Справа № 2 -а -3850/10р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

                      01.09.2010 р.            Дергачівський        районний    суд Харківської  області

   в складі: головуючого                                                                                     Манич В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дергачі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області про перерахування пенсії та стягнення боргу у зв’язку з неправильним розрахунком , -

ВСТАНОВИВ:

                    Позивач звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов’язати відповідача  здійснити перерахунок його пенсії у повній відповідності з розмірами, встановленими ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов’язати відповідача визначити розмір не донарахованої йому пенсії за весь період неправильного нарахування.

                  В обґрунтування позову вказує, що він,     є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у у 1987 році і віднесений до 1-А категорії та є  інвалідом ІІІ-ої групи. Пенсійний фонд України визначив розмір зазначених йому пенсій згідно ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 28 грудня 2007 року №107-VI . Постановою КМУ „ Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 р. №530 та постановою КМУ „ Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян „ від 16 липня 2008 р. №654. Відповідно до наданих розрахунків розмір його пенсії становить 1247,59 грн. Вважає це порушенням статтей 50 та 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” оскільки він має право : - на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 6 мінімальних заробітних плат згідно ч.4 ст. 48 Закону України „Про статус і  соціальних захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи”; - на додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

                Представник відповідача – Управління  Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області в наданих запереченнях просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС здійснюється згідно ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796 від 28.02.1991 року, ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003 року та на підставі Постанов  КМУ. Ст.49 Закону №796 закріплює норму у відповідності до якої пенсії особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Державна пенсія особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії призначається у відповідності до ст.54 ЗУ №796, частина 4 якої встановлює, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1 категорії згідно ст.50 ЗУ №796 призначається у розмірах інвалідам ІІІ групи – 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Частина 5 та частина 7 ст.54 Закону №796 встановлює, що Порядок обчислення пенсії по інвалідності , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. На підставі цієї норми Пенсійний Фонд при нарахуванні основної та додаткової пенсії позивачу керувався нормами ПКМУ „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” від 03.01.2002 року №1, п.п.а,б, ч.1 якої встановлюють , що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійки провадиться розрахунок : пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону №796 та додаткової пенсії відповідно до ст.50, передбаченої цим же Законом. УПФ в Дергачівському районі не погоджується з позивачем стосовно застосування для розрахунку додаткової пенсії згідно ст.50 Закону №796 величини мінімальної пенсії за віком встановленої законами України про Державний бюджет України, оскільки ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. КМУ була прийнята 28.05.2008 року постанова

                                                                                     -  2  -

№530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року,  пунктом 4 якої передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплачувати інвалідам ІІІ групи 15% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Пункт 6 вказаної постанови закріплює положення стосовно розмірів пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок  з Чорнобильською катастрофою , яка  для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році по ІІІ групі інвалідності не може бути нижчою від 675 грн. п.2 пінпункту 1 постанови КМУ закріплює положення стосовно розмірів пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок  з Чорнобильською катастрофою , яка  для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році по ІІІ групі інвалідності не може бути нижчою від 760 грн. Ст.52 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” встановлює норму у відповідності до якої акти Кабінету Міністрів України обов’язкові для виконання. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі , розглянути справу без участі їх представника на підставі ч.3 ст.122 КАС України, звільнивши їх від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

           В судове засідання позивач не з’явився, в заяві просить справу розглядати за його відсутності, що суд вважає за можливе.

Представник відповідача –Управління  Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області в судове засідання не з’явився, в запереченні просив суд розглядати справу за його відсутності.

 Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження у відсутності сторін.

           Суд,  дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

 Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІІ групи та він відноситься до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та копією  вкладки № НОМЕР_2, довідкою сер.МСЕ №026714, № 034057.

          Позивач перебуває на  обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області. В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 р. Пенсійний фонд сплачував позивачу основну та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно зі ст.ст.50,54 ЗУ „Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах:

- інвалідам І групи – 100% мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам ІІ групи – 75 % мінімальної пенсії за віком;

- інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

   Як свідчать матеріали справи позивач має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії і на час нарахування та виплат був інвалідом ІІІ-ї групи по захворюванню, що пов’язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС, перебуває на пенсійному обліку у відповідача.

Відповідно до довідки УПФ в Дергачівському районі Харківської області  від 04.06.2010 р.  позивачу станом на 01.01.2010, 01.04.2010, 01.07.2010 р.р. було нараховано основну пенсію в розмірі 760 грн. Додаткова пенсія як інв.3 гр. внаслідок ЧК по ст.49,50 ЗУ №796 та ПКМУ №530,  №654 15 %  від прожитк.мін. для осіб, які втратили працездатність. Підвищення інв.війни - 106 грн. 35 коп., підвищення інв. війни  30% - 212 грн. 7 коп. Доплата – 3 грн. 91 коп. Щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам  війни 50 грн. Підвищення по ст. 42 – 18 грн. 40 коп. Доплата по постанові  від  23.12.2009 р. – 95грн. 59 коп. і  державна допомога - 0,64 грн., а всього – 1247 грн. 59 коп.

Згідно  п.4 ст.45 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” перерахунок пенсії провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, із першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано після 15 числа . Відповідно до ст.43 цього Закону перерахунок пенсій за віком , по інвалідності, в разі втрати годувальника , за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій , призначених до набрання чинності цим Законом враховується заробітна плата(дохід), з якої було раніше обчислено пенсію,

                                                                           -  3  -

за документами , наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера – заробітна плата (дохід) за період , передбачений абз.1 ч.1 ст.40 цього Закону. При цьому заробітна плата(дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до ч.2 ст.40 цього Закону і застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначених норм права, перерахунок пенсії здійснюється у разі виникнення права на підвищення  пенсії, що підтверджується наданими до органу Пенсійного Фонду України відповідними документами разом з заявою про перерахунок пенсії.

Позивачем суду  надані копії заяви від про перерахунок пенсії, згідно яких у разі виникнення права на підвищення пенсії йому слід здійснити відповідний перерахунок.

Таким чином, зважаючи на діючі в період часу з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. та починаючи з 22.05.2008 р. положення ст.ст.50 та ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо визначення  мінімального розміру пенсії позивача не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідач протягом зазначеного періоду зобов’язаний здійснювати відповідні нарахування пенсії позивача без отримання заяв про перерахунок чи будь-яких інших документів на підтвердження здійснення такого перерахунку.

Відносно щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зв’язку з отриманим статусом, то судом встановлено наступне.

       За таких обставин та з урахуванням вимог ст.13 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, відповідач по справі повинен виплатити позивачу щорічну допомогу із сум мінімальної пенсії за віком на момент виплати.

Як вказується в запереченні на даний час позивач станом  на 01.01.2010 р. отримує  - 01.07.2010 р.:

Основний (державну )розмір пенсії в розмірі 660 грн.

Додаткову пенсію  по інвалідності 3 гр. внаслідок ЧК (ст.49 ЗУ „796) 15% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність – 106 грн. 35 коп.;

підвищення інвалідам 3 гр. –212 грн. 7 коп.;

доплата до пенсії – 3грн. 91 коп;

цільова грошова допомога інв. війни 3гр.- 50 грн.00 коп.;

підвищення по ст. 42 – 18 грн. 40 коп.;

доплата по постанові від 23.12.2009 р. – 95 грн. 59 коп.;

доплата „Бюджет 2010” – 0 грн. 64 коп.

а всього 1247 грн. 59 коп.

            За таких обставин позивач має право на призначення основної державної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.ст.50, 54 ЗУ „ Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи” та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‘ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком як інваліду ІІІ групи.

             Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України.

             Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАСУ, закону України, міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту України, суд застосовує  правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів приходить до висновку що при визначенні розміру пенсії по відношенні до позивача, підлягають застосуванню ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова КМУ №1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, на підставі якої була нарахована пенсія позивачеві, оскільки остання суттєво звужує обсяг встановлених законом прав.

          Зі змісту ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

           В цьому зв’язку суд не приймає положення ч.3 ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановленим абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з

                                                                                   -  4  -

цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст.49,50,54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Відповідно до ст.67 ч.3 Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.50 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1,2,3,4 категорій.

          Частиною першою ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється КМУ і щороку затверджується Верховної Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

           Оскільки позивачу слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок його пенсії повинен проводитися з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Тому протиправним є відмова відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

            Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при розмірі пенсії позивачу застосуванню підлягають ч.1 ст.50 ЗУ №796, а не Постанова КМУ №530 від 28.05.2008 р. та постанова КМУ 16.07.2008р. за №654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

          Крім того, за період часу з 01.01.2008 р. по 22.05.2008р. дії відповідача відповідали вимогам ЗУ „Про статус і соціальний захист   громадян, які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської    катастрофи», ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, тому визнанню протиправними не підлягають, за наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Також, Законом України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно Закону України   "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до рішення  Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

                                                                     -   5  -

України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. та статтею 67 Закону

України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р.  

             Суд дійшов висновку, що відповідач зобов’язаний провести перерахунок додаткової пенсії позивачу відповідно до положень ст.50 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 22.05.2008 року, так як додаткова пенсія була призначена позивачу з 01.01.2008р.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України   «Про статус і соціальний захист   громадян, які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської    катастрофи» №796.  

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від  05.10.2006 р.  N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796 суд робить висновки про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно статті 58 Закону України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня -481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону № 796.

Проте, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри  державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії  особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет  України на 2008 рік».    

                                                                               -  6   -

Таким чином, управління пенсійного фонду, здійснивши у зазначений період, нарахування та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії,  у розмірах, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет  України на 2008 року», правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що

визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року управління пенсійного фонду  не мало  повноважень здійснювати зазначені виплати державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії  у розмірах встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3  зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи  пенсійного фонду обов’язку здійснити перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії  відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,  особам, які отримали таку пенсію в період з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. та в період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи пенсійного фонду діяли у відповідності з приписами діючого законодавства.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов’язання подальшого нараховування та виплати щомісячної  основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної   додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст. 50 та ч. 4 ст.  54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи  з наступного.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері  публічно-правових відносин.

На момент звернення до суду зазначена пенсія нарахована та виплачена не була, тому позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому  його законні права та інтереси.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в  цій частині, немає.

  Стосовно вирішення питання позовної давності, то відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність  на вимогу  про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я  або смертю не поширюється.

 За змістом  ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту  прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та  іншими законами можуть встановлюватися інші  строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч.2 ст. 99  Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи  з системного аналізу ст.ст. 50, 54 Закону України „ Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч .ч. 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  вважає, що  на вимоги  позивача відшкодувати  шкоду, заподіяну  його здоров’ю строки позовної давності  не поширюються та річний строк  звернення до адміністративного суду не застосовується.

Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 87 Закону України « Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час  без обмеження будь-яким строком.

Стосовно вирішення питання позовної давності, то  ст.73 ЗУ” Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” передбачено, що відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється відповідним законодавством України. А ч.1 ст.76 зазначеного Закону чітко визначено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров”ю особи, не обмежується строком давності.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері  публічно-правових відносин.

                                                                           -  7  -

На момент звернення до суду зазначена пенсія нарахована та виплачена не була, тому позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому  його законні права та інтереси.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в  цій частині, немає.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав та належних доказів лише для часткового задоволення позовних вимог щодо зобов”язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до вимог ст.50 та ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , без зазначення кінцевої дати, оскільки право позивача на отримання пенсії у належному розмірі не обмежується будь-яким терміном зазначеними нормами права.

           Вирішуючи питання щодо періоду часу, за який необхідно здійснити перерахунок пенсії суд зазначає, що пенсія, як і інвалідність призначена позивачу безстроково, тому обмеження строку перерахунку будь-якою датою, в тому числі датою прийняття судового рішення) є порушенням прав позивача на соціальний захист щодо своєчасного та повного отримання сум пенсії, передбаченої нормами Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

             З метою повного захисту прав та інтересів позивача з урахуванням приписів ч.2 ст.11 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог та визнає протиправною відмову УПФ України в Дергачівському районі Харківської області у нарахуванні державної і додаткової пенсії позивачу в розмірі, передбаченому ч.4 ст.54 та ст.50  ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи вищенаведене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

    Керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ст. 152 Конституції України, ст. ст. 50, 54, 67  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , рішенням Конституційного Суду України №6-рп2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп2008 від 22.05.2008 року,  ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. ч.4 ст. 9, 71, 72, 86, 94, 98, 122 ч.3, 160-163, 167, 254 Кодексу  адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

             Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області.

             Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та провести відповідні виплати у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком,  визначеного ст. 28   Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та починаючи з 22.05.2008 р., з урахуванням фактично виплачених сум.

            В  іншій частині позовних вимог  - відмовити.

            Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги про апеляційне оскарження в 10 денний строк.

                Суддя                                                                                                                    В.П.Манич