Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 року справа №2а-3002/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Арабей Т.Г., суддів Жаботинської С.В., Міронової Г.М.
при секретарі судового засідання Козлової О.М.
за участю представника позивача Маслова А.І.,
представників відповідача Берест Н.С., Гужви І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року № 2а-3002/10/1270 за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання акту опису активів недійсними, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними дії відповідача в частині складання акту опису активів ДП «Луганськвугілля» на які поширюється право податкової застави № 3/24 від 2 квітня 2010 року, скасування акту № 3/24 від 2 квітня 2010 року та зобов’язання внести відповідні зміни до державного реєстру обтяжень рухомого майна.
В позові зазначено, що позивач є платником податків та знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганськ. Підприємство має податковий борг і всі активи позивача, відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна з 30.07.2003 р., перебувають у податковій заставі згідно першої податкової вимоги за № 1/16.
07.04.2010 р. позивачу надано акти № 2/24 та 3/24 від 02.04.2010 р. опису активів ДП «Луганськвугілля» на які поширюється право податкової застави. При цьому, в акті опису активів № 3/24 від 02.04.2010 р. в якості предмету застави зазначено: «уся вугільна продукція ДП «Луганськвугілля», у тому числі майбутня». Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки розмір податкової застави залежить від суми податкового боргу, а загальна вартість вугільної продукції, яка відповідачем фактично не перевірялась та кількість вугілля не визначалось, може перевищувати розмір податкової заборгованості. Крім того, вугільна продукція відокремлених підрозділів ДП «Луганськвугілля» різниця за характеризуючими показниками, має різну вартість. За наявності такої податкової застави неможливо ідентифікувати такі активи та вирішити питання про виключення окремих, у разі зменшення податкової заборгованості. Також, податковий керуючий не надав можливість платнику податків самостійно визначити перелік активів, які передаються у податкову заставу, чим порушив його право володіти, користуватись, розпоряджатись своєю власністю. Просить визнати протиправними дії відповідача в частині складання акту опису активів № 3/24 від 02.04.2010 р., скасувати його та зобов’язати відповідача внести відповідні зміни до державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що акт опису активів № 3/24 складено та оформлено відповідно до вимог Податкового роз’яснення ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III, затвердженого наказом ДПА України від 06.07.06 № 385 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки вугільну продукцію не можливо описати згідно наданої форми з зазначенням індивідуальних характеристик, а також не можливо здійснити опис й майбутньої вугільної продукції, оскільки невідомо на час здійснення опису скільки її буде видобуто, якої якості та за якою ціною. Зазначення в акті: «Уся вугільна продукція ДП «Луганськвугілля», в тому числі майбутня» відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. № 1255-IV, якою передбачено, що опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вказувати на усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи. Також зазначив, що уся вугільна продукція, в тому числі майбутня, це не всі активи позивача, а лише їх частина. Що стосується домірності суми описаного в заставу майна, сумі податкового боргу, то законом не передбачено обмежень необхідного об’єму описаних в заставі активів платника податків. Щодо обмежень права позивача самостійно визначити перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави, то відповідач неодноразово звертався до підприємства з листом виділення майна, що може бути відчужене у рахунок погашення податкового боргу, однак, позивачем було вказано активи які не можуть бути використані, як джерело погашення податкового боргу через їх неліквідність та загальна їх вартість менше у 200 разів ніж сума податкового боргу у зв’язку із чим податковий керуючий зобов’язаний самостійно визначити склад активів.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року № 2а-3002/10/1270 позовні вимоги задоволено частково, акт опису активів Державного підприємства «Луганськвугілля» від 2 квітня 2010 року № 3/24 скасовано, в решті позовних вимог Державного підприємства «Луганськвугілля» відмовлено за необґрунтованістю. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що загальна вартість активів ДП «Луганськвугілля» описаних в акті № 2/24 становить 736933104,89 грн., що у три рази перевищує загальну суму податкового боргу позивача (210340168,44 грн.), у зв’язку з чим у відповідача відсутні підстави для здійснення опису активів у вигляді всієї вугільної продукції підприємства, в тому числі майбутньої. Крім того, фактично у податкову заставу передано невизначене майно за якісними та кількісними характеристиками – вугільна продукція, що суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. у справі № 1-9/2005.
Відносно вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині складання оскарженого акту, то суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи опис активів, на які поширюється право податкової застави, податковий керуючий діяв в межах повноважень, наданих п. п. 8.6.5, 8.6 ст. 8 Закону України № 2181.
Стосовно вимог позивача про зобов’язання відповідача внести відповідні зміни до державного реєстру обтяжень рухомого майна, то відповідно до ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255 від 18.11.2003 р., відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду і прийняття відповідного рішення органом, який ініціював обтяження, як обов’язкова підстава його скасування, чинним законодавством не передбачено.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську з постановою суду першої інстанції не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що при її винесенні судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції не врахував, що звертаючись з адміністративним позовом до суду, позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин. Обставину дійсного порушення відповідачем прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів саме позивач має довести належним та допустимими доказами. На його думку, позивач мав би наполягати на порушені своїх прав, свобод чи інтересів у випадку, якби відповідач не розглянув, або необґрунтовано відмовив у звільнені частини його активів з під податкової застави. Крім того, суд приймаючи рішення на користь платника податків і зазначивши, що в оскаржуваному акті, не визначено за якісними та кількісними характеристиками активи, що на його думку, суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. у справі № 1-9/2005, не зазначив в чому саме полягає така суперечність, чим порушено абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України. Вважає, що судом розширено тлумачення Рішення Конституційного Суду України № 1-9/2005, і як наслідок, встановлено додаткові необґрунтовані обмеження повноважень податкового органу. Також вважає, що висновок суду щодо обов’язку складання та надання інших документів, зокрема таких як акт про наявність та розмір заборгованості передбачений ст. 6 Закону № 2711, є помилковим, оскільки не передбачає застосування до податкового боргу механізмів погашення, визначених Законом 2711.
Крім цього, судом не враховано, що відповідно до п. 6.2 Закону 2711 у процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської та кредиторської заборгованості, що підлягають погашенню, після чого складається акт. Обов’язок щодо складання акту про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості покладався на ДП «Луганськвугілля», тому посилення суду першої інстанції на порушення з боку відповідача положень Закону 2711 в частині не підтвердження обсягу боргу, який повинен бути забезпечений податковою заставою, свідчить про неповне з’ясування всіх обставин у справі та поверховий аналіз норм чинного законодавства.
Просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині скасування акту опису активів Державного підприємства «Луганськвугілля» від 2 квітня 2010 року та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:
Позивач - Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстроване як юридична особа виконкомом Луганської міськради 09.04.2003 року, внесено до ЄДРПОУ за номером 32473323, находиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.
Станом на 01 квітня 2010 загальний податковий борг позивача разом з розсрочками становив 210 340 168,44 грн. з яких 45 623 343,13 грн. заборгованість, строк сплати якого настав та 164 716 825,31 грн. борг по якому надано розстрочку (арк. спр. 36).
02 квітня 2010 р. податковим керуючим відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Гужва І.О описано активи позивача, на які поширюється право податкової застави на суму 736 933 104,89 грн. про що складно акт опису № 2/24 (а. с. 67-68).
Крім того, 02 квітня 2010 року цим же податковим керуючим здійснено опис активів Державного підприємства «Луганськвугілля» та складено акт опису активів № 3/24, яким описано усю вугільну продукцію Державного підприємства «Луганськвугілля», в тому числі майбутню (а. с. 7).
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 08 квітня 2010 року, реєстратором зареєстровано зміну об’єкту обтяжень, а саме замінено об’єкт «невизначене майно всі активи Державного підприємства «Луганськвугілля» у податковій заставі з 30 липня 2003 згідно першої податкової вимоги № 1/16» на об’єкт «активи ДП «Луганськвугілля» згідно актів опису активів від 02 квітня 2010 № 2/24 та № 3/24» (а. с. 37 – 66)
Таким чином, вартість активів Державного підприємства «Луганськвугілля», які описано та передано у податкову заставу станом на час складання оскаржуваного акту опису активів № 3/24 складала 736 933 104,89 грн. за наявності податкового боргу, строк сплати якого настав – 45 623 343,13 грн.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині вимог про скасування акту опису активів № 3/24 від 2 квітня 2010 року та такими, що підлягають задоволенню виходячи з того, що згідно вказаного акту в податкову заставу передано невизначене майно за його якісними та кількісними характеристиками, а вартість переданих в податкову заставу активів, описаних згідно акту № 2/24 від 02.04.2010 року більш як в три рази перевищує розмір загального податкового боргу, що є достатнім для його погашення.
Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу виходячи з наступного.
Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» (надалі – Закон № 2181), податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 8 Закону № 2181 встановлено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Право податкової застави виникає зокрема у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, або несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом.
Відповідно до пп. 8.2.2 пункту 8.2 ст. 8 Закону 2181, право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. Конституційним судом зокрема зазначено, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.
Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.
Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.
Як вбачається зі спірного акту, в ньому відсутня кількість, вага, об’єм чи вартість описаних активів тобто родові ознаки за якими можна оцінити та охарактеризувати майно, що передається в податкову заставу та встановити співрозмірність вартості описаного майна та наявного податкового боргу, у зв’язку з чим, на думку судової колегії, спірним актом опису в податкову заставу передано активи платника податків без врахування суми його податкового боргу, що суперечить закону.
Що стосується доводів апелянта, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин і цю обставину має довести належним та допустимими доказами то колегія суддів вважає, що такі доводи безпідставні.
Статтею 2 ч. 2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 6 ч. ч. 1, 2 КАС України передбачено, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суду вважає, що спосіб захисту своїх прав позивач обрав належним чином, а обов’язок відповідача - суб’єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення та дій, оскільки він заперечує проти адміністративного позову, покладається саме на нього.
Відтак, при винесенні рішення, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі № 2а-3002/10/1270 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010р. у справі № 2а-3002/10/1270 за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним акт №3/24 опису активів на які поширюється податкова застава – залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 28 липня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 02 серпня 2010 р.
Головуючий: Т.Г. Арабей
Судді С.В.Жаботинська
Г.М. Міронова