Справа № 2-4130/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

І  м  е  н  е  м   У  к  р  а  ї  н  и

14 жовтня 2010 року                                                                                                                   м. Одеса

           Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

           головуючого – судді -                        Виноградової Н.В.,

           при секретарі  судового засідання – Славинській К.М.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ЖБК «Центральний-23» про визнання права власності,-          

                                                                       ВСТАНОВИВ:

            До суду з позовом звернулася ОСОБА_1 в якому просить суд визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1.

             У судове засідання позивач не з’явився, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив розглядати справу у його відсутність.

             Відповідач у судове засідання не з’явився, надав заяву в якій позовні вимоги визнав та просив розглядати справу у його відсутність.

             Представник співвідповідача у судове засідання не з’явився, надав заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність.

 Згідно частини 4 статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.    

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що 15 липня 1977 року позивачка вступила у шлюб з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, актовий запис № 1331.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4.

У 1982 році чоловік позивачки ОСОБА_3 був прийнятий до членів житлово-будівельного кооперативу «Центральний-23».

22 квітня 1982 року чоловіку ОСОБА_1 був виданий ордер № 429 серії ЦР на зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на склад сім’ї із трьох членів - чоловіка позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_1 та доньки- ОСОБА_4. На підставі даного ордеру родина вселилася у зазначену квартиру і 23 березня 1983 року була прописана за вищевказаної адресою.

Під час шлюбу 01 березня 1992 року ОСОБА_5 та її чоловік викупили квартиру АДРЕСА_1 шляхом внесення за неї повного пайового внеску, що підтверджується довідкою з ЖБК «Центральний-23» за № 60 від 16.03.2010 року.

Згідно зі ст. 22 КПШС України (у редакції 1969 року) квартира АДРЕСА_1 є майном, яке було нажите позивачкою та її чоловіком за час шлюбу за спільні кошти і тому вона належить на праві спільної сумісної власності подружжю. Кожен мав рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Таким чином, позивачка та її чоловік мали право власності на зазначену квартиру у рівних частках, тобто по Ѕ частині кожний. Тривалий час подружжя сумісно займалося благоустроєм житла, регулярно вносили плату за користування комунальними послугами.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_3, що підтверджено копією свідоцтва про смерть, актовий запис № 1679 від 02 грудня 2009 року.

Виходячи з вищевикладених обставин після смерті чоловіка ОСОБА_1 відкрилась спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до листа Четвертої Одеської держнотконтори №3944/01-14 від 07.09.2010р. спадкова справа до майна ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, ОСОБА_1 - дружина спадкодавця та донька ОСОБА_4 мають право на спадкування на зазначену частину квартири, як спадкоємці першої черги за законом. Однак ОСОБА_4, яка є відповідачкою у справі, не претендує на спадщину і тому в установлений законом строк не вчинила ніяких дій, які свідчили б про прийняття нею спадщини. ОСОБА_4 бажає щоб позивачка оформила документи на спадкову частину квартири на своє ім’я.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 вважається спадкоємицею, яка своєчасно прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідками з місця проживання.

Після смерті чоловіка позивачці належала вся квартира за вищезазначеною адресою з таких підстав: Ѕ частина квартири на праві спільної сумісної власності подружжя та Ѕ частини - у порядку спадкування за законом.

У шестимісячний строк позивачка звернулася до Четвертої Одеської держнотконтори з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом та свідоцтво про право власності на спільне сумісне майно подружжя. Однак нотаріус в цьому відмовив через відсутність правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1, який позивачка та її чоловік, при його житті, не отримали.

У ч. 3 ст. 384 ЦК України зазначено, що у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником. Виходячи з цього квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 та її чоловіку на праві приватної власності незважаючи на те, що свідоцтво про право власності на неї не видавалося.

На підставі ст.ст. 384, 1261, ч.1,3 ст.1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 22, 28 КПШС України (у редакції 1969року), ст.ст. 10, 11, 58, 64, 174, 212-215 ЦПК України, суд, -                                                                      

ВИРІШИВ:

         Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, а саме: Ѕ частина квартири на праві спільної сумісної власності подружжя та Ѕ частини - у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.  

         Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

            Суддя: