копія

                                    Справа № 2-а-533 / 10 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    11 жовтня  2010 року  суддя  В-Писарівського районного суду Сумської області Семенова О.С. , розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Великописарівському районні Сумської області  про визнання бездіяльності державного органу протиправною , зобов’язання нарахування та виплати    щомісячних державних соціальних виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

встановив:

        Позивач    звернувся до суду з  даним позовом , мотивуючи свої позовні вимоги тим, що  має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячно має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

        Посилаючись на вказані обставини, позивач указує, що всупереч Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  управління Пенсійного Фонду України у В-Писарівському районі / далі – УПФ/ з 2007 року  отримує доплату до пенсії у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком. Вважає, що  відповідача необхідно зобов’язати здійснити перерахунок та виплату  заборгованості з цих виплат  за період з 1 січня 2007 року по день розгляду справи у суді в сумі 3 841, 50 грн., з розрахунку 30% від мінімальної пенсії за віком щомісячно.

        Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав письмову заяву про слухання справи в його відсутність, однак надав до справи письмове заперечення, в якому зазначено, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватися на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

        Дані виплати проводяться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 22.05.2008 р. за № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», Закону України «Про Державний бюджет», Крім того, зауважує, посилаючись на Ухвалу Конституційного Суду України від 19.05.2009 р., що механізм проведення донарахувань дітям війни не встановлений у законодавчому порядку, а ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на дані правовідносини не поширюється.

        Суддя  розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ст. 183-2 КАС України..

Вивчивши матеріали справи, оцінюючи докази, суд вважає, що позовні вимоги

  підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням  / а.с.4/.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно довідок управління Пенсійного Фонду України у Великописарівському районі позивач у 2007 році надбавку дітям війни не отримував, у 2008 році – отримував:  у розмірі з січня по березень – 47 грн., з квітня по жовтень – 48, 20 грн., з жовтня по січень 2009 року – 49, 80 грн., з  01.01.2009 р. по 31.12.2009 року  отримував надбавку до пенсії як «дитина війни» у розмірі 49, 80 грн. / а. с. 5-7/.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнані неконституційним  зупинення або обмеження пільг, компенсацій, як це відбулося відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни / крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/ до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ,- 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення  у вищенаведеному розмірі позивачу виплачується щомісячно, починаючи із січня 2008 року / а.с. 6/.

               У листі № 21-46-561 від 31 серпня 2008 року  Міністерства Юстиції України  на звернення Пенсійного фонду України  від 6 серпня 2007 року, на який посилається представник відповідача,   зазначено, що питання, пов’язані з підвищенням пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується замість пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний  захист  дітей війни»,  має   вирішуватися  у законодавчому порядку.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі  № 10-рп/2008  за конституційним поданням Верховного Суду України, щодо відповідності  Конституції України окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66, розділу 11, пункту 3 розділу 111 Закону України «Про Державний Бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту Закону України про Державний  бюджет України ) визнано  таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними ) положення  п. 41 розділу 11 Закону України «Про Державний Бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

     Рішення  Конституційного суду є обов’язковим  до виконання на території України,  остаточним і не може бути оскаржене. Закони, правові  акти  або їх окремі  положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність ( ч. 2 ст. 152 Конституції України).

      Що стосується  вимог позивача  щодо  виплати надбавки  до пенсії, починаючи з 1 січня 2009 року, то відповідно  до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18 листопада 2004 року, яка чинна  у 2009 році) дітям війни  пенсії або щомісячне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищується на 30 відсотків  мінімальної пенсії  за віком.

      Нормами Закону  України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено  обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та крім того ст. 54 Закону України  «Про Державний бюджет на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум  на одну особу   та для тих, хто відноситься  до основних соціальних  і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли  у грудні 2008 року. Розмір державних соціальних гарантій на 2009 рік, що  визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

           Тому відповідач зобов’язаний  здійснювати перерахунок пенсії,  починаючи з 1 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року, згідно законодавства України, в цій частині  позовні вимоги підлягають задоволенню.

           Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням  бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних  на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність  від бюджетних асигнувань, тобто  посилання органу  державної влади  на відсутність коштів,  як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не приймається до уваги.

           Отже, нарахування та виплата   дітям війни  підвищення  до пенсії  або щомісячного грошового довічного утримання  чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися  відповідно до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  у розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.  

            Мінімальний  розмір пенсії  за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно - правового акта, який визначав би цей розмір або встановлював  інший розмір, немає.

              Згідно з  Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається  районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

            Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження  через  створені в установленому порядку  його територіальні управління (Положення «Про Пенсійний  фонд України» затвердженого Указом Президента України  від 1 березня 2002 року»).

             Як вбачається з  зазначеного  Положення   на  Пенсійний  фонд   України  покладено  обов’язок  щодо призначення  пенсії,  підготовки  документів   для  її  виплати,  забезпечення   своєчасного  і в повному обсязі  фінансування та виплати пенсій.  

            Отже,  обов’язок  по нарахуванню та виплаті  надбавки до пенсії,  передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  покладено на Управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі  Сумської області  за місцем проживання позивача.

             Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що після прийняття рішень Конституційним Судом 22 травня 2008 року  відповідач повинен був діяти у відповідності з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та проводити нарахування і виплату встановленої даним Законом України надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому дії відповідача суд вважає незаконними, оскільки вони порушують права позивача на отримання  встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення  пенсії, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки суд не може брати на себе обов’язок по розрахунку виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, правові акти або іх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Що стосується вимог позивача щодо виплати надбавки до пенсії, починаючи з 01.01.2009 року, то відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» / у редакції від 18.11.2004 р., яка чинна у 2009 році/, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Нормами Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та крім того, ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розмір державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 22 Конституції України , соціальна грошова допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, позивачу не виплачувалася.

Нормами Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» теж не передбачено обмежень щодо застосування положень ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а ст.. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» встановлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, а саме для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2010 р – у розмірі 695 грн., з 01.04.2010 року – 706 грн., з 01.07.2010 року – 709 грн., з 01.10.2010 року – 723 грн., з 01.12.2010 року – 734 грн. Тому відповідач повинен з 01.01.2010 року проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 8  Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй / ст. 8/.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні гарантії, встановлені дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Заперечення відповідача про те, що рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними ті положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», які вже були виконані відповідачем до винесення рішення Конституційним судом , суд не можу прийняти до уваги, оскільки у першу чергу відповідач повинен був керуватися при нарахуванні та виплаті соціальної грошової допомоги позивачу Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та Конституцією України.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з наступних підстав.  

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту , який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що можливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим  Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституцією України та зазначеного нормою Закону.

Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо невизначеності  на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачує за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Тому з відповідача необхідно стягнути сплачене позивачем державне мито у розмірі 3, 40 грн.

    На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 183-2, 186 КАС України, -

                          п о с т а н о в и в  :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити  частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі Сумської області протиправною.    

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України  у В-Писарівському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09.07. 2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день розгляду справи 11.10 2010 року з урахуванням виплачених сум  у 2007 – 2010  роках .

    В іншій частині позовних вимог – відмовити .    

    Стягнути з управління пенсійного Фонду України у Великописарівському районі Сумської області на користь позивача державне мито у розмірі 3, 40 гривні.

    Допустити негайне виконання постанови суду.

    Постанова може бути оскаржена  в апеляційному порядку  до Харківського апеляційного адміністративного суду  через В-Писарівський  районний суд шляхом подачі в 10-денний строк  з дня  її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови,  апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

    .

Суддя         підпис                   О.С.Семенова.

Вірно : Суддя В-Писарівського

районного суду                     О.С.Семенова.