Справа № 2-4687/10

                                                                                                                                              2010 р.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 вересня 2010 р.                                                                                           м. Білгород-Дністровський

           Білгород – Дністровський міськрайонний  суд  Одеської області у складі:

           головуючого – одноосібно судді  Толкаченко О. О.,

 при секретарі – Ткаченко О. М.,

 за участю: позивача – ОСОБА_1,

 відповідача – ОСОБА_2,

             розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні прав власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні прав власності, а саме просить суд, зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійснені права власності на частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні права користування нарівні з ним всім жилим будинком, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно розпорядження органу приватизації житлового фонду виконкому Білгород-Дністровської міської ради № 3971 від 04.01.1996 року на прохання ОСОБА_2, було передано безоплатно будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яким користувався він та члени його сім’ї на умовах найму, в приватну спільну власність. На підставі чого було видане Свідоцтво на право власності на житло № 3971 від 04 січня 1996 року, яке засвідчує, що квартира знаходиться на праві спільної приватної власності у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у рівних долях.

Відповідно до вищевказаного Свідоцтва на право власності, загальна площа будинку становить 141,2 кв.м., розташованого на земельній ділянці розміром 1000 кв.м. (державний акт на земельну ділянку не видавався.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_1 має на праві приватної власності частину житлового будинку, що становить 46/600 від житлової площі, тобто 23,5 кв.м..

25 грудня 2004 року був укладений договір Дарування житлового будинку, який зареєстрований у реєстрі за № 7824 та посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітовою Т.С.. Відповідно до якого позивач ОСОБА_1 діючи від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар 92/600 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 1000 кв.м. (державний акт на земельну ділянку не видавався).

Таким чином, ОСОБА_2 володіє на підставі вищезазначеного договору Дарування та вищезазначеного Свідоцтва на право власності на житло частиною будинку, яка відповідно до технічного паспорту становить 138/600 від житлової площі, тобто 70,5 кв.м..

Позивач ОСОБА_1 вказує, що її батько ОСОБА_2, перешкоджає користуватись житловим будинком, забороняє заходити до помешкання і проживати в ньому їй та її малолітньому сину, порушуючи цим її право на володіння, користування та розпорядження належним їй нерухомим майном.

Згідно п. 3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно п. 3 ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст. 156 Житлового кодексу УРСР, члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні прав власності.          

Керуючись ст.ст. 383, 391 ЦК України, ст. 43, 47 Конституції України, ст. 156 ЖК УРСР, ст.ст. 213 – 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні прав власності –  задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійснені права власності на частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні права користування нарівні з ним всім жилим будинком, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути на користь державни державне мито у сумі 8,50 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 37 гривень з ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набрало сили 20 вересня 2010 року.

          Суддя:                          /підпис/                                                                           О.О. Толкаченко

          З оригіналом вірно

          Суддя                             О.О. Толкаченко