Справа № 2-а-1075/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    18 жовтня 2010 року                              Жовтневий районний суд м. Харкова

    у складі:     головуючого – судді Кириченка О.Д.

                    при секретарі – Нестеровській Л.В.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов’язки начальника державної податкової  інспекції у Жовтневому районі м. Харкова Толмачової Людмили Іванівни про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

    21 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова як адміністративного суду з адміністративним позовом до виконуючого обов’язки начальника державної податкової  інспекції у Жовтневому районі м. Харкова Толмачової Людмили Іванівни про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 453235 від 02 вересня 2010 року, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України у вигляді штрафу в сумі 136,00 грн. за порушення п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. із змінами та доповненнями, що виявилось у факті перекручення даних в декларації про доходи за 2009 р. і призвело до заниження об’єкту оподаткування.

    В обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 посилалась на те, що 16 вересня 2010 року нею було отримано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 453235 від 02 вересня 2010 року, винесену виконуючим обов’язки начальника державної податкової  інспекції у Жовтневому районі м. Харкова Толмачовою Людмилою Іванівною, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України у вигляді штрафу в сумі 136,00 грн. за порушення п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. із змінами та доповненнями, що виявилось у факті перекручення даних в декларації про доходи за 2009 р. і призвело до заниження об’єкту оподаткування, що встановлено актом відповідача про результати планової виїзної перевірки дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. від 18.08.2010 р. № 2076/172/3025516548. Позивач вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена відповідачем з порушенням чинного законодавства України, за відсутності компетенції (повноважень) відповідача на її винесення, у зв’язку з чим вона є протиправною і підлягає скасуванню з підстав, викладених в адміністративному позові.

    Позивач у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву від 18.10.2010 р. про розгляд справи за його відсутності. У вказаній заяві позивач також повністю підтримав позовні вимоги пред’явленого адміністративного позову і зазначив, що не має будь-яких додаткових пояснень та доказів в його обґрунтування.

    Представник позивача за договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 141010/1 від 14.10.2010 р. – адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву від 18.10.2010 р. про розгляд справи за відсутності його та позивача. У вказаній заяві представник позивача також повністю підтримав позовні вимоги пред’явленого адміністративного позову і зазначив, що не має будь-яких додаткових пояснень та доказів в його обґрунтування.

    Відповідач правом на подання суду письмових заперечень проти адміністративного позову та письмових доказів на їх обґрунтування не скористався, у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, тому справа на підставі частини 4 статті 128 КАС України вирішується за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

    Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 453235 від 02 вересня 2010 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України у вигляді штрафу в сумі 136,00 грн. за порушення п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. із змінами та доповненнями, що виявилось у факті перекручення даних в декларації про доходи за 2009 р. і призвело до заниження об’єкту оподаткування. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, на думку відповідача, встановлений актом про результати планової виїзної перевірки дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. від 18.08.2010 р. № 2076/172/3025516548.  

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Стаття  288 КпАП України передбачає, що постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку,  визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.  

Відповідно до статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання недійсним рішення чи окремих його положень.  

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у цій справі є постанова серії АВ № 453235 по справі про адміністративне правопорушення від 02.09.2010 р., винесена виконуючим обов’язки начальника державної податкової  інспекції у Жовтневому районі м. Харкова Толмачовою Людмилою Іванівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України у вигляді штрафу в сумі 136,00 грн. за порушення п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. із змінами та доповненнями, що виявилось у факті перекручення даних в декларації про доходи за 2009 р. і призвело до заниження об’єкту оподаткування.

Статтею 254 КпАП України визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.

Посадові особи державної податкової служби мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, вичерпний перелік яких встановлений статтею 255 КпАП України. Так, відповідно до положень вказаної статті, посадові особи державної податкової служби мають право складати протоколи виключно про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 51-2, 155-1, 163-1 – 163-4, 164, 164-5, 177-2 КпАП України.

Як також вбачається з норм статті 255 КпАП України, право складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 164-1 КпАП України, надано виключно органам внутрішніх справ та фінансовим органам.

При винесенні Оскаржуваної постанови відповідачем не було враховано, що старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Сокрутанова С.Г., який склав протокол № 195 від 18.08.2010 р. (серія КН № 875849), що став підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови, чинним законодавством України не віднесено до числа посадових осіб органів внутрішніх справ чи фінансових органів, тому, складаючи вказаний протокол, старший державний податковий ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Сокрутанов С.Г. вийшов за межі наданих йому законом повноважень.

Протокол про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.   Згідно з пунктом 2 статті 278 КпАП України посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Всупереч вимогам вказаної вище статті  відповідач при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановив, чи уповноваженою на те особою був складений протокол у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача складений з порушенням встановленого КпАП України порядку, він не може бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164-1 КпАП України. Отже, оскаржувана постанова винесена відповідачем за відсутності компетенції (повноважень) відповідача на її винесення.

Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було взято до уваги також положення статті 234-2 КпАП України, відповідно до якої до компетенції органів державної податкової служби України належить розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (стаття 166-6).

При винесенні оскаржуваної постанови і призначенні адміністративного стягнення відповідачем також не було враховано, що позивач, як фізична особа-підприємець, взагалі не є суб’єктом адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164-1 КпАП України, тобто відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення та призначення адміністративного стягнення не було в повній мірі з’ясовано питання щодо особи правопорушника.

Диспозицією частини 1 статті 164-1 КпАП адміністративним правопорушенням визнано, зокрема, включення до декларацій перекручених даних. При цьому суб’єктом адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є саме громадянин, а не фізична особа-підприємець. Тобто відповідальність, встановлена частиною 1 статті 164-1 КпАП України, може бути застосована лише до фізичних осіб (громадян), які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а є фізичними особами (громадянами), які мають статус платника податку з доходів фізичних осіб і зобов'язані декларувати такі доходи згідно з вимогами законодавства України.

Саме на цю обставину звертає увагу судів Вищий адміністративний суд України у довідці про результати вивчення та узагальнення практики розгляду справ за позовами фізичних осіб із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності від 29 січня 2010 року, зазначаючи, що спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р.  N 2181-III. Обґрунтовуючи свою правову позицію, Вищий адміністративний суд України також робить посилання на пункт 1.1 статті 1 цього Закону, згідно з якою до «платників податку» відносяться також і фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. N 509-XII органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України та законами України.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N509-XII посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно зі статтею 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 247 КпАП України передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини і висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164-1 КпАП України, суд вважає за необхідне повністю задовольнити позовні вимоги позивача, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в сумі 3 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, частини 2 статті 19 Конституції України, статей 3, 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. N 509-XII,  пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. N 2181-III та керуючись статтями 2, 4, 6, 7-8, 17-19, 69-71, 94, 98-99, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 1, 2, 9, 23, 164-1, 234-2, 247, 254-255, 178, 280 Кодексу про адміністративні правопорушення України, суд -

  ПОСТАНОВИВ:   

    Адміністративний позов  ОСОБА_1  - задовольнити.

    Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 453235 від 02 вересня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України у вигляді штрафу в сумі 136,00 грн., винесену  виконуючим обов’язки начальника державної податкової  інспекції у Жовтневому районі м. Харкова Толмачовою Людмилою Іванівною - визнати протиправною і скасувати.

    Справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 164-1  Кодексу про адміністративні правопорушення України, відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 3,40 (Три грн. 40 коп.) гривень.

    Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду.

    Головуючий                                       суддя О.Д. Кириченко