Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 року справа №2а-15360/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого судді Арабей Т.Г., суддів: Жаботинської С.В., Міронової Т.Г.
при секретарі Козлової О.М., за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2010 року у справі № 2а-15360/10/0570 за позовом Товариства захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів в інтересах невизначеного кола споживачів до лікаря ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА
Позивач - Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів звернувся до адміністративного суду з позовом до лікаря ОСОБА_2 у якому просить відповідно до ст. 25 п. 9 Закону України та ст. 7 Закону Російської Федерації «Про захист прав споживачів» дії лікаря як виконавця по введенню в обіг фальсифікованої продукції (роботи, послуги лікувального характеру), визнати протиправними відносно невизначеного кола споживачів та негайного припинення цих дій, зобов’язати порушника довести рішення суду в установлений ним строк через засоби масової інформації до відома споживачів. З метою забезпечення позову припинити протиправні дії відповідача з моменту отримання позову.
В позові зазначено, що позивачем у зв’язку із зверненням хворих безпорадних споживачів виявлено факт протиправних дій виражених у введені в обіг надання фальсифікованих, дефектних лікувальних послуг невизначеним колом споживачів в області лікування алкогольної, наркотичної, ігрової залежності, тютюнопалінням, корекцією надлишкової ваги, лікарем ОСОБА_2 Так, до товариства із заявою звернувся ОСОБА_4 і позивачем було встановлено, що 11.08.04 р. та 11.10.2005 р. останнім було відвідано вищевказаний лікувальний центр з метою проходження лікування від алкогольної залежності, при цьому на руках у нього знаходилося направлення лікаря на консультацію до лікаря медичних наук ОСОБА_5 В лікувальному закладі ОСОБА_4 здійснили програмування, скориставшись безпорадним станом хворого, що повністю відрізняється від того який вимагався у направленні.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2010 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, оскільки відносини між відповідачем та невизначеним колом споживачі, в тому числі ОСОБА_4 не є публічно-правовими, а справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позивач не погодився з винесеною ухвалою та оскаржив її до Донецького апеляційного адміністративного суду.
У своїй апеляційній скарзі позивач наполягаючи на тому що, відповідач, реалізує делеговані йому Міністерством юстиції владні повноваження по наданню послуг на ведення та надання послуг громадянам медичного характеру, крім того, надаючи допомогу хворим, лікар має владу над ними. Просить ухвалу суду скасувати, задовольнити вимоги позивача. З метою забезпечення скарги припинити протиправні дії відповідача з моменту отримання скарги.
В судовому засіданні представник позивача, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Колегія суддів, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи встановила наступне.
11.08.2004 року та 11.10.2005 року гр. ОСОБА_4 звернувся до лікувального центру лікаря ОСОБА_2, що діє за адресами м. Єкатеринбург, вул. Леніна буд. 53, поліклініка № 2, каб. № 2 та м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 7а з метою проходження лікування від алкогольної залежності.
В лікувальному центрі йому провели лазерне лікування КВЧ, як стверджує позивач, скориставшись безпорадним станом хворого, однак не те, яке йому було призначено. Про лікування видано довідку. За вказане лікування ОСОБА_4 сплатив 300 гривень та 6000 російських рублів. ОСОБА_4 вважав, що йому проведено не те лікування за яким він звернувся та вимагав повернення грошей у чому йому з боку відповідача – Лікаря ОСОБА_2 було відмовлено. Після такої відмови ОСОБА_4 звернувся до позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне залишити її без змін виходячи з наступного.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України. Під цим поняттям розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб’єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта. У випадку, якщо суб’єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом. Зокрема, якщо суб’єкти вільно укладають договір (незалежно від його форми) відповідно до норм цивільного законодавства України, то під час укладання такого договору його сторони вільно домовляються або мають право домовитися про зміст та обсяг прав і обов’язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, а відносини, що виникають між сторонами цього договору регулюються не адміністративним правом, а цивільним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов’язковими для адміністративних правовідносин, а кожний суб’єкт такого договору виступає як рівний один до одного.
З матеріалів справи не вбачається наявність у відповідача законодавчо делегованих повноважень керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів – а саме невизначеного кола споживачів, як не вбачається і того, що суб’єкти (невизначене коло споживачів) зобов’язані виконувати вимоги та приписи відповідача. Оскільки споживачі відповідно до власної волі звертаються до відповідача то відносини, що складаються між відповідачем та споживачами , знаходяться у площині регулювання цивільного законодавства.
Доводи позивача в частині того, що відповідач має делеговані державою, в обличчі Міністерства юстиції повноваження по наданню послуг медичного характеру, судом відхиляються, так як доказів з цього приводу в порушення ст. 71 КАС України не представлено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку із чим, підстави для його скасування відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200 202, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2010 року у справі № 2а-15360/10/0570 – залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2010 року у справі № 2а-15360/10/0570 за позовом Товариства захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів в інтересах невизначеного кола споживачів до лікаря ОСОБА_2 про визнання дій лікаря як виконавця по введенню в обіг фальсифікованої продукції (роботи, послуги лікувального характеру), протиправними відносно невизначеного кола споживачів та негайного припинення цих дій, зобов’язання порушника довести рішення суду в установлений ним строк через засоби масової інформації до відома споживачів – залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 28 липня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 02 серпня 2010 року.
Головуючий: Т.Г. Арабей
судді: С.В. Жаботинська
Г.М. Міронова