КОПІЯ                                                                                                                     

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2007 року                                                              м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого      Заїки М.М.,                                                                             

суддів                 Білуги С.В.,

                Гаманка О.І.,

                Загороднього А.Ф.,

                Чалога С.Я.

            при секретарі    Дашківській О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1. на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 08.02.2005р. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.04.2005р. по справі за скаргою ОСОБА_1. на неправомірні дії заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації по зверненню до Кабінету Міністрів України щодо знищення пам'ятки культурної спадщини, -

встановила:

  У березні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до Івано-Франківського міського суду зі скаргою на неправомірні дії заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації по зверненню до Кабінету Міністрів України щодо знищення пам'ятки культурної спадщини без погодження з органом культурної спадщини Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 08.02.2005р. скаргу ОСОБА_1 було залишено без розгляду та роз'яснено скаржниці її право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.04.2005р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 08.02.2005р. залишено без змін.    

 ОСОБА_1. подала касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Івано-Франківського міського суду від 08.02.2005р. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.04.2005р.  скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду та роз'яснюючи їй право на звернення до суду з позовом, суд першої інстанції посилався на те, що фактично скаржник ставить питання про оскарження дій, пов'язаних із знесенням будинку по АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську, що є спором про право, який розглядається в порядку позовного провадження. 

Відповідно до частини 1 статті 248-1 Цивільного процесуального кодексу України (1963р.) громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.

Згідно абзаців 1, 2 частини1 статті 248-2 вищенаведеного Кодексу до рішень, дій або бездіяльності, що підлягають оскарженню, належать колегіальні і одноособові рішення, дії або бездіяльність, у зв'язку з якими особа вважає, що порушено або порушуються її права, свободи чи законні інтереси; створено або створюються перепони для реалізації нею своїх прав, свобод чи законних інтересів або що вжиті заходи щодо реалізації її прав є недостатніми.

Звертаючись до суду, скаржник оскаржувала саме дії Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо направлення до Кабінету Міністрів України подання про вилучення житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську із Державного реєстру пам'яток архітектури місцевого значення, якими її, як співзасновника КП «Срібний присмерк» позбавлено можливості взяти участь у конкурсі на ревалоризацію пам'ятки, за вищевказаною адресою.

Виходячи з вищенаведеного, судами першої та апеляційної інстанції помилково зроблено висновок, що в даному випадку існує спір про право, який повинен розглядатися в порядку позивного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином касаційна скарга підлягає задоволенню, судові рішення скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття скарги.    

         Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 08.02.2005р. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.04.2005р. по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації по зверненню до Кабінету Міністрів України щодо знищення пам'ятки культурної спадщини - скасувати.

Справу направити до Івано-Франківського міського суду для вирішення питання про прийняття скарги.

          Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                         М.М. Заїка

Судді                                                                                                        С.В. Білуга

           О.І. Гаманко

           А.Ф. Загородній

            С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом           Суддя                                                                 С.В. Білуга