміру грошової оцінки видів матеріального забезпечення позивачки. Він і в подальшому бажає виконувати умови договору та надавати догляд і допомогу позивачці.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач надав матеріальну допомогу без врахування індексів інфляції не може бути прийнята судом апеляційної інстанції як підстава для скасування рішення суду оскільки сторони укладаючи вказаний договір не визначали вказаних умов.
Відповідно до вимог ст. 10 ч.3 та ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів вказаної справи позивачка у справі, звертаючись до суду із вказаним позовом не надала суду достатніх та допустимих доказів, не виконання чи неналежного виконання відповідачем у справі зобов’язань визначених договором довічного утримання від 07 грудня 2007 року.
Відповідач у справі навпаки надав суду докази того що він належним чином виконував взяті на себе зобов’язання, що підтверджено і показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, (а.с. 81), ОСОБА_8 ( а.с. 75), та документальними доказами (а.с. 100 -104). Вказаними доказами також підтверджується не бажання самою позивачкою отримувати від відповідача вказану допомогу.
Правовою підставою для розірвання договору довічного утримання є невиконання або неналежне виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини ( п.1. ч.1 ст. 755 ЦК України).
Таким чином, небажання позивача продовжувати договірні відносини з відповідачем без правових підстав, визначених законом не є підставою для розірвання договору.
З огляду на викладене, висновок суду про недоведеність позовних вимог є обґрунтованим, суд правильно застосував ст. 755 ЦК України, підстави для скасування рішення суду відсутні.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних та кримінальних справ України.
Головуючий :
Судді :