Головуючий у 1 інстанції - Роздільська Т.В.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2010 року справа №2а-5165/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Жаботинської С.В., суддів Міронової Г.М., Арабей Т.Г.
при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю.
за участю представника відповідача: Іващука П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Український продукт" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року по справі № 2 а-5165/10/0570 за позовом Державної податкової інспекції у м. Кіровограді до Приватного підприємства "Український продукт" про стягнення заборгованості у розмірі 19963,87 грн.,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Український продукт" про стягнення заборгованості у розмірі 19963,87 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року по справі № 2а-5165/10/0570 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з приватного підприємства «Украинский продукт» суму заборгованості у
розмірі 19 963,87 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні 87 копійки) за
рахунок майна, на користь державного бюджету України в особі Державної податкової
інспекції у м. Кіровограді, на рахунок відділення ДКУ м. Кіровограда, банк: УДК у
Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329, рахунок №
31114104700002.
Відповідач, з постановою суду першої інстанції не погодилась, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та постановити ноку постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому що відповідач не був повідомлений належним чином про дату, час і місце слухання справи, тому не мав можливості скористатися своїми процесуальними правами, та тим що ним було вже сплачено суму штрафних санкцій що є предметом спору.
Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлен у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін належним чином повідомлених не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, відповідача та перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:
24 липня 2009 року позивачем було здійснено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимоги з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій за результатами якої складено акт № 0388/11/28/30998591 та винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004442320 від 10.08.2009 року яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстрів розрахункових операцій у розмірі 20263 грн.
Зазначені штрафні санкції нараховані за порушення п ч.1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», саме здійснення оптової торгівлі без одержання відповідного торгового патенту, а саме надано торговий патент № 582047 із зазначеною адресою продажу товарів: м. Кіровоград, вул. Терешкової, 219, коли господарська одиниця знаходиться за адресою: м. Кіровоград вул. Повітрянофлотська 2-а.
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» тобто подвійний розмір вартості торгового патенту (320,00 гри) за повний термін діяльності СПД із зазначеним порушенням ( з 19.12.2006 р. по 24.07.2009р.)
Відповідно до статті 14 Господарського кодексу України патентування певних видів господарської діяльності є засобом державного регулювання у сфері господарювання, спрямованим на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. У сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти, обміном готівкових валютних цінностей, у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися патентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.
У відповідності до статті 2 Закону України “Про патентування певних видів підприємницької діяльності”, торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України “Про патентування певних видів підприємницької діяльності”, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Позивач здійснює діяльність, яка підлягає патентуванню, про що свідчить наявність патенту N 582047 від 02.10.2008 року.
Порядок використання торгового патенту визначений ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Згідно з п. 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 за N 110, факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства.
Згідно із пунктом 11 вказаної статті органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право
застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та
державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах,
встановлених законами України
Враховуючи, що актом перевірки доводиться допущення відповідачем порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 19963,87 грн. спірним рішенням санкцій № 0004442320 від 10.08.2009 року є правомірним.
Проте колегія суддів зазначає що відповідачем разом з апеляційною скаргою додане платіжне доручення № 8386 від 25 серпня 2009 року яким сплачено суму у розмірі 19963,87 грн., з призначенням платежу сплата штрафних санкцій за рішенням № 0004442320 від 10.08.2009 року, тобто відповідачем вже було сплачено зазначене рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь – які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено що належні докази, є ті які містять інформацію щодо предмету доказування.
Як вбачається з матеріалів справи штрафні санкцій у розмірі 19963,87 грн. Приватним підприємством "Український продукт", були сплачені 25.08.2009 року, зазначена обставлена була з’ясована підчас апеляційного провадження.
Відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають право: знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів.
Як свідчать фактичні обставини справи відповідач не знав про дату, час і місце судового розгляду справи, тому не мав можливості скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 49, 50, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, та надати докази сплати штрафних санкцій за рішенням форми С від 10.08.2009 року № 0004442320.
Відповідно ч. 1, 2, 3 ст. 6. Кодексу адміністративного судочинства України Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з частковим порушенням норм процесуального права що спричинило до помилкового висновку суду першої інстанції при застосуванні норм матеріального права що стало підставою для неправильного вирішення даного спору, тому колегія суддів вважає що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись ст. ст. 24 ч. 3, 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п.3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205 ч.2,207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Український продукт" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року по справі № 2а-5165/10/0570 – задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року по справі № 2а-5165/10/0570 за позовом Державної податкової інспекції у м. Кіровограді до Приватного підприємства "Український продукт" про стягнення заборгованості у розмірі 19963,87 грн. – скасувати.
У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Кіровограді - відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови складено в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 06 серпня 2010 року. В повному обсязі постанова складена 10 серпня 2010 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення рішення відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Колегія суддів