Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2010 року справа №2а-9152/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючої Арабей Т.Г.
судді-доповідача Жаботинської С.В.
судді учасника колегії Міронової Г.М.
при секретарі судового засідання Козлової О.М.
за участю представників позивача: Волкова Г.В., Горб І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року № 2а-9152/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Володарський консервний завод" до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області про визнання протиправними дій, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області про визнання протиправними дій посадових осіб, визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 01.04.2010 року № 000092300/0, № 0000102300/0.
В позові зазначено, що вищевказані повідомлення – рішення складено на підставі акту виїзної перевірки з питань додержання вимог податкового законодавства.
За договором від 11.03.2008 р. № 02/03-08 позивачу поставлено компресор гвинтовий повітряним транспортом постачальника ТОВ «Азовтехпром» який було встановлено і введено до експлуатації. Факт поставки підтверджено расходною накладною від 26.05.2008 р. № 0000023 на суму 84800 грн.
За договором від № 07/07/08 від 16.07.2008 р. підприємству поставлено запорне обладнання та фільтри на суму 260950. Постачання обладнання здійснювалося транспортом постачальника ТОВ «Азовтехпром», що підтверджено розхідними накладними від 29.07.2008 р. № 0000028, від 29.08.2008 р. № 0000029 та № 0000030, від 11.09.2008 р. № 0000035 та № 0000036, від 10.10.2008 р. № 0000037.
В акті перевірки зазначено, що вищенаведені договори укладено з порушенням публічного порядку і тому є нікчемними.
Відповідно з вимогами п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством валові витрати сформульовано своєчасно і в повному обсязі Відповідно п. 7.4, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно сформульовано податковий кредит по ПДВ і відображено данні в податковій декларації. Також відповідно п. 4.1 ст. 4 «Про оподаткування прибутку підприємств» повністю включено у склад валових доходів реалізацію поставленого обладнання та відповідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового зобов’язання по ПДВ за звітний період. Податки було сплачено у повному обсязі.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року № 2а-9152/10/0570 позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000092300/0 від 01.04.2010р.; № 00001023 00/0 від 01.04.2010р.
В частині позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області – відмовлено.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при її винесенні судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме судом першої інстанції не враховано факт не надання позивачем до перевірки документів (товарно – транспортних, сертифікатів відповідності, якості та технічні паспорти на отримання продукції), які б підтверджували вчинення дій ТОВ «Азовтехпром» на виконання умов угод, укладених з позивачем, стосовно постачання товару, згідно наданих до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів,, що підтверджує відсутність доказів фактичного отримання позивачем товарно – транспортних цінностей і свідчить що операції оприбуткування, приймання - передачі товарів не проводились.. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року за результатами якої складено акт від 22.03.2010 року № 71/23-32577555 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.04.10 року № 0000092300/0, №0000102300/0, якими позивачеві згідно підпункту “б” п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов’язання:
- податковим повідомленням-рішенням № 0000092300/0 з податку на прибуток в розмірі 108046,5 грн., у тому числі основний платіж - 72031 грн., штрафні (фінансові) санкції – 36015,5 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
- податковим повідомленням-рішенням № 0000102300/0 з податку на додану вартість в розмірі 70680 грн., у тому числі основний платіж - 47120 грн., штрафні (фінансові) санкції – 23560 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Підставою для донарахування суми податкового зобов’язання став висновок податкового органу про те, що позивачем порушено п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 72031 грн., у т ч: 2 квартал 2008 року - 17667 грн., 3 квартал 2008 року - 50379грн. 4 квартал 2008 року - 3985 грн. та податок на додану вартість на суму – 47120 грн., у тч: травень 2008 року - 5653 грн., липень 2008 року - 22030 грн., серпень 2008 року -19317 грн., вересень 2008 року - 120 грн.
Правова позиція податкового органу ґрунтується на твердженні, що суми, які ТОВ «Володарський консервний завод» віднесено на валові витрати, у зв'язку із придбанням у ТОВ «Азовтехпром», товарно-матеріальних цінностей не підтверджено документально, оскільки підприємством не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування запчастин, в накладних на придбання не вказані суми транспортних послуг, також не надано сертифікати відповідності, якості та технічні паспорти на отриману продукцію.
Судом першої інстанції встановлено що висновок податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства базувався на відсутності документів за договором купівлі-продажу, проте податкові накладні, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, позивачем долучено до матеріалів справи у суді першої інстанції, що послужило підставою для висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрати щодо придбання товарів за договором купівлі-продажу.
Зазначена позиція не спростована висновками апеляційної скарги з огляду на наступне:
Як свідчать фактичні обставини справи, ТОВ «Володарський консервний завод» (як покупець) укладено договір купівлі-продажу від 16.07.2008 року № 07/07/08 з ТОВ «Азовтехпром» (як продавець-постачальник), та ТОВ «Володарський консервний завод» та ТОВ «Азовтехпром» укладено договір купівлі-продажу від 11.03.2008 р. № 02/03-08.
Вказані вище договори укладені з метою реалізації умов договору від 01.02.2008 р. № 773/229, відповідно до якого ВАТ «ММК ім. Ілліча» як «покупець» придбаває у ТОВ «Володарський консервний завод» як «продавця» товар, згідно специфікації, видаткових накладних, в яких зазначаються найменування товару, одиниця виміру, кількість товару (копія договору від 01.02.2008р. № 773/229 наявна у матеріалах справи).
Як встановлено судом першої інстанції, товар, придбаний позивачем згідно договорів від 11.03.2008 р. № 02/03-08 та від 16.07.2008 р. № 07/07/08, призначався для використання у господарської діяльності позивача, а саме - для продажу ВАТ «ММК ім. Ілліча», про що свідчать наявні у матеріалах справи специфікації № 8, № 17, № 22, № 24, № 26 до договору від 01.02.2008 р. № 773/229 (копії зазначених специфікацій наявні у матеріалах справи).
Відповідно умов названих специфікацій визначено умови поставки, а саме: постачальник доставляє товар згідно місця призначення - склад ВАТ «ММК ім. Ілліча», за адресою Донецька обл. м. Маріуполь, вул. Свободи, 20 у відповідності з базовими умовами поставки DDU склад Покупця» Інкотермс 2000.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За приписами п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно до п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат за наявності у позивача належним чином оформлених первинних документів, що посвідчують факт здійснення таких господарських операцій, підстав для їх не включення до складу валових витрат - відсутні.
Стосовно податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то підставою для донарахування податкового зобов'язання було встановлення податковим органом порушення підприємством п.п. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту вартість товарів (запчастин) у розмірі 47 120,00 грн., придбаних у ТОВ «Азовтехпром» на підставі первинних документів, факт чого не підтверджено відповідними первинними документами.
Відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із врахуванням змін та доповнень), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Зі змісту п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону вбачається, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно змісту норми п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Податкові накладні, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями позивачем долучено до матеріалів справи та щодо них наголошувалось вище.
Відповідачем факт наявності належно оформлених податкових накладних не спростовувався.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати щодо придбання товарів за договором купівлі-продажу від 16.07.2008р. № 07/07/08 та договором купівлі-продажу від 11.03.2008р. № 02/03-08, що, відповідно названих вище норм Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Володарський консервний завод» правомірно включило до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, при оплаті вартості даних товарів.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року № 2а-9152/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року № 2а-9152/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Володарський консервний завод" до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області про визнання протиправними дій, визнання недійсними податкових повідомлень – рішень - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийнята у нарадчій кімнаті 30 липня 2010 року. Повний текст ухвали складено та підписано колегією суддів 04 серпня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Колегія суддів