Справа № 2-119/2007рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2007 року                                                                                              м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді                                 Круглюка В.Г.

при секретарі                                 Матейчук Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мілієвської сільської ради, третя особа ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення, факту належності правовстановлюючих документів та про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Мілієвської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги і подав позовну заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, факту належності правовстановлюючих документів та про визнання права власності на спадкове майно.

В позові вказував, що 12 лютого 1991 року його баба ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповіла йому все своє майно. Однак під час складання заповіту секретар виконкому Мілієвської сільської ради в заповіті помилково вказала ім»я заповідачки, замість «ОСОБА_3» - «ОСОБА_4».

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла. Після її смерті залишилась спадщина у вигляді житлового будинку з належними до нього господарськими спорудами в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Посилався, що вчасно звернувся у Вижницьку державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. Третя особа ОСОБА_2 відмовився від своєї частки у спадковому майні.

Однак у Вижницькій державній нотаріальній конторі йому відмовили видати свідоцтво про право власності на спадкове майно, мотивуючи тим, що померла ОСОБА_3 за життя не оформила документи про право власності на житловий будинок. Крім того в паспорті та в свідоцтві про смерть баба записана як ОСОБА_3, в заповіті - ОСОБА_4, а в державному акті про право власності на землю - ОСОБА_5.

Просив встановити: факт складання заповіту ОСОБА_3 12 лютого 1991 року, яким вона заповіла все своє майно на випадок смерті ОСОБА_1 і який зареєстрввдно в реєстрі виконкому Мілієвської сільської ради під № 8, факт

належності ОСОБА_3 державного акта НОМЕР_1, який виданий 27 листопада 2001 року Мілієвською сільською радою на право власності на земельну ділянку розміром 0,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що в книзі записів державних актів на право приватної власності зроблено відповідний запис № 29 та визнати за ним право власності на земельну ділянку 0,50 га для ведення тварного сільськогосподарського виробництва і на яку 27.11.2001 року був виданий державний які на право приватної власності на землю НОМЕР_1 на ім»я ОСОБА_5, визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними господарськими спорудами, що розміщений в АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач позов підтримав, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві.

Мілієвський сільський голова ОСОБА_6 в судовому засіданні позов визнав і пояснив, що 12.02.1991 року він був присутнім при складанні заповіту ОСОБА_4, яка все своє майно заповіла позивачу. По деяких документах ім»я померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 значиться як ОСОБА_5, ОСОБА_4. їй, окрім домоволодіння належала також земельна ділянка розміром 0,50 га, якою тепер користується позивач.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився але від нього надійшла заява в якій він позов визнає та просить справу розглядати без його участі.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була власником житлового будинку в АДРЕСА_1 і їй належала земельна ділянка площею 0,50 га, що розташована на території Мілієвської сільської ради. Однак державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім»я ОСОБА_5 замість ОСОБА_3, що свідчить про допущену помилку при видачі державного акту. Також при складанні заповіту секретарем Мілієвської сільської ради допущено помилку де ім»я заповідача вказано «ОСОБА_4» замість «ОСОБА_3», що не відповідає паспортним даним заповідача.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Третя особа ОСОБА_2 відмовився від своєї частки в спадщині на користь позивача. Довідкою Мілієвської сільської ради підтверджено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є одна і таж сама особа.

Встановлення факту належності правовстановлюючих документів обумовлено необхідністю вступу заявника в права спадкування. Виходячи з цього підлягають задоволенню і вимоги про визнання права власності на спадкове майно.

На підставі ст.ст. 386, 392, 1258, 1261 ЦК України, керуючись ст.ст. 256 ч.1 п.6, 259, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мілієвської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, факту належності правовстановлюючих документів та про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт складення заповіту ОСОБА_3 12 лютого 1991 року, яким вона заповіла все своє майно ОСОБА_1 і який зареєстрований в реєстрі виконкому Мілієвської сільської ради під № 8.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року: житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1.

Встановити факт належності ОСОБА_3 державного акта НОМЕР_1, який виданий 27 листопада 2001 року Мілієвською сільською радою на право власності на земельну ділянку розміром 0,50 га та визнати за ОСОБА_1 право власності на, земельну Ділянку розміром 0,50 га, на яку 27 листопада 2001 року був виданий державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 на ім»я ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.