Справа № 2-4525

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня  2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Цалко А.А., при секретарі Єршовій Я.Ю.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  припинення права власності на частку в сумісному майні,

в с т а н о в и в:

    Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд припинити право спільної власності ОСОБА_2 на 1/8 частку нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/8 частку нежитлового приміщення, стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 вартість цієї частки майна.

 Вимоги мотивує тим, що належна відповідачці частка нежитлового приміщення є незначною, її не може бути виділено в натурі, а сумісне володіння та використання цього майна є не можливим через особисті протиріччя.  

У судовому засіданні позивач та її представник  позов  підтримали.

    Відповідач в судове засідання не з’явилась, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю, а також про визнання позовних вимог.

    Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали  даної справи, прийшов до  висновку,що  в  задоволенні позову  необхідно  відмовити  з  наступних   підстав:

В силу ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 – позивач по справі є власником ? часток нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22 квітня 2010 року, реєстровий №1-718. її неповнолітня дочка ОСОБА_3 є також власником 1/8 частки цієї будівлі згідно до свідоцтва про право на спадщину від 22 квітня 2010 року реєстровий №1-722 (а.с.6-7)

ОСОБА_2 – відповідач по справі є власником 1/8  часток нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22 квітня 2010 року, реєстровий №1-726 (а.с.8)

В цей час позивач звертається до суду із вимогами про припинення права  ОСОБА_2 на частку у спільному майні за підстав передбачених ст. 365 ЦК України.

Однак, доводи позивача, про те, що відповідач відмовляє їй у викупі частки спільного майна, суд не приймає до уваги, оскільки відповідних доказів суду не надано. Більш того, вони повністю спростовуються письмовою заявою відповідача ОСОБА_2 до суду про визнання цих вимог у повному обсязі.

Тобто суд робить висновок, що відповідач згодна продати свою частку у спільному майні за суму, яку позивач вказала в позові та поклала на депозитний рахунок. Тому сторони можуть вирішити це питання добровільно при зверненні до нотаріуса для укладання угоди.

Суд, перевіривши у судовому засіданні обставини справи, надані докази, приходить до висновку, що немає правових підстав для припинення права на частку  у спільному майні, та  визнання  права  власності  на цю частку майна за позивачем в судовому порядку, оскільки не має спору між сторонами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 256 ЦПК України, ст. ст. 15, 365 ЦК України,

ВИРІШИВ:

В позові  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про припинення права спільної власності ОСОБА_2 на 1/8 частку нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку нежитлового приміщення, -  відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ