Справа № 2-а-1561/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(в порядку письмового провадження)
22 квітня 2010 року Суддя Старобільського районного суду Луганської області Пелих О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 д о Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі про зобов’язання здійснити нарахування та виплатити шомісячну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі (далі УПФ) про зобов’язання здійснити нарахування та виплатити шомісячну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у якому просить суд зобов’язати УПФ нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік у сумі 1 240,20 грн. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що він має соціальний статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2009 році йому така доплата виплачувалась частково в розмірі 10%. Відповідач відмовляється нарахувати і виплатити йому передбачену законом вказану допомогу.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача – Управління Пенсійного Фонду України по Старобільському району в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала суду письмові заперечення проти позову та просила суд розглянути справу у її відсутності.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в в порядку письмового провадження без участі сторін.
Дослідивши докази по справі, суд вважає позов частково обґрунтованим і таким, що підляглає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідношення.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , має соціальний статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням і не оспорюється відповідачем УПФ (а.с.4).
У зв'язку з чим, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Управління Пенсійного фонду відмовило в такій доплаті з тих підстав, що фінансування таких виплат законодавчо не врегульовано і кошти на ці виплати не передбачені.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-VI та ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646- VI встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01.01.2009 року –498 грн., з 01.11.2009 року – 573 грн.
Таким чином, починаючи з 01.01.2009 року відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії дітям війни повинен був виходити з зазначених сум.
Стосовно вимог позивача зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі при нарахуванні йому пенсії з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року враховувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає ці вимоги задовольнити, оскільки відповідачем порушено право позивачки у 2009 році і йому відповідач не сплачує передбачену доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, а сплачує тільки 10% мінімальної пенсії за віком.
Суд вважає, що вимога ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-УI, якою було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2 та з 1 жовтня – 49,8 гривні, проте вказана Постанова Кабінету Міністрів суперечить принципам верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Крім того, статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Тому суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказаний період є обґрунтованими.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Також суд вважає, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюжетних асигнувань.
Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, оскільки це необхідно для його повного захисту прав, свобод та інтересів, про захист яких він просить, як дитина війни і визнає протиправною бездіяльність УПФ в Старобільському районі щодо нездійснення нарахування і належних виплат позивачеві як дитині війни недоплаченої щомісячної державної соціальної з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, оскільки дії УПФ в Старобільському районі не відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В адміністративному позові позивач просить нарахувати та стягнути на його користь конкретну суму доплати до пенсії.
З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією або бездіяльністю, а тому суд не повинен ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум, а повинен визнати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов’язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Оскільки дітям війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої на час виникнення спірних правовідносин визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», то суд вважає необхідним покласти на відповідача обов’язок нарахувати і виплатити позивачу доплату до пенсії відповідно до вимог зазначених нормативних актів.
Суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду, тому що позивач у звертався з заявою щодо одержання надбавки дітям війни, однак 24.02.2010 року йому було відмовлено в цьому . (а.с.2). Тому суд вважає, що позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод і інтересів з 24.02.2010 року , тобто з моменту, коли йому було відмовлено в надбавці до пенсії УПФ. Також суд приймає до уваги, що відповідно до ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Аналогічні положення містяться і у ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 КАС України суд звільняє позивача від сплати судових витрат, враховуючи його майновий стан. Відповідач звільнений від сплати судових витрат згідно діючого законодавства.
На підставі наведеного і ст.ст.6, 8, 19, 22, 46, 92 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, ст.58 та п.28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положеннями Закону України “Про прожитковий мінімум”, ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 9, 11, 12, 17,18, 112, 122, 158-163 КАС України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» № 1691-VI від 18.02.2010 року, суд
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі про зобов’язання здійснити нарахування та виплатити шомісячну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - задовільнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі щодо нездійснення нарахування і належної виплати ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Звільнити ОСОБА_1 від судових витрат.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Постанову складено та підписано 22 квітня 2010 року.
Суддя О.О.Пелих